СОВРЕМЕННЫЕ ДРОТЯНІ ЛІНІЇ ЕЛЕКТРОЗВ'ЯЗКУ І ЕТАПИ ЇХ РОЗВИТКУ

На сучасному етапі розвитку суспільства все ширше стають взаємозв'язки в господарському, технічному, науковому, політичному і культурному житті суспільства. Це веде до зростання потоків різних видів інформації, які необхідно передавати на великі відстані з високою швидкістю і достовірністю.

Важливу роль в рішенні цієї задачі грає електрозв'язок.

Історично лінії електрозв'язку виникли одночасно з появою електричного телеграфу, тобто понад 150 років тому.

Перші лінії були металевими кабельними. Проте недосконалість конструкції кабелів в те времп прізело до переважного будівництва повітряних ліній зв'язку (ВЛС), що дозволяють організувати зв'язок на великі відстані.

Перша ВЛС великої протяжності була побудована в 1854 р. між Петербургом і Варшавою. На початку 70-х рр. XIX в. вже була побудована телеграфна лінія від Петербургу до Владивостока протяжністю близько 10 000км.

У 1882 — 1884 гт. у Москві, Петербурзі, Ризі і Одесі були побудовані перші в Росії міські телефонні мережі.

Історію розвитку кабельних ліній зв'язку (КЛС) можна умовно розділити на п'ять основних періодів.

Перший — період телеграфних кабелів, що тривав з 30-х до 80-х рр. XIX в. У 1851 р. одночасно з будівництвом залізниці між Москвою і Петербургом був прокладений телеграфний кабель з ізоляцією з гутаперчі. Перші підводні кабелі були прокладені в 1862 р. через Північну Двіну і в 1879 р. через Каспійське море між Баку і Красноводськом. У 1866 р. вступила в лад кабельна трансатлантична лінія телеграфного зв'язку між Францією і США.

Другий — період міських телефонних кабелів, що почався в 80-х рр. XIX в. У 90-х рр. на Московській і Петербурзькій міських телефонних мережах були підвішені перші кабелі, що мали до 54 ізольованих провідників (жив); у 1901 р. в Москві почалося будівництво міської підземної кабельної мережі.

Третій — період низькочастотних кабелів телекомунікації з штучно збільшеною індуктивністю, що доводиться на перші три десятиліття XX ст.

Четвертий — період високочастотних симетричних і коаксіальних кабелів телекомунікації, що почався у середині 30-х рр. XX в.

Важливу роль в розвитку техніки зв'язку зіграло використання розроблених В.І. Коваленковим підсилювачів на електронних лампах. У 1923 р. був здійснений телефонний зв'язок з підсилювачами на лінії Харків — Москва — Петроград.

У тридцяті роки XX ст. почався також розвиток багатоканальних систем передачі (МСП), вимагаючих розширення спектру частот лінійних сигналів і, у зв'язку з цим, створення нових типів кабелів з широкою смугою передаваних частот.

У 1940-1950 гт. для виготовлення ізоляції провідників і оболонок кабелів застосували полівінілхлоридні пластикати, а потім і поліетилен, що дозволили окрім поліпшення якості ізоляції ланцюгів скоротити витрату свинцю на оболонки. У 60-і рр. XX ст. з'явилися досвідчені хвилеводні лінії зв'язку для передачі широкосмугових сигналів, а також криогенні надпровідні КЛС з вельми малим загасанням.

Почало п'ятого періоду розвитку КЛС можна віднести до 1970 р., коли активно розвернулися роботи із створення световодов і оптичних кабелів, що дозволяють передавати сигнали у видимому і інфрачервоному діапазонах оптичного випромінювання.

Створення волоконного световода і отримання безперервної генерації напівпровідникового лазера зіграли вирішальну роль в прискоренні розвитку волоконно-оптичного зв'язку. В даний час волоконно-оптичні лінії зв'язку (ВОЛС) використовуються і широко упроваджуються для організації місцевих і міжміських, а також міжнародних ліній зв'язку. Так, завершено будівництво ВОЛС між Італією — Туреччиною — Україною і Росією.

Основними досягненнями у області розвитку низькочастотних кабелів, використовуваних на міській і сільській телефонною мережах, є зниження їх металоємності і застосування гідрофобного заповнення. Перше дозволяє за рахунок зменшення діаметру токо-провідних жив до 0,32 мм випускати кабелі місткістю до 2400 пар і більш, а за рахунок заміни металевих оболонок пластмасовими — підвищити корозієстійкість кабелів, поліпшити технологію їх виготовлення, понизити масу і вартість. Застосування гідрофобного заповнення простору між ізольованими жилами і вологозахисною оболонкою в кабелях місткістю до 100 пар дозволило виключити необхідність змісту їх під надмірним газовим тиском.

В цілому провідне місце в процесі розвитку ліній електрозв'язку, як міжміських, так і місцевих, відводиться ВОЛС.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні закономірності та тенденції розвитку телекомунікаційних систем та засобів зв’язку в світі	\|	КОНСТРУКЦІЇ І ЕЛЕКТРИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИСТЕМ, НАПРЯМНИХ ДРОТЯНИХ ЛІНІЙ ЕЛЕКТРОЗВ'ЯЗКУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.