Червня 1917 р.

ВИСНОВКИ

Фінансовий ринок — надзвичайно складна система, в якій гроші і інші фінансові активи його учасників обертаються самостійно, незалежно від обігу реальних товарів. Цей ринок оперує багатоманітними фінансовими інструментами, обслуговується специфічними фінансовими інститутами, має в своєму розпорядженні розгалужену і різноманітну інфраструктуру.

Фінансовий ринок:

—мобілізує тимчасово вільний капітал з багатоманітних джерел;

—ефективно розподіляє акумульований вільний капітал між численними кінцевими його споживачами;

—визначає найефективніші напрями використання капіталу в інвестиційній сфері;

—формує ринкові ціни на окремі фінансові інструменти і послуги, що об'єктивно відображають співвідношення, що складається, між пропозицією і попитом;

—здійснює кваліфіковане посередництво між продавцем і покупцем фінансових інструментів;

—формує умови для мінімізації фінансового і комерційного ризику;

—прискорює оборот капіталу, тобто сприяє активізації економічних процесів.

Чим більше розривши між об'ємами передбачуваних інвестицій і накопиченнями, тим гостріше необхідність у функціонуванні фінансових ринків для розподілу накопичень між кінцевими споживачами. Зустріч кінцевого інвестора і кінцевого власника засобів повинна здійснитися оптимальним чином і з якнайменшими витратами.

Ефективні сегменти фінансового ринку абсолютно необхідні для забезпечення мобілізації вільного капіталу і підтримки економічного зростання країни. За наявності тільки власних накопичень суб'єкти ринку могли б інвестувати не більше, ніж накопичено, тому їх інвестиційна активність була б обмеженою. Якщо ж розмір намічених інвестицій перевищує суму поточних заощаджень, суб'єкти ринку просто вимушені відкладати їх здійснення до накопичення необхідних засобів.

Через відсутність фінансування суб'єктам ринку, не володіючим достатнім капіталом, довелося б відкласти або відмовитися від багатьох перспективних інвестицій або фінансувалися б не найкращі проекти, тобто капітал використовувався б неоптимально. Суб'єктам ринку, що не має в своєму розпорядженні привабливих варіантів інвестування засобів, нічого б не залишалося, окрім як акумулювати засоби. В той же час перспективні інвестиційні проекти не реалізовувалися б через нестачу засобів у фірм, що мають інвестиційні альтернативи.

Всі грошові потоки, незалежно від джерела походження, обов'язково проходять через фінансовий ринок за допомогою фінансових інститутів. Так, якщо держава для покриття дефіциту бюджету пропонує купити свої цінні папери комерційним організаціям і домогосподарствам, то ці операції проводяться на фінансовому ринку через різні фінансові інститути. Якщо комерційній організації необхідно залучити додатковий капітал, вона через фінансовий ринок звертається до інших комерційних організацій і домогосподарств, що мають тимчасово вільні засоби, шляхом випуску акцій або облігацій.

Висловлене в даному виданні бачення світового фінансового ринку повинне стати настільною допомогою для всіх, хто працює у сфері міжнародних валютно-кредитних відносин, прагне до застосування якісно нових фінансових продуктів. У зв'язку з цим і були запропоновані нові види інструменів для реалізації ефективної політики зовнішніх запозичень. Використані нові матеріали, що дозволили визначити характерні для сучасної ситуації тенденції розвитку світового фінансового ринку.

• «Однині самі будемо творити наше життя». Розбудова країни «не одділяючись від усієї Росії».

• Найвищим державним органом України проголошувалась УЦР.

• Заклик до переобрання місцевої адміністрації, заміна її ; представників, прихильних до української справи. .;

• Запросити до спільної праці національні меншини, визнавши їхні права, визнати їх вільний розвиток на території України. Висловлювалась надія, що в самостійній побудові нового життя візьмуть участь і неукраїнські народи,що проживають в Україні.

• Скликання Всеукраїнських Установчих Зборів.

• Тільки Всеукраїнські Установчі Збори (Сейм), що будуть обрані загальним, рівним, прямим і таємним голосуванням мають право приймати закони України.

• Запровадження особливого податку на власну справу.

• Визнано необхідність розроблення закону про землю після конфіскації поміщицьких, казенних, царських, монастирях земель, згідно з яким право порядкувати українськими землями, користуватися ними належало тільки народові України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Значення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.