Основні пристрої комп'ютера

Вони включають системний блок, дисплей (монітор), клавіатуру.

Системний блок. Його основними компонентами є:

• материнська плата;

• жорсткий (твердий) диск, або вінчестер;

• пристрої для роботи з переносними дисками;

• блок живлення.

Материнська плата. її основні параметри визначаються системним (базовим) набором мікросхем (наприклад, І865РЕ, i915G, І925Х), що називається чіпсет і включає такі компоненти:

• AGP (Advanced Graphic Port) з пропускною здатністю до 1 Гб/с у режимі AGP4x та понад 1 Гб/с у режимі AGP8x/4x — для встановлення відеокарт;

• CNR/AMR (Audio Modem Riser card), призначений для встановлення вбудованого модема або звукової карти;

• слоти для встановлення модулів оперативної пам'яті RAM (Random Access Memory). Розрізняють модулі таких типів:

—SDRAM (Synchronous Dynamic) модуль статичного типу (час доступу від 6 до 9 не, пропускна здатність від 256 до 1000 Мб/с, максимальна робоча частота шини 133 МГц. Досить застарілий тип модуля);

—DDR (Double Data Rate) SDRAM найбільш поширений сучасний тип модуля (час доступу до 6 не, пропускна здатність до 2,5 Гб/с, максимальна робоча частота шини 2x533 Мгц, обсяг пам'яті 512 Мб);

—RDRAM (Rambus Dynamic Random Access Memory) модуль динамічного типу (час доступу до 4 не, пропускна здатність до 6 Гб/с, максимальна робоча частота шини до 800 МГц), має досить високу вартість;

• «гніздо» для підключення процесора;

• контролери EIDE (Enhanced Integrated Drive Electronics) для підключення до материнської плати зовнішніх пристроїв зберігання інформації, з яких може відбуватися завантаження комп'ютера (один або два жорстких диска, CD-диск або дискета). Такі контролери забезпечують передавання інформації зі швидкістю до 100 Мб/с (специфікація UltraDMA/100);

• паралельний порт LPT (Line PrinTer), призначений для підключення принтера, сканера, інших зовнішніх пристроїв накопичення інформації. Швидкість передавання інформації до 2 Мб/с;

• послідовні порти СОМІ та COM2 для підключення миші й модема. Швидкість передавання інформації 112 Кб/с;

• порт PS/2 для підключення миші й клавіатури;

• інтерфейс USB2.0, є стандартним портом для послідовного підключення до 127 різноманітних пристроїв, причому підключення може відбуватися без вимикання комп'ютера з електромережі. Швидкість передавання інформації 60 Мб/с;

• інтерфейс FireWire (IEEE 1394 — стандарт, розроблений the Institute of Electrical and Electronics Engineers) для підключення пристроїв, що передають відео-зображення, графіку, звук (мобільні накопичувачі, цифрові фотокамери тощо). Швидкість передавання інформації — 50 Мб/с.

Сучасні материнські плати мають підтримку технології логічної багатопроцесорності (HyperThreading), яка дає змогу одному процесору виконувати одночасно два потоки команд. При використанні такої технології операційна система (зокрема, Linux версії 2.4 18 і вище та Windows XP) розпізнає два процесори і виконує паралельну обробку команд.

Основними компонентами материнської плати є процесор, оперативна пам'ять (RAM), відеокарта, звукова карта, мережна карта, перезаписуючий постійний запам'ятовуючий пристрій (ППЗП), контролери (адаптери).

1. Процесор. Виконує всі розрахунки та оброблення інформації. Сучасні процесори характеризують такі ознаки:

• об'єм кеш-пам'яті першого рівня (L1), вона є над-швидкою пам'яттю — 64 Кб;

• об'єм кеш-пам'яті другого рівня (L2) — від 256 Кб до 1 Мб;

• об'єм кеш-пам'яті третього рівня (L3) — 2 Мб;

тактова частота, що відображає швідкість роботи процесора, тобто кількість операцій, які обробляються за 1 с. Вимірюється в ГГерцах. Наприклад, процесор Pentium IV Extreme Edition (XE) має тактову частоту 3,4 ГГц;

• тип (модель): IBM, AMD, CELERON, Pentium (PRO, III, IV) та ін.;

• пропускна здатність системної шини — 800 МГц.

Тактова частота і об'єм кеш-пам'яті визначають продуктивність роботи процесора. Важливим елементом є також наявність блока оброблення даних з плаваючою точкою, від якого залежить швидкість роботи процесора з графікою, мультимедіа, тривимірними об'єктами. Процесор встановлюють на материнську плату за допомогою спеціальних роз'ємів, таких як Socket 7, Socket 370, Socket 478.

2. Оперативна пам'ять (RAM). Містить програми ОС, прикладні програми, а також результати роботи процесора. Обмін інформацією відбувається дуже швидко, оперативно, але дані зберігаються тільки до перезавантаження або вимикання комп'ютера, тобто тимчасово. Ємність RAM становить 64, 128, 256, 512 Мбайт.

Відеокарта. її використовують для роботи з графічними і відеозображеннями. Як правило, всі сучасні відеокарти мають 3-D прискорювач для роботи з тривимірними зображеннями та інтерфейс AGP/4X або AGP/8X. В останніх модифікаціях міститься спеціальний блок «трансформації і освітлення» (T&L) для підтримки таких відеоефектів, як імітація туману, відображення в дзеркалі, брижі на воді тощо. Також за допомогою відеокарти виконують оброблення мультимедіаінформації, виведення зображення з телевізійної мережі (необхідно додати TV-тюнер), відеокамери, відеомагнітофона. Відеокарта містить власний процесор (процесори) з частотою до 400 МГц і оперативну пам'ять 256 Мб типу SDRAM або DDR SDRAM. Найпоширенішим стандартом шини і роз'єму для підключення відеокарти є AGP4x, AGP8x. Швидкість відеокарти характеризує кількість кадрів, які змінюються на екрані за 1 с (fps — frame per second). Останні моделі мають 60—70 fps. Найпоширеніші чіпсети GeForceFX, ATI Radeon 9800Pro, Matrox G400, базова частота яких становить 250—500 МГц. Вбудований графічний перетворювач, що перетворює цифрові сигнали на аналогові, має частоту 400—533 МГц. Останні моделі відеокарт містять вбудовані декодери MPEG-2 для роботи з відео-інформацією у форматі DVD (Digital Versatile Disk)

4. Звукова карта. Здійснює оброблення звуків і мови. Працює з двома форматами комп'ютерного звуку: цифровим (WAV) та синтезованим (MIDI — Musical Instrument Digital Interface). Цифри в назві звукової карти означають кількість апаратних голосів, але для непрофесійної роботи достатньо мати параметр 32. Сучасні звукові карти підтримують вивід 5.1 канального об'ємного звуку, вміщують синтезатор і підтримують основні ігрові аудіотехнології (Microsoft DirectX 8.0, Microsoft DirectSound 3D, Zoom-FX тощо). Останнім часом набув поширення стандарт Dolby Digital, що є поєднанням цифрового виведення звуку з використанням 6-канальної аудіосистеми (3 основних канали, 2 канали для створення об'ємності звуку, низькочастотний динамік) і дає змогу отримувати звук високої якості.

5. Мережна карта. її застосовують під час роботи в комп'ютерній мережі. Це інтерфейсна плата для підключення комп'ютера до кабелю телефонної мережі, використовує протоколи низького рівня, такі, як Ethernet, Token Ring, FDDI, ARCnet тощо.

6. Перезаписуючий постійний запам'ятовуючий пристрій (ППЗП). Містить програми і дані, занесені під час виготовлення комп'ютера, за допомогою яких відбуваються вмикання комп'ютера й тестування його пристроїв. У ППЗП зберігається базова система введення-ви-ведення (BIOS — Basic Input/Output System), що контролює роботу всіх складових комп'ютера.

7. Контролери (адаптери). Це електронні плати для обміну даними між процесором і зовнішніми пристроями (адаптер монітора; адаптер портів для підключення принтера, миші або джойстика; адаптери додаткових пристроїв: стримера, модема, сканера тощо). Контролери (адаптери) взаємодіють із процесором та оперативною пам'яттю через системну магістраль передавання даних, яка називається шиною.

Жорсткий диск (вінчестер, HDD — Hard Disk Drive). Це герметично закрита коробка, всередині якої на спільній осі вміщені кілька (до десяти) жорстких пластин круглої форми. Поверхня кожного з дисків покрита тонким феромагнітним шаром, на якому і зберігаються записані дані. Запис здійснюється за допомогою спеціальних магнітних головок, кожна з яких розміщена над робочою поверхнею пластини. Жорсткий диск використовують для постійного зберігання інформації, зокрема у власній системі для збереження файлів, що називається таблицею розміщення файлів (File Allocation Table, тобто FAT) і яку містить кожний системний диск.

При форматуванні диска на кожній пластині формуються концентричні кола — доріжки (track), що мають власний номер. Доріжки з однаковими номерами, які розташовані одна над одною на різних дисках, утворюють циліндр. Кожна доріжка розбивається на сектори, через які відбувається обмін інформацією між оперативною пам'яттю та диском. Сектор стандартного розміру зберігає 512 байтів даних.

На логічному рівні вся сукупність секторів є неперервною однорідною послідовністю з номерами секторів. Один або кілька з них із суміжними номерами утворюють логічну одиницю розподілу зовнішньої пам'яті, тобто кластер. Розмір усіх кластерів на одному диску однаковий і залежить від об'єму диска: чим більший його об'єм, тим більший розмір кластера (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Апаратні засоби	\|	Залежність розміру кластера від об'єму диска

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.