• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні пристрої комп'ютера

Вони включають системний блок, дисплей (моні­тор), клавіатуру.

Системний блок. Його основними компонентами є:

• материнська плата;

• жорсткий (твердий) диск, або вінчестер;

• пристрої для роботи з переносними дисками;

• блок живлення.

Материнська плата. її основні параметри визна­чаються системним (базовим) набором мікросхем (наприклад, І865РЕ, i915G, І925Х), що називається чіпсет і включає такі компоненти:

• AGP (Advanced Graphic Port) з пропускною здат­ністю до 1 Гб/с у режимі AGP4x та понад 1 Гб/с у режи­мі AGP8x/4x — для встановлення відеокарт;

• CNR/AMR (Audio Modem Riser card), призначений для встановлення вбудованого модема або звукової карти;

• слоти для встановлення модулів оперативної пам'яті RAM (Random Access Memory). Розрізняють модулі таких типів:

—SDRAM (Synchronous Dynamic) модуль статично­го типу (час доступу від 6 до 9 не, пропускна здатність від 256 до 1000 Мб/с, максимальна робоча частота ши­ни 133 МГц. Досить застарілий тип модуля);

—DDR (Double Data Rate) SDRAM найбільш поши­рений сучасний тип модуля (час доступу до 6 не, про­пускна здатність до 2,5 Гб/с, максимальна робоча час­тота шини 2x533 Мгц, обсяг пам'яті 512 Мб);

—RDRAM (Rambus Dynamic Random Access Me­mory) модуль динамічного типу (час доступу до 4 не, пропускна здатність до 6 Гб/с, максимальна робоча час­тота шини до 800 МГц), має досить високу вартість;

• «гніздо» для підключення процесора;

• контролери EIDE (Enhanced Integrated Drive Elec­tronics) для підключення до материнської плати зов­нішніх пристроїв зберігання інформації, з яких може відбуватися завантаження комп'ютера (один або два жорстких диска, CD-диск або дискета). Такі контролери забезпечують передавання інформації зі швидкістю до 100 Мб/с (специфікація UltraDMA/100);

• паралельний порт LPT (Line PrinTer), призначений для підключення принтера, сканера, інших зовнішніх пристроїв накопичення інформації. Швидкість переда­вання інформації до 2 Мб/с;

• послідовні порти СОМІ та COM2 для підключення миші й модема. Швидкість передавання інформації 112 Кб/с;

• порт PS/2 для підключення миші й клавіатури;

• інтерфейс USB2.0, є стандартним портом для пос­лідовного підключення до 127 різноманітних пристро­їв, причому підключення може відбуватися без вими­кання комп'ютера з електромережі. Швидкість переда­вання інформації 60 Мб/с;

• інтерфейс FireWire (IEEE 1394 — стандарт, роз­роблений the Institute of Electrical and Electronics Engi­neers) для підключення пристроїв, що передають відео-зображення, графіку, звук (мобільні накопичувачі, цифрові фотокамери тощо). Швидкість передавання ін­формації — 50 Мб/с.

Сучасні материнські плати мають підтримку техно­логії логічної багатопроцесорності (HyperThreading), яка дає змогу одному процесору виконувати одночасно два потоки команд. При використанні такої технології операційна система (зокрема, Linux версії 2.4 18 і вище та Windows XP) розпізнає два процесори і виконує пара­лельну обробку команд.

Основними компонентами материнської плати є процесор, оперативна пам'ять (RAM), відеокарта, зву­кова карта, мережна карта, перезаписуючий постійний запам'ятовуючий пристрій (ППЗП), контролери (адап­тери).

1. Процесор. Виконує всі розрахунки та оброблення інформації. Сучасні процесори характеризують такі оз­наки:

• об'єм кеш-пам'яті першого рівня (L1), вона є над-швидкою пам'яттю — 64 Кб;

• об'єм кеш-пам'яті другого рівня (L2) — від 256 Кб до 1 Мб;

• об'єм кеш-пам'яті третього рівня (L3) — 2 Мб;

тактова частота, що відображає швідкість роботи процесора, тобто кількість операцій, які обробляються за 1 с. Вимірюється в ГГерцах. Наприклад, процесор Pentium IV Extreme Edition (XE) має тактову частоту 3,4 ГГц;

• тип (модель): IBM, AMD, CELERON, Pentium (PRO, III, IV) та ін.;

• пропускна здатність системної шини — 800 МГц.

Тактова частота і об'єм кеш-пам'яті визначають про­дуктивність роботи процесора. Важливим елементом є також наявність блока оброблення даних з плаваючою точкою, від якого залежить швидкість роботи проце­сора з графікою, мультимедіа, тривимірними об'єкта­ми. Процесор встановлюють на материнську плату за допомогою спеціальних роз'ємів, таких як Socket 7, Socket 370, Socket 478.

2. Оперативна пам'ять (RAM). Містить програми ОС, прикладні програми, а також результати роботи процесора. Обмін інформацією відбувається дуже швид­ко, оперативно, але дані зберігаються тільки до переза­вантаження або вимикання комп'ютера, тобто тимчасо­во. Ємність RAM становить 64, 128, 256, 512 Мбайт.

Відеокарта. її використовують для роботи з гра­фічними і відеозображеннями. Як правило, всі сучас­ні відеокарти мають 3-D прискорювач для роботи з тривимірними зображеннями та інтерфейс AGP/4X або AGP/8X. В останніх модифікаціях міститься спе­ціальний блок «трансформації і освітлення» (T&L) для підтримки таких відеоефектів, як імітація тума­ну, відображення в дзеркалі, брижі на воді тощо. Та­кож за допомогою відеокарти виконують оброблення мультимедіаінформації, виведення зображення з те­левізійної мережі (необхідно додати TV-тюнер), відеокамери, відеомагнітофона. Відеокарта містить власний процесор (процесори) з частотою до 400 МГц і оперативну пам'ять 256 Мб типу SDRAM або DDR SDRAM. Найпоши­ренішим стандартом шини і роз'єму для підключення ві­деокарти є AGP4x, AGP8x. Швидкість відеокарти ха­рактеризує кількість кадрів, які змінюються на екрані за 1 с (fps — frame per second). Останні моделі мають 60—70 fps. Найпоширеніші чіпсети GeForceFX, ATI Ra­deon 9800Pro, Matrox G400, базова частота яких становить 250—500 МГц. Вбудований графічний пере­творювач, що перетворює цифрові сигнали на аналого­ві, має частоту 400—533 МГц. Останні моделі відеокарт містять вбудовані декодери MPEG-2 для роботи з відео-інформацією у форматі DVD (Digital Versatile Disk)

4. Звукова карта. Здійснює оброблення звуків і мо­ви. Працює з двома форматами комп'ютерного звуку: цифровим (WAV) та синтезованим (MIDI — Musical Ins­trument Digital Interface). Цифри в назві звукової карти означають кількість апаратних голосів, але для непро­фесійної роботи достатньо мати параметр 32. Сучасні звукові карти підтримують вивід 5.1 канального об'єм­ного звуку, вміщують синтезатор і підтримують основні ігрові аудіотехнології (Microsoft DirectX 8.0, Microsoft DirectSound 3D, Zoom-FX тощо). Останнім часом набув поширення стандарт Dolby Digital, що є поєднанням цифрового виведення звуку з використанням 6-канальної аудіосистеми (3 основних канали, 2 канали для ство­рення об'ємності звуку, низькочастотний динамік) і дає змогу отримувати звук високої якості.

5. Мережна карта. її застосовують під час роботи в комп'ютерній мережі. Це інтерфейсна плата для під­ключення комп'ютера до кабелю телефонної мережі, використовує протоколи низького рівня, такі, як Ether­net, Token Ring, FDDI, ARCnet тощо.

6. Перезаписуючий постійний запам'ятовуючий пристрій (ППЗП). Містить програми і дані, занесені під час виготовлення комп'ютера, за допомогою яких відбу­ваються вмикання комп'ютера й тестування його прис­троїв. У ППЗП зберігається базова система введення-ви-ведення (BIOS — Basic Input/Output System), що конт­ролює роботу всіх складових комп'ютера.

7. Контролери (адаптери). Це електронні плати для обміну даними між процесором і зовнішніми пристро­ями (адаптер монітора; адаптер портів для підключення принтера, миші або джойстика; адаптери додаткових пристроїв: стримера, модема, сканера тощо). Контроле­ри (адаптери) взаємодіють із процесором та оператив­ною пам'яттю через системну магістраль передавання даних, яка називається шиною.

Жорсткий диск (вінчестер, HDD — Hard Disk Drive). Це герметично закрита коробка, всередині якої на спільній осі вміщені кілька (до десяти) жорстких пластин круглої форми. Поверхня кожного з дисків покрита тонким феромагнітним шаром, на якому і збе­рігаються записані дані. Запис здійснюється за допомо­гою спеціальних магнітних головок, кожна з яких роз­міщена над робочою поверхнею пластини. Жорсткий диск використовують для постійного зберігання інформації, зокрема у власній системі для збереження фай­лів, що називається таблицею розміщення файлів (File Allocation Table, тобто FAT) і яку містить кожний сис­темний диск.

При форматуванні диска на кожній пластині форму­ються концентричні кола — доріжки (track), що мають власний номер. Доріжки з однаковими номерами, які розташовані одна над одною на різних дисках, утворю­ють циліндр. Кожна доріжка розбивається на сектори, через які відбувається обмін інформацією між оператив­ною пам'яттю та диском. Сектор стандартного розміру зберігає 512 байтів даних.

На логічному рівні вся сукупність секторів є неперер­вною однорідною послідовністю з номерами секторів. Один або кілька з них із суміжними номерами утворю­ють логічну одиницю розподілу зовнішньої пам'яті, тобто кластер. Розмір усіх кластерів на одному диску однаковий і залежить від об'єму диска: чим більший йо­го об'єм, тим більший розмір кластера (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Переглядів: 800