Java Enterprise Edition (або, скорочено, Java EE) – набір специфікацій та документації МП Java для роботи з мережевими програмами і технологіями, що застосовується при вирішенні задач для середніх і великих підприємств. Основна мета специфікацій – забезпечення мультиплатформовості та масштабування прикладних програм. Технології Java EE підтримуються багатьма середовищами розробки, такими як Eclipse та NetBeans. Основні технології Java EE:
– сервлети (servlets);
– динамічно генеровані веб-сторінки (Java Server Pages);
– веб-сервіси;
– компоненти повторного застосування – Enterpirse Java Beans;
– сервіс обміну повідомленнями (Java Message Queue);
– інші серверні технології.
Для забезпечення роботи модулів, які працюють згідно до технологій, перелічених вище, використовуються сервери прикладних програм. На даний момент одним з найбільш розповсюджених є сервер програм GlassFish, який входить у пакет розробника Java EE SDK. Створені програмістами модулі необхідно розгорнути (deploy) на сервері прикладних програм, для чого вони компілюються в спеціальний формат EAR (Enterprise ARchive) або WAR (Web ARchive), подібно до того, як програми на Java можна компілювати у JAR-модулі. Кожний веб-модуль після розвертання стає доступним через протокол HTTP і створює окрему директорію на сервері, чиє ім’я співпадає з назвою модуля. У випадку локального сервера із стандартними налаштуваннями шлях до кореневої директорії модуля буде виглядати як http://localhost:8080/[назва модуля]/. В Eclipse компіляція в EAR/WAR та розгортка на сервері здійснюються автоматично.