Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Основні структури мереж зв'язку.

Повнозв'язна (рис. 2.1,а) — з'єднання вузлів за принципом "кожен з кожним", володіє високою надійністю, оскільки порушення зв'язку між двома пунктами не порушує роботу всієї мережі. Число ребер рівне «(/т-1 >, де п — число вузлів на мережі. У деревовидній мережі між кожною парою вузлів тільки один шлях (рис. 2.1,6). Число ребер рівне п-\. Приватні случаї— зіркоподібна, або радіальна (рис. 2.1,в); радиалыю-вузлова, або мережа з ієрархічною побудовою і супідрядністю вузлів (рис. 2.1,г) і лінійна (рис. 2.1,<3). Недоліки — велика протяжність каналів між територіально близько розташованими пунктами і низька надійність мережі, оскільки при виході з ладу транзитного вузла порушується зв'язність всієї мережі. У кільцевій (петлевої, шлейфової) мережі (рис. 2.1,е) між кожними двома пунктами завжди існує два шляхи. Число ребер рівне числу вузлів. У сітчастій, або сетевідпої кожен вузол має безпосередній зв'язок лише з невеликим числом інших, найближчих вузлів. До них відносяться: стільникові (рис. 2.1,:;) і гратчасті (рис. 2.1,ж) мережі, вживані для побудови мереж зв'язку з рухомими об'єктами. Це окремі випадки так званих регулярних структур з рівномірним розподілом вузлів по території і однотипними зв'язками між ними.

Рис. 2.1. OCIIOIIHI.II' ti-рукгуры мереж зв'язку

В даний час продовжується створення єдиної національної системи зв'язку України (ЕНССУ), об'єднуючої все СЭС в єдиний організаційно-технічний комплекс, що забезпечує раціональне використання і узгоджений розвиток всіх засобів зв'язку. До складу ЕНССУ входять всі існують і передбачувані в перспективі СЭС на території України. Основою ЕНССУ є національна первинна мережа, що є сукупність систем, напрямних, систем передачі, мережевих вузлів і мережевих станцій і що забезпечує утворення типових каналів і трактів для надання їх різним вторинним мережам і окремим користувачам. Мережева станція містить крайове устаткування СП і виділяє канали в оренду. Мережеві станції з'єднуються один з одним безпосередньо або через мережеві вузли, які містять транзитне устаткування СП, об'єднують і перерозподіляють канали окремих напрямів зв'язку.

На первинній мережі створюється загальна система експлуатації і управління каналами, що дозволяє обслуговувати канали для всіх видів інформації, організовувати перемикання каналів для використання їх в різних вторинних мережах і забезпечувати проходження інформації при пошкодженні каналів СП за допомогою обходів пошкоджених ділянок мережі по інших шляхах, через інші системи.

Єдина первинна мережа України побудована ієрархічно. Верхній рівень ієрархії займає магістральна первинна мережа, що сполучає між собою обласні центри. Наступний рівень — внутрішньозонові первинні мережі, що сполучають обласний центр з місцевими мережами своєї області. Третій рівень ієрархії складають місцеві первинні мережі — міські і сільські. На базі єдиної первинної мережі створюються окремі вторинні мережі, призначені для організації різних видів зв'язку. Будь-яка мережа, побудована на базі каналів первинної мережі, може бути названа вторинною мережею. Якщо для різних за призначенням або виду передаваної інформації послуг зв'язку використовуються загальні лінії і системи комутації, то вважається, що ці послуги надаються однією вторинною мережею. Класифікація вторинних мереж електрозв'язку можлива за багатьма ознаками, наприклад:

територіальному: міжнародні, міжміські або національні, зонові (внутріобласні), місцеві (міські і сільські), локальні, у тому числі і внутрішньовиробничі;

приладдя: загальнодержавні, відомчі і приватні; структурі побудови (топології): повнозв'язні, радіальні, радіально-вузлові, деревовидні, кільцеві, сітчасті і т.д. Допустима і змішана або комбінована структура мережі, об'єднуюча фрагменти різної топології;

виду передаваної інформації: телефонні, телеграфні, передачі даних, звукового віщання і ін.

способу розподілу інформаційних потоків: комутовані і некомутовані;

способу організації інформаційного обміну: діалогові (інтерактивні) і мовні;

способу представлення інформаційних сигналів: аналогові і цифрові.

Можливий вибір і інших ознак, а також докладніша класифікація. На Україні у складі ЕНССУ існують загальнодержавні вторинні мережі загального користування: телефонна мережа, абонентського телеграфування (AT), телеграфна мережа, дротяного віщання; розподіли програм телевізійного віщання, мережа передачі даних і комутації пакетів і стільникова мережа мобільного зв'язку.

Під комутованою вторинною мережею мається на увазі сукупність AT, комутаційного устаткування і виділених з первинної мережі ліній і каналів, що надає абонентам певні послуги зв'язку і що забезпечує з'єднання AT між собою тільки на час передачі повідомлень, де кожне повідомлення передається згідно своїй адресі (номер абонента, заголовок телеграми або пакет даних). Комутовані вторинні мережі характеризуються організацією на них крайових і транзитних комутаційних вузлів (КУ). Комутаційні вузли об'єднують і перерозподіляють поступаючі на них повідомлення, створюючи потоки повідомлень.

На некомутованих вторинних мережах взаємні зв'язки абонентів забезпечуються довготривалими кросовими з'єднаннями ліній і каналів первинної мережі, де адреса задається на достатньо тривалий час, протягом якого джерела і споживачі інформації сполучені постійно (безпосередня оренда каналів). Такі мережі можуть створюватися для регулярної передачі великих інформаційних масивів за певними адресами. На мовних вторинних мережах встановлюється устаткування, трансляції, передавальне загальну інформацію одночасно всім абонентам.

Основним призначенням мережі електрозв'язку є доставка інформації. Системи управління на мережах зв'язку забезпечують, з одного боку, розвиток і підтримка в робочому стані мережі в цілому і окремих її складових, а з іншою — розподіл і доставку повідомлень за адресами з дотриманням різних вимог до цієї доставки. Слід розрізняти управління процесом встановлення з'єднання в КУ і управлінні мережею. Основне завдання управління мережею — це забезпечення її нормального функціонування в умовах пошкоджень окремих ділянок і при зміні об'єму і характеру розподілу інформаційних потоків (наприклад, при різкому зростанні вимог на передачу повідомлень в якому-небудь напрямі) - Перша частина завдання розв'язується шляхом статичного (незалежного від навантаження) управління первинною мережею за рахунок перерозподілу каналів, друга — динамічного (залежного від навантаження) управління вторинними мережами з використанням обхідних напрямів для пропуску збільшеного навантаження, перерозподіли каналів і потоків повідомлень між різними напрямами.

У мережі електрозв'язку можна виділити чотири основні рівні управління таким чином, що кожен подальший включає всі попередні.

1) підтримка в робочому стані окремих технічних засобів;

2) управління доставкою повідомлень за адресою, коли об'єктами управління є комутаційні системи вузлів зв'язку. Тут основна мета управління — вибір шляхів, створення тракту передачі відповідно до адреси і задоволення додаткових требо ваній (по пріоритету, часу доставки, якості каналів і т.п.) відповідно до заданого алгоритму;

3) управління розподілом каналів і регулювання потоків повідомлень, коли об'єктами управління є системи кроссированія, а основною метою — розподіл і перерозподіл каналів між вторинними мережами, створення пучків прямих каналів між двома пунктами мережі і розробка алгоритму вибору шляхів при змінах в мережі;

4) управління мережею в цілому як системою, що включає технічні засоби доставки інформації і людські колективи, обслуговуючі ці засоби. Метою цього управління є не тільки підтримка функціонування мережі і матеріально-технічне забезпечення цього функціонування, але і планування розвитку мережі, створення тарифів і законодавчих актів користування мережею, а також регулювання відносин з користувачами.

Ефективність системи визначається ступенем відповідності своєму призначенню. Найбільш загальний і універсальний показник ефективності мережі зв'язку — частка приросту національного доходу або валового продукту за рахунок використання засобів зв'язку. Окрім нього використовується безліч різних непрямих показників, які можна розбити на дві великі групи: показники ефективності мережі з погляду користувача і з погляду експлуатуючого персоналу і проектування мережі. До першої групи відносяться показники, що характеризують рівень організації і розвитку мережі, і показники якості передачі повідомлень, до другої — показники завантаженості (ККД) системи або її елементів, показники надійності і живучості мережі зв'язку.

Надійність мережі, як і будь-якого іншого об'єкта, — це здатність виконувати свої функції в певних умовах експлуатації. Стан об'єкта, при якому він здатний виконувати задані -функции, зберігаючи значення основних параметрів в нормі, називається його працездатністю, а стан, в якому об'єкт задовольняє вказаним вимогам — його справністю. Відмова — випадкова подія, що порушує працездатність мережі або окремого її елементу. Повна відмова наступає, якщо мережа повністю не в змозі виконувати свої функції. Частіше виникає часткова відмова, яка приводить лише до погіршення працездатності мережі. Залежно від призначення об'єкта, виконуваних їм функцій і умов експлуатації розрізняють декілька властивостей об'єкта, пов'язаних з надійністю: безвідмовність — властивість безперервна зберігати працездатність, довговічність — збереження працездатності до певного стану, ремонтопрігодность — можливість виконання ремонту і технічного обслуговування, відновлюваність — можливість відновлення працездатності після відмови, термін служби або сохраняємості і ін. Для мереж зв'язку, що є складними багатофункціональними системами, що складаються з елементів, різнорідних по своїх властивостях, можна виділити два основні аспекти надійності: апаратурний і структурний. Під апаратурним розуміють проблему надійності апаратури, окремих пристроїв і їх елементів. Структурний аспект відображає функціонування мережі в цілому залежно від працездатності або відмов її окремих елементів, тобто він пов'язаний з можливістю існування в мережі шляхів доставки інформації.




Переглядів: 1899

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Структура мереж зв'язку. | ОСНОВИ ТЕОРІЇ РОЗПОДІЛУ ІНФОРМАЦІЇ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.016 сек.