• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Банк і клієнт укладають кредитну угоду, у якій міститься низка умов, що є обов'язковими для позичальника.

У кредитній угоді визначається:

1) ліміт кредиту (кредитна лінія);

2) граничне співвідношення між забезпеченням (загальної но­мінальної суми векселів) і можливою заборгованістю у межах 60—90 % від загальної суми векселів;

3) розмір процентів за кредит і комісію на користь банку;

4) право банку змінювати на свій розсуд, але з попередженням клієнта, розмір процентів і комісії;

5) право банку закрити рахунок і вимагати в будь-який час повного чи часткового погашення заборгованості або надання додат­кового забезпечення;

6) право банку використовувати на погашення боргу суми, що надходять для оплати прийнятих у заставу векселів;

7) право банку погашати заборгованість клієнта із сум, що на­лежать клієнтові і перебувають у банку на інших рахунках клієнта;

8) право банку дозволяти клієнту з його ініціативи заміняти одні векселі до строку їх оплати іншими;

9) місце зберігання векселів, переданих у заставу.

Розмір плати за кредит, частки банківського кредиту в номі­нальній вартості забезпечення визначаються банком залежно від кредитоспроможності позичальника та надійності наданих у заставу векселів.

Векселі, що застосовуються як застава, можуть передаватися на зберігання банку, або нотаріусу, однак банк зацікавлений, щоб заставлені векселі зберігалися саме у нього.

Позичальник виконує на прийнятих у заставу векселях застав­ний, повний чи бланковий, індосамент на пред'явника. Вид індоса­менту встановлюється договором застави, однак банку доцільніше вимагати, щоб позичальник учинив саме передавальний індосамент.

За заставним індосаментом банку передаються такі права:

1) на подання до платежу та одержання платежу за векселем;

2) на здійснення протесту в разі несплати чи часткової оплати векселя;

3) на подання позову про стягнення належної суми платежу до зобов'язаних за векселем осіб.

Після вчинення індосаменту позичальник передає банкові ве­кселі згідно з Актом прийняття-передавання. Банк відкриває по­зичальникові особовий рахунок для запису:

1) суми отриманої позики;

2) нарахованих банком процентів за рахунком, комісії та ін­ших витрат;

3) усіх грошових сум, що надходять для погашення кредиту;

4) сум векселів, що надходять на забезпечення і виключаються із забезпечення у разі їх оплати або заміни новими.

Оскільки кредитування під заставу векселів здійснюється ви­ключно в межах залишку ліміту кредитування, важливим завдан­ням банківських працівників є контроль за розміром вільного за­лишку ліміту та станом векселів із застави (реальність, строки їх погашення).

Коли в процесі використання позичальником кредиту під за­ставу векселів серед забезпечення будуть виявлені векселі, які опротестовані, то банк сповіщає про це позичальника і пропонує йому викупити ці векселі або замінити їх у тижневий строк ін­шими благонадійними векселями. При невиконанні цієї вимоги банк має право закрити кредит. З метою уникнення втрат від по­дання фальшивих векселів банкам доцільно домагатися від клієн­тів права інкасування векселів із застави, що також дає змогу ба­нкові отримувати додаткові доходи. У разі отримання банком права на інкасування заставлених векселів при одержанні плате­жу за векселем до настання строку погашення заборгованості за кредитом банк може зарахувати суму платежу як виконання по­зичальником його зобов'язання. Різниця між сумою платежу за векселем і заборгованістю позичальника, якщо така виявиться, підлягає поверненню.

Погашення кредиту під заставу векселів може здійснюватися перерахуванням коштів за розпорядженням позичальника з його поточного рахунку (після чого йому повертають векселі) або за­рахуванням безпосередньо на спеціальний позичковий рахунок платежів, котрі надійшли від векселедавців за векселями, що бу­ли передані в заставу (якщо позичальник не має змоги погасити заборгованість іншим чином).

У разі одержання банком платежу за векселем до настання строку погашення заборгованості за кредитом банк може зараху­вати суму платежу як виконання позичальником його зобов'язан­ня, якщо це передбачено угодою сторін. Різниця між сумою пла­тежу за векселем і заборгованістю, якщо така виявиться, підлягає поверненню позичальнику.

Звернення банком стягнення на заставлені векселі може бути здійснене через:

1) подання векселя до платежу зобов'язаній особі, якщо век­сель одержаний за заставним або передавальним індосаментом;

2) продаж векселя, якщо він отриманий за передавальним ін­досаментом.

Кредитування під заставу векселів є досить привабливим для підприємств, що інтенсивно використовують векселі у своїй гос­подарській діяльності й володіють значним вексельним портфе­лем. Особливо зручним для суб'єктів господарської діяльності є вексельний онколь. Прийнятність даної форми кредитування пов'язана з її високою еластичністю, що дає змогу позичальнику оперативно отримувати кошти за рахунок банківського кредиту, уникаючи тривалої процедури оцінки кредитоспроможності, яка передбачена, наприклад, при обліковому кредиті. Крім цього, по­зичальник сплачує проценти лише за фактичний термін користу­вання кредитом, на відміну від облікового кредиту, за якого клі­єнт часто змушений погоджуватись на строки, що перевищують реальну потребу в позиці.

Переглядів: 628