• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Функції сім'ї

Функції сім'ї складалися на природній і соціальних засадах і наповнювалися певним змістом впродовж розвитку суспіль­ства. Виділяють такі функції сім'ї як соціального утворення: біологічну, соціальну й економічну (рис. 3.40).

Рис. 3.40. Функції сім'ї

Біологічна функція пов'язана у першу чергу із зародженням, ембріональним розвитком і народженням дитини. На перший погляд виконання цієї функції випливає з природних процесів, фізіологічних взаємовідносин чоловіка й жінка. Ще російський

поет О.С. Грибоедов вустами одного із героїв комедії "Горе з розуму" писав:

Чтоб иметь детей, Кому ума недоставало!

Однак уже на першому етапі виконання біологічної фікції — зародження дитини потрібна висока відповідальність ігене­тична обізнаність батьків. Зародження дитини у стані, коли організм батька або матері (чи обох) вражений канцерогенни­ми речовинами (алкоголь, наркотичні препарати, інші хімічні сполуки) і викликає мутацію (зміни) генно-хромосомних систем, які є носіями задатків, може негативно вплинути на подальші процеси фізичного і психічного розвитку дитини. У скарбах народної педагогіки задовго до появи генетики як науки, на основі багаторічного досвіду формувались і передавалися із покоління в покоління слушні застереження: категорично за­боронялося молодим батькам вживати спиртне, а тим більше матерям палити цигарки та ін.

Ще більше зростає відповідальність батьків (у першу чергу матері) за виконання біологічної функції, коли дитина знахо­диться у стані ембріонального розвитку. Вона — частина орга­нізму матері. Кожна дія жінки (фізичні навантаження, харчу­вання, психічний стан, вживання ліків, особливості взаємин з оточуючими) так чи інакше відбивається на стані розвитку маляти. А це вимагає і належної культури поведінки, знань з медицини, валеології, фізіології.

Народження дитини — велике і святе таїнство. Перший плач дитини, прикладання її до материних грудей — незамінне дже­рело розвою почуттів материнства, які є запорукою подальшого розвитку творіння батьків.

Важливе місце у діяльності сім'ї посідає соціальна функція. Вона може бути реалізована шляхом створення оптимальних умов для соціального розвитку дитини, посилення відповідаль­ності батьків за її виховання, створення сприятливих умов для появи морально-духовних джерел соціального успадкування. Адже окрім біологічного успадкування важливим чинником становлення юної особистості є соціальне успадкування: дити­на засвоює певні моральні норми поведінки (чесність, справед­ливість, доброту, щирість, доброзичливість, охайність та ін.), під впливом оточуючих формуються її характер, звички. Якраз до

6—7 років формуються в дитини основні моральні якості. Тому батьківська школа любові, добра, порядності, чесності, щирості й багатьох інших доброчинностей — найперший і найголовніший університет становлення особистості дитини, її соціального зро­стання. І відповідальність батьків за належне виконання соці­альної функції особливо висока. А.С. Макаренко, звертаючись до батьків, говорив: "Виховання дітей — найважливіша галузь нашого життя. Наші діти — це майбутні громадяни нашої краї­ни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти — це майбутні батьки й матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадя­нами, хорошими батьками і матерями. Але й це — не все: наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, це — наші сльози, це — наша провина перед іншими людьми, перед усією країною"¹.

Певне місце у системі сімейного виховання займає економіч­нафункція. Вона пов'язана із соціальною і передбачає ство­рення матеріальних умов для достатнього забезпечення своїх дітей помешканням, одягом, харчуванням, необхідними засоба­ми для гри, навчання, розваг. Тут має домінувати, по-перше, по­чуття відповідальності молодих батьків за створення власною працею належних економічних умов для забезпечення життя своєї дитини, аби не перекладати це на суспільство, державу. По-друге, матеріальна забезпеченість дітей має бути спів­відносною з конкретними можливостями сім'ї, не сприяти роз­бещенню молодого творіння. До того ж діти з раннього віку мають залучатися до продуктивної обслуговуючої праці, до пла­нування і використання сімейного бюджету. Батьки повинні постійно дбати про формування діяльної і відповідальної осо­бистості і будь-що уникати появи споживацьких поглядів та вчинків.

3.12.3. Вимоги до батьків

Оскільки виховання є головною сферою діяльності старших поколінь, то до батьків обставини життя ставлять досить вагомі соціально-психологічні і педагогічні вимоги. Наведемо деякі з

¹ Макаренко А.С. Твори: В 7 т. — Т. 4. — К.: Рад. шк., 1954. — С 335.

них: почуття високої відповідальності перед людьми за вихо­вання дітей в ім'я майбутнього; фізичне здоров'я батьків, що має забезпечити народження потомства і створити достойні умови для розвитку і виховання дітей; генетична грамотність; достат­ня психолого-педагогічна культура; любов до дітей; володіння справжнім авторитетом; знання секретів народної педагогіки у вихованні дітей; створення в сім'ї умов для всебічного роз­витку особистості; здатність формувати у сім'ї культ Матері і Батька; добре розвинені почуття материнства.

Передусім важливою якістю батьків і зокрема матері є розви­нене почуття материнства. Без цього не відбудеться справжня сім'я, не відбудеться соціально-психологічне багатство дитини.

Суттєву роль у виховній роботі батьків відіграє батьківський авторитет, який, за висловом А.С. Макаренка, містить у собі "все батьківське і материнське життя — роботу, думку, звички, почуття, прагнення"¹.

Авторитет (лат. autoritas — влада, вплив) — це відмінні особ­ливості окремої особи, групи чи організації, завдяки яким вони заслуговують на довіру і можуть завдяки цьому здійснювати вплив на погляди і поведінку інших людей в будь-якій галузі життя.

А.С. Макаренко приділяв значну увагу місцю і ролі батьків­ського авторитету в сімейному вихованні дітей. Адже діти ще не мають достатнього соціального досвіду, відбувається актив­ний процес його успадкування, і прояви авторитету батька та матері можуть позитивно чи негативно впливати на збагачення дітей їхнім соціальним досвідом. Виділяють два види автори­тету: істинний (справжній) і фальшивий. Істинний авторитет містить всю гаму красивого життя батьків. Він об'єднує такі особливості їх поведінки:

• авторитет любові до дітей, здатність творити духовне теп­ло, радість. "Праця любові, — писав В.О. Сухомлинський, — це і є свідоме прагнення до того, щоб в дітях утвердить самого себе, продовжить у них своє духовне багатство. Якщо ви по-справж­ньому любите своїх дітей, якщо віддані і вірні їм, ваша любов до дружини з роками не лише не слабшає, але стає більш глибо­кою і єдиною. Любов — ніжне, тендітне, вередливе дитя муж-

¹ Макаренко А.С. Твори: В 7 т. — Т. 4. — К.: Рад. шк., 1954. — С.146.

ності. Продовжувати себе у своїх дітях — це значить бути мужнім у любові"¹;

• авторитет знання передбачає обізнаність батьків з особли­востями фізичного і соціально-психічного розвитку дитини, її повсякденними успіхами і труднощами у навчанні, знання інте­ресів та уподобань, кола друзів, товаришів;

• авторитет допомоги має проявлятися не у поспішному ви­конанні за дитину її обов'язків у сфері праці, навчання, а в методичній пораді: як доцільніше виконати те чи інше завдан­ня, у створенні сприятливих ситуацій для подолання труднощів. Адже лише у самостійній наполегливій діяльності відбуваєть­ся активний розвиток особистості. Виконання за дитину її обо­в'язків ослаблює, збіднює особистість;

• авторитет вимогливості передбачає достатній і об'єктив­ний контроль матері і батька за ретельним виконанням доч­кою чи сином своїх обов'язків, доручень у всіх сферах діяль­ності. Якщо це робиться систематично, у дитини поступово фор­муються звички відповідальності за виконання обов'язків і до­ручень;

• авторитет правди ґрунтується на загальнолюдській мо­ральній нормі — "Не бреши". Лише правда у взаєминах батька з матір'ю, з дітьми, іншими членами сім'ї найвище цінується дітьми. Брехні приховати не можна. Рано чи пізно брехня стає видимою, приносить дитині страждання і розчарування у тих, хто виявився автором неправди;

• авторитет поваги ґрунтується на гуманістичній сутності виховання. Маленька дитина — це не лише біологічна істота, а Людина, Особистість. Вона перебуває на шляху активного роз­витку, вступає у взаємини з іншими людьми (старшими, молод­шими), припускається помилок, у неї ще мало соціального до­свіду, знань. Але дитину потрібно поважати за найбільшу цін­ність: вона — Людина.

Поряд з проявами справжнього авторитету у поведінці батьків нерідко зустрічаються прояви, за словами А.С. Макаренка, так званого фальшивого авторитету: авторитет фальшивої, удава­ної любові, авторитет відстані між батьком чи матір'ю і дити­ною, авторитет чванства, авторитет педантизму, авторитет резо­нерства, авторитет безмірної доброти і вседозволеності, автори-

¹ Сухомлинський В.О. Ми продовжуємо себе в дітях. — К.: Рад. шк., 1972. — С 18.

тет фальшивої дружби, взаємини "на коротку ногу", авторитет підкупу, авторитет подавления, деспотичної реакції на будь-які відхилення дитини від норми поведінки.

Батьки, які прагнуть піднесення педагогічної культури, ма­ють постійно аналізувати свої дії, критично ставитись до про­явів фальшивого авторитету і витісняти їх з власної поведінки.

У системі сімейного виховання варто дотримуватися певних правил. Окремі з них наведено нижче:

1. Люби свою дитину! Радій її присутності, сприймай її та­кою, яка вона є, не ображай її, не принижуй, не порушуй її упев­неності в собі, не піддавай її несправедливому покаранню, не відмовляй їй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе.

2. Постійно вдавайся до похвали дитини за її правильні вчин­ки. Цим ти спонукаєш її до активної дії. Пам'ятай: "Боги і діти живуть там, де їх хвалять".

3. Оберігай свою дитину від негативних фізичних і мораль­них впливів.

4. Створюй у сім'ї моральний затишок. Нехай сімейне вог­нище буде джерелом спокою, радощів, поваги, справедливості і захищеності.

5. Будь для своєї дитини взірцем поведінки, доброчинності.

6. Підтримуй щирі родинні зв'язки з бабусями і дідусями, іншими родичами, друзями. Залучай дитину до процесу родин­ної єдності.

7. Не забувай, що діти люблять гратися. Знаходь час для організації цікавих ігор з дітьми.

8. Залучай дитину до посильної праці разом з дорослими.

9. Створюй умови, аби дитина набувала життєвого досвіду, долала певні труднощі.

10. Чекай від дитини тільки таких думок, суджень і оцінок, на які вона спроможна залежно від рівня розвитку, соціального досвіду.

11. Привчай дитину до толерантності, культури спілкування з ровесниками, старшими і молодшими.

12. Залучай дитину як повноцінного члена сімейного колек­тиву до розв'язання побутових та економічних задач, що вини­кають у сім'ї.

13. Не виконуй за дитину будь-яких завдань, з якими вона може вправлятися самостійно.

14. Домагайся єдності вимог до дитини з боку усіх членів сім'ї.

15. Наполегливо працюй над формуванням у дитини почуттів гуманізму і милосердя у ставленні до людей, всього природного довкілля.

16. Постійно залучай дитину до різноманітних видів діяльності.

3.12.4. Шляхи і засоби підвищення психолого-педагогічної культури батьків

Висока відповідальність батьків перед собою і суспільством за виховання своїх дітей вимагає від них ґрутовних знань в галузі психології, фізіології, валеології, педагогіки. Об'єктивно переважна більшість батьків вирізняється вкрай низьким рівнем психолого-педагогічної культури, що призводить до браку у системі сімейного виховання, породжує сімейні трагедії. І це не стільки вина батьків, скільки їх біда: десятиліттями в країні не було (та немає і тепер) системи підготовки молодих людей до сімейного життя, озброєння їх знаннями в царині виховання дітей у сім'ї. Турбувалися лише про озброєння міцними знан­нями з основ наук, готували до набуття фаху інженера, лікаря, агронома, вчителя, механізатора та ін., але не готували до най­складнішої і найбільш відповідальної діяльності — створення міцної сім'ї, виховання дітей. І це тоді, коли майже кожна мо­лода людина безпосередньо включається у процес утворення сім'ї, народження і виховання дітей.

На сьогодні вкрай необхідна система підготовки молодих лю­дей до сімейного життя, озброєння їх знаннями і вміннями в галузі формування повноцінної сім'ї і виховання дітей. Без піднесення психолого-педагогічної культури батьків годі й го­ворити про здорове суспільство.

У системі педагогічної освіти усіх членів суспільства можна виділити такі структурні компоненти.

1. Наполегливе і цілеспріямоване формування у суспільстві культу Матері і Батька як начала й основи усіх доброчиннос-тей у державі. З цією метою варто використовувати усі засоби впливу на співгромадян: літературу, мистецтво, радіо, телеба­чення, кіно, театр та ін.

2. У системі шкільного виховання, особливо в роботі з учня­ми старшого шкільного віку, прищеплювати думку, що головне їх покликання — створити сім'ю, бути хорошою Матір'ю чи

хорошим Батьком, виховати гарних, розумних, морально бага­тих дітей. А оволодіння професією, професійна діяльність — лише засіб для досягнення успішності функціонування здоро­вої сім'ї. Одночасно вивчати дисципліни, які закладали б осно­ви виховання майбутніх Матері і Батька, які давали б змогу кожній молодій людині пізнавати себе, особливості спілкуван­ня з навколошнім світом. Це фізіологія, валеологія, психологія, етика, соціологія.

3. Широке ознайомлення у ранньому віці з надбанням етно-педагогіки свого народу. Це неперевершене духовне багатство певного народу, в якому акумульовані знання про створення сім'ї, виховання дітей із врахуванням національних особливо­стей.

4. Формування у молодих людей критичного ставлення до проявів так званої "масової культури", яка негативно впливає на морально-духовні засади певного народу, руйнує національ­ний менталітет. Не забороняти, а розумно формувати критичне ставлення до таких явищ.

5. Запровадження обов'язкового всеобучу з проблем сім'ї і сімейного виховання для усіх молодих людей, які готуються до створення сім'ї.

6. Створення телевізійних і радіопрограм, які були б спрямо­вані на підвищення психолого-педагогічної культури усіх, хто займається питаннями сімейного виховання дітей.

7. Видавати великими накладами (з розрахунку на кожну сім'ю) серію популярної літератури під рубрикою "Сім'я".

8. У кожній школі забезпечити діяльність педагогічних уні­верситетів для батьків. Кожен батько і мати впродовж 10—12 років навчання їхньої дитини мають пройти курс оволодіння психолого-педагогічними знаннями з урахуванням поступаль­ного розвитку вихованців. Робота таких університетів має здійснюватися не на рівні самодіяльності, а мати достатнє еко­номічне забезпечення з оплатою праці педагогів, психологів, лікарів, соціологів, які організовують і проводять заняття.

9. Суттєве підвищення економічного становища сім'ї давало б змогу батькам вивільнити свій час для роботи з дітьми.

10. Створення культурно-розважальних центрів, в яких мали б змогу проводити дозвілля діти з батьками.

3.12.5. Форми роботи класного керівника з батьками учня

Батьки віддають дитину до школи з надією, що вона потра­пить до рук розумного, гуманного вчителя, який забезпечить їй хороше виховання. Та цього мало. Лише за умов спільної, узго­дженої діяльності учителів та батьків можна говорити про успіх виховної роботи.

Оскільки переважна більшість батьків не має належної пси-холого-педагогічної підготовки і позбавлена громадянської від­повідальності за достойне виховання своїх дітей, класний керів­ник має виступити, з одного боку, сполучною ланкою між шко­лою та сім'єю, а з другого — організатором підвищення педаго­гічної культури кожного батька і матері.

У роботі з батьками класний керівник має використовувати різноманітні форми. Це може бути індивідуальна, групова і ко­лективна робота.

Досить ефективною формою забезпечення оптимальних умов співдружності сім'ї та школи є відвідування сім'ї школяра. Класний керівник має змогу ознайомитися з соціально-еконо­мічними умовами виховання дитини в сім'ї, зрозуміти психоло-го-педагогічний клімат у сімейному колективі, дати поради бать­кам щодо забезпечення сприятливих умов для навчальної діяль­ності учня, інформувати батьків про успішність і поведінку ви­хованця у школі та ін.

Вдаючись до цієї форми роботи з батьками, варто дотримува­тись ряду вимог: відвідування сім'ї має бути плановим (впро­довж навчального року класний керівник має побувати в кожній сім'ї не менше двох разів); відвідувати сім'ї усіх учнів, а не лише тих, які мають труднощі у навчанні та поведінці; кожен раз визначати мету і зміст бесіди з батьками із врахуванням індивідуальних особливостей конкретної дитини; завчасно по­переджувати і узгоджувати з батьками (через учня) день і час візиту до сім'ї; інформувати батьків про навчально-виховну діяльність їхньої дитини, в першу чергу необхідно розповісти їм про позитивний бік навчання, поведінки і лише потім з до­триманням тактовності говорити про труднощі, які виникають у навчанні, спілкуванні з товаришами, учителями, вести розмо­ву про спільні дії у наданні допомоги для подолання цих труд­нощів.

Класний керівник періодично може запрошувати батьків до школи з метою інформування їх про успіхи школяра у на­вчанні та поведінці, приносячи цим самим радість матері і бать­кові, усій сім'ї, ознайомлення з умовами навчання, знайомства з учителями, які працюють в певному класі, з'ясування можли­вих причин, які ведуть до появи певних труднощів у діяльності дитини безпосередньо в школі, прийняття спільних рішень щодо дій учителів і батьків, спрямованих на утвердження позитив­них проявів у розвитку і діяльності учня, надання допомоги у подоланні труднощів.

Запрошення батька чи матері має здійснюватися планово і не повинно обумовлюватись кожного разу негативною поведінкою дитини, що не має виступати домінуючим фактором у спілку­ванні учителів, класних керівників з батьками.

Важливо дотримуватися і певної форми запрошення. Най­зручніше це робити за допомогою листа, який адресований ма­тері й батькові із зазначенням дати, часу та місця зустрічі, а також кола питань, які мають стати предметом обговорення. Такий лист-запрошення класний керівник передає батькам їхньою дитиною.

Для спілкування з батьками безпосередньо в школі потрібно обирати вільний час для батьків і класного керівника, щоб не проводити бесіду поспіхом. Щоб розмова була довірливою, її варто проводити за відсутності сторонніх осіб і самої дитини. І навіть місце проведення має позитивно впливати на зміст і ре­зультати спілкування. Це може бути окрема кімната із зруч­ними меблями, класна кімната, в якій навчається учень, але ні в якому разі не коридор, вестибюль, учительська, інші місця, де можуть бути сторонні спостерігачі, подразники.

Інколи так складаються обставини, що класний керівник не може зустрітися з батьками дома або запросити їх до школи. Тому доводиться вдаватися до листування. Та знову ж приво­дом для листа не може бути погана поведінка вихованця, якась випадковість. Тут теж має бути певна система. Класний керів­ник періодично надсилає батькам листа, в якому розповідає про успіхи школяра у навчанні, старанність, дбайливість та відпо­відальність за певні доручення. Можна повідомити також про певні труднощі, які виникають у їхньої дитини, виявити бажан­ня зустрітися, щоб допомогти школяреві. А також варто висло­вити щиру подяку за хороше виховання дочки чи сина. Такий

лист потрібно передавати батькам дитиною, попередньо озна­йомивши школяра зі змістом листа.

Така переписка позитивно впливає на налагодження добрих взаємин класного керівника з батьками, піднесення авторитету як батьків, так і вчителів, а також інших учнів у класі. Вони чекають таких листів і звертаються до класного керівника із запитанням: "А моїм батькам ви напишете такого листа, як написали батькам Сергійка?" — "Бачу, відповідає класний ке­рівник, — що у тебе справи поліпшуються, і я радий буду на­діслати листа і твоїм батькам". Вимальовуються певні перс­пективні лінії, які стимулюють позитивну діяльність школярів і сприяють створенню взаємин довіри і поваги між класним керівником та сім'ями вихованців.

Класний керівник повинен наполегливо і систематично пра­цювати над підвищенням педагогічної культури батьків. З цією метою можна використовувати лекції та бесіди з актуальних питань розвитку і виховання дітей у сім'ї. Вони можуть орга­нічно вплітатися у структуру батьківських зборів, на чому і зупинимося далі.

Важливими формами роботи з батьками, спрямованими на підви­щення психолого-педагогічної культури, є консультації, вечори запитань і відповідей, читацькі конференції, педагогічні читання. Кожна з цих форм вимагає ретельної підготовки із залученням учителів-предметників, лікарів, шкільних психологів, соціальних педагогів та безпосередньо батьків. Класний керівник на рік може планувати 2—3 такі заходи. Але у кожному разі батьки повинні відчувати, що це для них важлива школа проникнення у світ ди­тини як передумова успіху сімейного виховання.

Успіхи учителів, класних керівників у роботі з батьками учнів багато в чому залежать від умінь організовувати і проводити батьківські збори, надати їм педагогічної доцільності.

В організації і проведенні класних батьківських зборів необ­хідно рішуче уникати суттєвих помилок, які, на жаль, ще мають місце у практичній діяльності частини класних керівників. Зокрема: запрошення батьків на збори шляхом обов'язкових записів в учнівських щоденниках; призначення зборів у не­зручний для батьків час; перетворення зборів на своєрідне "су­дилище" окремих батьків; висвітлення на зборах негативних сторін поведінки окремих учнів; відсутність системи педагогіч­ної просвіти батьків та ін.

Батьківські збори мають відповідати таким педагогічним вимогам:

— сприяти формуванню згуртованого батьківського колек­тиву, виховувати соціально-правову відповідальність батьків за виховання дітей;

— забезпечувати наступність у розв'язанні виховних завдань;

— забезпечувати оптимальні умови для оволодіння батька­ми психолого-педагогічними знаннями в галузі сімейного ви­ховання;

— сприяти забезпеченню єдності виховних впливів школи і сім'ї на вихованців;

— забезпечувати формування узгодженої колективної дум­ки, яка позитивно впливала б на процес виховання;

— створювати позитивний емоційний і соціальний клімат для утвердження національної гідності батьків і національного виховання;

— сприяти підвищенню авторитету учителів-вихователів школи і батьків;

— показувати батькам успіхи їх дітей у навчанні та вихо­ванні як результат діяльності учителів-вихователів.

Для формування і функціонування колективу батьків класу, підвищення дієвості батьківських зборів необхідно створювати органи самоврядування. Таким органом є батьківський комі­тет. Він обирається у складі 3—5 осіб на загальних зборах батьків класу.

Члени батьківського комітету обирають голову. Завдання батьківського комітету — сприяти роботі педагогічного колекти­ву школи у вихованні і навчанні школярів, допомагати класно­му керівникові створювати сприятливі економічні умови для проведення навчально-виховної роботи.

Кожен член батьківського комітету має мати визнаний авто­ритет серед батьків, володіти організаторськими здібностями, бути хорошим вихователем своїх дітей, добрим сім'янином. Члени батьківського комітету повинні відчувати відпові­дальність перед громадою за виховання дітей і дорослих, уміти зберігати відомості про особливості стану справ в окремих сім'ях, не робити їх предметом пересудів.

Батьківський комітет за умов розумного педагогічного впливу з боку класного керівника може стати добрим помічником

23 — 3-1136

учителів-вихователів в організації та проведенні класних бать­ківських зборів.

Батьківські збори проводяться 5—6 разів впродовж навчаль­ного року. їх проведенню має передувати копітка робота клас­ного керівника. Особливу увагу варто приділити підготовці та проведенню перших зборів батьків, з якими класний керівник ще мало знайомий. Для цього варто детально ознайомитися з учнями класу (демографічні дані, стан здоров'я, успішність у попередніх класах, особливості соціально-психологічного роз­витку), відвідати учнів дома для знайомства з їхніми батьками; у бесідах з колегами, які працювали з учнями в попередніх класах, з'ясувати деякі аспекти взаємин батьків з педагогіч­ним колективом.

У підготовці батьківських зборів беруть участь члени батьків­ського комітету, батьки-активісти. Питання порядку денного обговорюються на засіданні батьківського комітету.

До батьківських зборів мають готуватися й учні. Організова­но й зацікавлено проходять збори, на яких батьки можуть бачи­ти результати діяльності вихованців (щоденники, зошити, тво­ри, вишивки, вироби з дерева чи металу, малюнки, кулінарні вироби та ін.). Значний інтерес для батьків мають виступи ко­лективів художньої самодіяльності. Це своєрідні звіти педа­гогів перед батьками про результати виховної роботи з їхніми дітьми. При цьому надто важливо, щоб у підготовці виставок, у творчих звітах брали участь всі учні класу. Це, по-перше, акти­візує колективну творчу роботу безпосередньо учнів і, по-друге, викликає особливий інтерес батьків. Досвід роботи класних ке­рівників, які творчо працюють, показує, що на такі збори прихо­дять батько й мати як на сімейне свято.

Важливо визначити (і погодити з батьками) час проведення зборів з урахуванням зайнятості їх на виробництві. Доцільно на весь навчальний рік визначити постійний день (наприклад, остання п'ятниця чи субота місяця) і час проведення зборів. Це дає змогу батькам планувати певним чином свій час.

Суттєвим моментом у підготовці батьківських зборів є форма запрошення. Не виправдовує себе практика примусового викли­ку батьків на збори шляхом запису в учнівських щоденниках, через усні нагадування та ін. Уже через форму запрошення не­обхідно надавати зборам особливої важливості, підкреслювати повагу до батьків як до своїх союзників у розв'язанні найважли-

віших завдань нашого життя. У запрошенні необхідно висвітли­ти питання, які будуть розглядатися на зборах. Певне, було б добре мати спеціальні друкарські бланки запрошень. Але коли таких немає, то учні під керівництвом класного керівника готу­ють ці запрошення, виявивши при цьому належну старанність і навіть певні вміння в художньому оформленні. Наводимо можливий варіант запрошення.

Переглядів: 842