Резервний капітал – суми відрахувань від прибутку на різні цілі, визначені статутом підприємства та їх використання в рамках чинного законодавства. Іншими словами, резервний капітал – це страховий капітал, призначений, переважно, для відшкодування збитків, а також для виплати доходів інвесторам і кредиторам у разі, якщо отриманого у поточному періоді прибутку не вистачає. Джерелом формування резервного капіталу є нерозподілений прибуток.
Величина резервного капіталу визначається установчими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу. Зокрема, в акціонерних товариствах резервний капітал має становити не менше 25% величини статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку у розмірі, передбаченому установчими документами (в акціонерних товариствах — не менше 5% чистого прибутку).
Для інших підприємств створення резервного капіталу має швидше добровільний характер. Однак наявність на балансі підприємства коштів резервного капіталу є гарантією дотримання інтересів інвесторів і кредиторів.
Бухгалтерський облік створення, поповнення та використання резервного (страхового) капіталу ведеться на рахунку 43 “Резервний капітал”, за К-том якого відображається нарахування резервів у кореспонденції з рахунком нерозподіленого прибутку, а за Д-том – використання резервів у кореспонденції з рахунками, що представляють мету використання зарезервованих коштів.
Схему типових кореспонденцій з формування та використання резервного капіталу наведено у таблиці 7.8.
Таблиця 7.8
Схема типових проведень за рахунком 43 “Резервний капітал”
№ п.п.
Зміст господарської операції
Д-т
К-т
1.
Відображено формування резервного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку
2.
Формування резервного капіталу за рахунок коштів додаткового капіталу
3.
Відображено використання резерву на
покриття збитків
4.
Відображено збільшення статутного капіталу за рахунок наявних власних резервів
Аналітичний облік на рахунку 43 «Резервний капітал» ведеться за напрямами використання.