Мезозойської ери.

1 – археоптерікс; 2-3 – динозаври: 2 – Stegosaurus, 3 – Diplodocus; 4-5 – морські плазуни: 4 – Ichthyosaurus; 5 – Cryptocleidoceras; 6-8 – головоногі молюски: 6,7 – амоніти, 8 – белемніт.

Через таке заселення Землі різноманітними ящурами, які бігали, повзали, скакали, плавали, літали мезозойську еру ще називають ерою рептилій. Наприкінці тріасового періоду з’явилися перші примітивні ссавці. Вони були малочисельними, невеликих розмірів і, відповідно, не могли складати конкуренцію великій армії рептилій. Під кінець юрського періоду появляються перші птахи, так звані археоптерикси, а в крейдовий вже існували кілегруді та гладкогруді птахи, прямі пращури сьогоднішніх птахів.

Суттєвої еволюції в мезозої зазнав і рослинний світ. В тріасовий період появляються важливі групи голонасінних, хвойних, гінгкових і цикадових рослин, які досягли максимального розвитку в юрський період, а вже в крейдовий вони почали поступатися покритонасінним, які завоювали суходоли планети в кайнозойську еру. Мезозойська ера – це не тільки ера обновлення органічного світу Землі, але й ера масового вимирання окремих груп організмів. Особливо це проявилося на межі мезозою і кайнозою, коли за відносно короткий час вимерло багато груп тварин і рослин. Причина такого вимирання до сьогоднішнього часу залишається нерозгаданою. Стосовно цього питання існує дві, суттєво полярних гіпотези. За однією з них, більш високоорганізовані групи витіснили і знищили менш організованих. Важлива роль при цьому належала зміні палеогеографічних умов, наприклад таких як різке збільшення площі суходолу. Друга гіпотеза на чільне місце висовує катастрофічні процеси, наприклад падіння метеоритів. Це могло спричинити різку зміну температури повітря і води, змінити склад атмосфери, рівень сонячної радіації, тощо. Слід зазначити, що обидві гіпотези мають право на існування і пошуки науково обґрунтованих доказів тої або іншої є актуальними сьогодні. Проте беззаперечним є факт суттєвої зміни в мезозої структури земної кори та палеогеграфічної обстановки на планеті.

На ранньому етапі мезозойської ери, у тріасі, ще існувала Пангея-2, але вже на кінець тріасового початок юрського періодів вона розкололася на Лавразію та Гондвану, внаслідок виникнення субширотного океану Тетіс (рис. 2.26), який простягався від Центральної Америки до Індокитаю та Індонезії. На заході та на сході він сполучався з Тихим океаном. Океан Тетіс включав також і Центральну Атлантику. Розкриття Південної і Північної Атлантики відбулося відповідно на початку і наприкінці крейдового періоду. Так на завершення мезозою вже окреслилися контури Атлантичного океану.

В пізньоюрський час зародився Північний Льодовитий океан, розкриття якого відбувалося від Північної Америки до Євразії. В цей же час прискорився і розпад Гондвани, яка потужними розломами в земній корі була розділена на окремі “брили”, що стали в подальшому Африкою, Індією і Південною Америкою, з однієї сторони, і Антарктидою з Австралією, з іншої. Між ними утворився вузький морський басейн, подібний до сьогоднішнього Червоного моря, який пізніше був трансформований в Індійський океан. Наприкінці мезозою набули сучасних обрисів практично всі континенти та океани Землі.

Рис. 2.26.Схема формування материків та океанів впродовж палеозой-мезозойського часу (розпад Пангеї)

(за С.А. Морозом)

А – наприкінці пермського періоду; Б – наприкінці тріасового періоду; В – наприкінці юрського періоду; Г – наприкінці крейдового періоду

В мезозойських морях і океанах відбувалось накопичення теригенних, хемогенних, органогенних та вулканогенних осадків. Найактивніше ці процеси відбувалися в западинах, які знаходилися на місці теперішніх Північно-Американських Кордильєр, Верхояно-Чукотської області, Далекого Сходу і Індокитаю. Під кінець мезозою в межах цих прогинів земної кори переважали висхідні рухи, що обумовило трансформацію їх в гірські країни.

В межах території України мезозойські відклади поширені на Волині, Поділлі, а також перекривають більш древні утворення на півдні країни. Породами мезозойського віку складена більша частина рівнинного Криму, а Кримські гори є результатом проявлення мезозойського гороутворення на території нашої держави.

Кайнозойська ера розпочалася близько 65 млн. років назад і триває досі. До її складу входять палеогеновий (тривалістю від 65,0 до 23,8 млн. р.), неогеновий (23,8 – 1,8 млн. р.) і четвертинний, або антропогеновий (1,8 – сьогодні) періоди. Незважаючи на те, що наприкінці мезозойської ери сформувалися в загальному вигляді всі існуючі сьогодні континенти та океани, основні риси рельєфу нашої планети, а також тваринний і рослинний світ у кайнозої зазнали суттєвих еволюційних змін.

У кайнозойську еру поступово вимирають амоніти та белемніти, а також морські і наземні рептилії. Їх місце займають інші організми. Серед морських безхребетних широкого розвитку набувають головоногі (гастроподи) і двостулкові (пелециподи) молюски, а серед найпростіших – форамініфери. Прогресували також рифоутворюючі шестипроменеві корали, голкошкірі, а також кісткові риби, які зайняли домінуюче положення в кайнозойських морях.

На початку палеогенового періоду, коли після масового мезозойського вимирання з плазунів залишилися тільки змії, черепахи та крокодили, почали інтенсивно поширюватися ссавці. Спершу це були представники примітивної індрикотерієвої фауни, які поступились місцем більш високоорганізованим шлунковим, копитним, хоботним, гризунам, комахоїднам тощо. В неогеновий період з’явилися ведмеді, носороги, бики, мастодонти, слони, гіпаріони, в тому числі і коні, а також людиноподібні мавпи. Сучасного вигляду набули птахи, а в морях домінували акулові та кісткові риби, а також кити і ластоногі. Межа неогену і антропогену характеризувалася розвитком тваринного і рослинного світу, пристосованого до умов холодного клімату, як результату значних зледенінь. У цей час з’явилися мамонти, вовки, олені, лосі та інші представники хребетних, більшість з яких складають тваринний світ сьогодення. В зв’язку з тим, що значні простори суходолу були покриті трав’яною рослинністю широкого розвитку досягли комахи, а завершувала еволюцію органічного світу кайнозою поява людини. Предок людини – дріопітек існував вже близько 20 млн. років назад. Його, близько 10-12 млн. р. назад, замінив рамапітек, а перший гомінід – австралопітек, появився на Землі близько 1,5-3 млн. років назад (рис. 2.27). Слід також зазначити, що сучасна людина, яка вже володіла вогнем і першими знаряддями праці, з’явилася впродовж тривалої (близько 1 млн. р.) еволюції неандертальців близько 40-35 тис. років назад.

Рослинний світ кайнозою характеризувався переважаючим поширенням покритонасінних, а також розвитком флори тропічного і помірного кліматичних поясів. У палеогеновий період вічнозелені тропічні пальми та кипариси займали значні простори в межах середньої Європи. Для більш північних районів характерними представниками палеогенової флори були дуб, бук, платан і хвойні. В неогеновий період завдяки глобальному похолоданню в середніх широтах земної кулі флора набула сучасного складу. Тут переважали береза, клен, дуб, бук, вільха та інші відомі нам сьогодні представники рослинного світу.

а б

Рис. 2.27.Предки людини

а – рамапітек; б – австралопітек.

Становлення біологічного тренду кайнозойської ери було прямо підпорядковане зміні геоісторичних подій на планеті, які визначали контури та положення морів, океанів і континентів. Незважаючи на те, що наприкінці мезозойської ери, як це вже неодноразово зазначалось, в загальних рисах оформилися всі теперішні океани та континенти і загальний вигляд поверхні Землі наблизився до сучасного, ще не існували такі гірські системи, як Карпати, Гімалаї, Памір, Анди, Альпи і інші. Протягом пізньокрейдового та ранньопалеогенового періодів земна поверхня характеризувалася рівнинним рельєфом майже на всій території суходолу, і тільки з середини палеогену розпочалося гороутворення, яке досягло кульмінації в неогеновий період. Цей період становлення Землі ще називають геоморфологічним етапом.

Впродовж кайнозою в результаті зближення Африки та Європи завершується закриття океану Тетіс. На його місці утворюється Альпійсько-Гімалайська гірська область з реліктовими морями типу Середземного. В палеогеновий час відбувається відокремлення від Східної Антарктиди Австралії, а близько 38 млн. років тому Індія приєднується до Євразії та виникають гірські споруди Центральної Азії. Неогеновий період характеризувався проявленням значних за площею висхідних вертикальних рухів, що обумовлювало піднімання земної кори і зменшення морських басейнів. Впродовж майже всього неогену в північній півкулі панував континентальний режим. Прогинанню земної кори та затопленню морськими водами підлягали райони Середньої Азії, Передкавказзя, західної та південної частини Східної Європи, а також західної частини Північної та Південної Америки. Проте цей процес був відносно короткотривалим і наприкінці неогену ці території зазнали піднімання, в результаті чого сформувалися Альпи, Балкани, Карпати, Кавказ, Памір, Гімалаї, Корякський і Камчатський хребти, Берегові хребти Північної Америки та Анди.

Коливальні рухи земної кори тривали і у четвертинний (антропогеновий) період, що призводило до почергового затоплення водами Світового океану певних ділянок континентів та їх осушення. Райони, де рухи земної кори були особливо активними (райони гірських областей), характеризувались інтенсивною вулканічною діяльністю, яка зумовлювала накопичення потужних товщ вулканогенних порід і формування своєрідного вулканічного рельєфу. Так утворився наприкінці неогену Вулканічний, або Вигорлат-Гутинський хребет Карпат, Камчатських хребет та інші. Наслідком проявлення неоген-четвертинного вулканізму є архіпелаг вулканічних островів у Тихому океані прикладом яких можуть бути Курильські та Японські острови.

Суттєві зміни геоморфології планети впродовж кайнозойської ери позначилися і на еволюції клімату, який вже носив характер зонального. В палеогеновий час зони тропічного і субтропічного клімату досягали широти Південної України, Північного Передкавказзя, Нижнього Поволжя. Північна Європа, Гренландія, Шпіцберген знаходились в зоні помірного клімату, який також був характерним для Аляски та північної частини Азії. Припускається, що у палеогені арктичної зони в північній півкулі не існувало.

Близько 5,0 млн. років тому кліматичні умови зазнали суттєвих змін під впливом формування Антарктичного зледеніння. Поява під кінець палеогену льодовиків в районі південного полюсу призвела у неогені до глобального похолодання, а вже в антропогені потужне зледеніння охопило континенти північної півкулі. В Європі його центрами стали Альпи і Скандинавський півострів. Крижаний покрив займав більшу частину території Європи і північні райони України (приблизно до широти м. Дніпропетровська). Зледеніння захопило значні території північної Азії та Північну Америку. Центри льодовиків знаходилися на Новій Землі, Таймирі, у Забайкаллі та Гренландії. Близько 10 тис. років тому розміри крижаного покриву різко зменшилися і материкові льодовики залишилися тільки в Антарктиді, Гренландії та на деяких островах Північного Льодовитого океану. Межі кліматичних зон, які оформилися впродовж льодовикового періоду зберегли своє положення до сьогоднішнього часу.

Завершуючи короткий огляд основних аспектів геологічної історії Землі, слід зазначити, що всі зміни, які відбувались на планеті впродовж 4,5-5 млрд. років, є результатом складних поверхневих та внутрішніх геодинамічних процесів, спричинених не тільки енергією внутрішніх геосфер Землі, але й діяльністю атмосфери, гідросфери та біосфери в поєднанні з космогенними силами.

Запитання для самоконтролю

1. Розкрийте суть гіпотези Канта-Лапласа.

2. Охарактеризуйте гіпотезу О.Ю.Шмідта.

3. Поясніть що таке планетезималі, і механізм їх утворення.

4. Розкрийте загальні особливості догеологічної еволюції Землі.

5. Охарактеризуйте докембрійський період розвитку земної кори.

6. Дайте характеристику геохронологічної шкали.

7. Охарактеризуйте еволюцію Землі в палеозої.

8. Розкрийте загальні особливості розвитку Землі в мезозойську еру.

10. Розкрийте загальні особливості розвитку Землі в кайнозої.

Завдання для самостійної роботи

Скласти аналітичний реферат на тему «Палеоландшафти України в фанерозої»

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні вікові підрозділи в історії Землі	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.