Чиї молитви чує Господь?

Давно жив один святий старець, який багато молився і часто уболівав про гріхи людські. І дивним йому здавалося, чому це так буває, що люди в церкву ходять, Богу моляться, а живуть усі також погано. Гріха не меншає… Одного разу з цими думками він заснув. І здалось йому, ніби світлий ангел підняв його високо над землею… У міру того, як піднімалися вони вище і вище, усе слабшими і слабшими ставали звуки, що доносилися з поверхні землі. Не чутно було людських голосів, затихли пісні, лемент, весь шум метушливого мирського життя. Лише часом долітали звідкись гармонічні, ніжні звуки…

— Що це? — запитав старець.

— Це святі молитви, — відповідав ангел, — тільки вони чуються тут!

— Але чого так слабко звучать вони? Чого так мало цих звуків? Адже зараз весь народ молиться в храмі?…

Ангел глянув на нього, і скорботним було обличчя його.

— Ти хочеш знати? Дивися…

Далеко внизу виднівся великий храм. Він весь був заповнений народом. На криласі видно великий хор. Священик стояв у вівтарі. Йшла служба. Регент роздавав ноти. «Вже хор, напевно, почую…» — подумав старець. Хористи почали співати, але жодного звуку не було чути.

— Чого це? — здивувався старець.

Він подивився на тих, хто молився. Усі хрестилися, кланялися, щось шепотіли, але нічого не було чутно. Уся церква була німа.

— Чому це так? – запитав старець.

— Опустимося донизу, і ти усе зрозумієш, - відповів Ангел.

Вони спустилися в храм. Попереду стояла гарно вбрана жінка і тихо молилася. Ангел торкнувся до неї рукою і старець почув її думки. «Ох, ця сусідонька! – думала вона. – Знову у неї новий капелюшок!» Поруч стояв купець і задумливо дивився на іконостас. Ангел торкнувся його грудей, і перед старцем зараз же відкрилися його затаєні думки: — «…Знову! Продешевив… Товару такого тепер дарма не купиш! Мабуть, не інакше як тисячу втратив, а, може, і півтори…» Багатьох торкався ангел, та у всіх були схожі думки – порожні, буденні. Всі стояли перед Богом, але про Бога не думали. Тільки вдавали, що моляться.

— Тепер ти розумієш? — запитав Ангел. — Такі молитви до нас не доходять. От того і здається, що усі вони, як німі…

У цю хвилину раптом чийсь дитячий боязкий голосок чітко проговорив: — «Господи! Ти благий і милостивий… Врятуй, помилуй, зціли бідну маму !..» У куточку, на колінах, пригорнувшись до стіни, стояв маленький хлопчик. У його очах блищали сльози. Він молився за свою хвору маму. Ангел доторкнувся до його грудей, і старець побачив дитяче серце. Там були скорбота і любов.

— От молитви, які чує Господь! — сказав Ангел.

Все минеться, одна правда останеться. Біда на світі, коли нема правди! Не шукай у других правди, як в тебе її нема.

Чимало вже було сказано про ту силу, якою володіє істина і кожне правдиве слово . Правда – це та міць , яка зможе розтрощити будь-які перешкоди на своєму шляху.

Із самих ранніх років батьки та вчителі вчать нас говорити тільки правду. Тільки за рахунок правди можна було заслужити повагу, і тільки за допомогою правдивих слів можна багато чого досягти , що б хто не говорив.

Сказавши правдиве слово, людина наповнюється небувалою міццю , адже усвідомлення своєї правоти в усі часи давало людям стійкість і впевненість в собі. Правдива людина завжди успішна у прийнятті різних рішень. По справжньому правдива людина завжди буде йти по складному тернистому шляху і в цьому полягає сенс життя.

Г. Акулов

*** ***

Коли тебе оточує брехня, Правду легше хвалити

Щасливим неможливо бути. При кожній, скажімо, нагоді.

Там де брехня, там завжди метушня, Складніше по правді жити,

Там смак і запахи отрути. Бо брехня процвіта в народі.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЛАНЦЮГ ДУХОВНОСТІ	\|	Правда — як олія, скрізь наверх спливає.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.