МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Тема № 4Конституція України вперше в історії розвитку нашого суспільства запровадила самостійний інститут парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина. Цей парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі — Уповноважений), який у своїй діяльності зобов'язаний керуватися Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини на постійній основі здійснює опосередкований парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції. Він є аналогом інституту омбудсмена, що був вперше заснований у 1809 р. у Швеції і нині існує більш як у ста зарубіжних державах. У державно-правовому значенні омбудсмен сприймається як гідна довіри незалежна особа, що уповноважена парламентом на охорону прав окремих громадян і опосередкований парламентський контроль у формі нагляду за всіма державними органами і посадами, але без права зміни прийнятих ними рішень. Слід підкреслити, що омбудсмен – це переважно політичний інститут, а не правоохоронний; його головне завдання полягає у тому, щоб захистити права і свободи людини тоді, коли інші державні органи виявляються неспроможними, оскільки причиною порушень є недосконалість самих законів. Міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
Кафедра загальноправових дисциплін
Лекція
З дисципліни «Правозахисні органи України»
Тема № 4 “ ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗАВДАННЯ ОРГАНІВ ЮСТИЦІЇ ”
(2 години)
Для студентів, слухачів юридичного факультету ННІ права та безпеки
Дніпропетровськ – 2014
Лекцію підготував доцент кафедри загальноправових дисциплін ДДУВС Щербина Є.М
Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри загальноправових дисциплін “22” серпня 2014 р., протокол № 2
План:
Вступ 1. Організація та завдання органів юстиції. 2. Функції Мінстерства юстиції України. 3. Основні функції інших органів юстиції. Висновок Нормативні акти: 1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 52. – Ст. 793 (із наступними змінами). 3. Закон України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62 (із наступними змінами). 4. Закон України “Про Вищу раду юстиції України”. 5. Закон України “Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.04р. 6. Закон України “ Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23.12.1993 р. 7. Розпорядження Президента України “Про положення про Міністерство юстиції України”. 8. Всеобщая декларация прав человека: Офиц. текст. – М.: Права человека, 1996. – 16 с. 9. Международные акты о правах человека: Сб. документов / Сост. В.А. Карташкин, Е.А. Лукашева. – М., 2002. 10. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Юрінформ, 1992. – 200 с. Спеціалізована література: 1. Антонович М. Конвенція про захист прав і свобод у судах європейських держав та перспективи її застосування в Україні // Право України. – 2000. – №8. 2. Баштанник В. Регламентація захисту прав людини у системі права ЄС: організаційно-правовий аспект // Право України. – 2006. – №9. – С. 56-60. 3. Бернхардт Р. Европейский Суд по правам человека в Страсбурге: новый этап, новые проблемы // Государство и право. – 1999. – №7. 4. Битяк Ю.П. Правові засади забезпечення прав людини і громадянина в сфері державної служби // Проблеми законності. – Харків, 1999. – Вип. 36. 5. Бородін І. Функціональні обов’язки прав прокуратури у сфері забезпечення прав людини і громадянина (загальний нагляд, представництво інтересів громадян) // Право України. – 2000. – № 7. – С. 46-48. 6. Вільдхабер Л. Місце Європейського Суду з прав людини у європейському конституційному контексті // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – №1. – С. 56-59. 7. Дмитриев Ю.А. Защита конституционных прав граждан в уголовной и конституционной юстиции // Государство и право. – 1999. – №6. 8. Захаров Є. Права людини в Україні і Загальна декларація. Точка зору // Права людини. – 1998. – №29. 9. Захист прав і свобод громадянина у Конституційному судочинстві // Юридичний вісник України. – 1999. – 29 липня – 4 серпня. – №30. – С. 1-2. 10. Калініченко О. Генеза системи конституційного контролю за реалізацією прав, свобод людини і громадянина // Право України. – 2003. – №5. 11. Климович О. Система національних засобів захисту прав людини: [У контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини] // Право України. – 2001. – №1. 12. Комарова В.В. Уполномоченный по правам человека в Российской Федерации // Государство и право. – 1999. – № 9. – С. 21-31. 13. Кондратьєв Ю.Я. Конституційні права і свободи людини і громадянина під захистом кримінального закону // Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах. – К., 2002. – С. 12-14. 14. Кулага Е. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №12. – С. 92-96. 15. Кушніренко О., Барабаш Ю. Інститут євроомбудсмена: Питання теорії і позитивної практики // Право України. – 2001. – №6. 16. Липачова Л.М. Реалізація конституційного права людини і громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського суду з прав людини: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – К., 2002. 17. Малинникова Л. Проблеми забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина в процесі здійснення державно-правової реформи в Україні // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – №6. 18. Марцеляк О. Омбудсман з прав дитини: проблеми формування і розвитку у світі і в Україні // Право України. – 2003. – № 10. – С. 44-48. 19. Мінченко М.М. Організаційно-правові механізми забезпечення конституційних прав і свобод громадян України // Проблеми законності. – Харків, 1998. – Вип. 34. 20. Негодченко А.В. Проблемы использования зарубежного опыта в деятельности органов внутренних дел Украины по защите прав и свобод человека // Проблемы развития образования, юридической науки и практики: Мат. науч.-прак. конференции, посвященной 45-летию Академии МВД Республики Беларусь (Минск, 24-25 марта 2003 г.). – Минск, 2003. – С. 39-46. 21. Орзих М. Судебная власть в механизме защиты прав человека: доктрина и практика // Юридический вестник. – 2001. – № 4. – С. 117-127. 22. Рабінович П.М., Раданович Н.М. Європейська конвенція з прав людини: Проблеми національної імплементації (загальнотеоретичні аспекти) // Праці Львівської лабораторії прав людини. – Львів, 2002. – Серія 1: Дослідження та реферати. – Вип. 4. 23. Рогожин А., Цвік М. Роль Конституційного Суду і прокуратури в забезпеченні прав людини // Право України. – 1998. – №12. – С. 134-136. 24. Савенко М. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – №1. 25. Савенко Н. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина та їх захист органами конституційної юрисдикції // Право України. – 1999. – № 2. – С. 3-10. 26. Стефанюк В. Правозахисна діяльність судів України // Право України. – 1999. – №5. 27. Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина України // Право України. – 2001. – №1. 28. Тихий В. Захист конституційних прав і свобод Конституційним Судом України за зверненням фізичних та юридичних осіб // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – №2. – С. 67-69. 29. Тодика Ю.М., Марцеляк О. Інститут омбудсмена: світові моделі і досвід // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – №2. 30. Туманов В.А. Европейский Суд по правам человека. Очерк организации и деятельности. – М.: НОРМА, 2001. – 304 с. 31. Хальота А. Методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації прав людини // Право України. – 2001. – № 5. – С. 43-46. 32. Хальота А. Щодо захисту конституційних прав шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Право України. – 2000. – № 3. – С. 31-33. 33. Цимбалістий Т.О. Конституційна скарга як гарантія захисту прав людини // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 року). – Івано-Франківськ, 2006. – 408 с. – С. 132-134. 34. Чубар Л.П. Захист прав і свобод людини і громадянина у конституційному судочинстві України // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – №1. 35. Шишкін В. Рада Європи: інституція захисту прав людини // Віче. – 1998. – №11. 36. Шумський П. Роль прокуратури у захисті прав людини // Право України. – 1997. – № 3. – С. 36-38.
Вступ. Система органів юстиції за час свого існування змінювалася залежно від завдань, які на неї покладали. Історія становлення та розвитку органів юстиції в Україні налічує понад 85 років — від створення Міністерства судових справ і Народного секретарства юстиції до сучасного центрального органу виконавчої влади — Міністерства юстиції з його складною розвинутою структурою підрозділів, державних служб, інститутів та підприємств. Проголошення незалежності України, здійснення політичної, правової та економічної реформ зумовили необхідність кардинальних змін пріоритетів у діяльності Мін'юсту, значного розширення його повноважень, покладення на нього нових функцій, що відповідно привело до суттєвих структурних перетворень і змін у центральному апараті. Так, з 1992 року на Мін'юст покладено обов'язки з організаційного та кадрового забезпечення діяльності військових судів, а також судів, які здійснюють правосуддя на особливих режимних об'єктах. А з 1993 року розпочато реєстрацію благодійних фондів і державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади, органів господарського управління й контролю, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або актів, що мають міжвідомчий характер. З 1994 року установи Мін'юсту здійснюють експертне забезпечення правосуддя. Метою вивчення теми“Організація та завдання органів юстиції” є опанування та засвоєння студентами даної лекції, яка регулює законодавчо закріплений порядок звернення до органів юстиції України для захисту фізичних та юридичних осіб. Уповноважений Міністерство юстиції України забезпечує охорону й захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом захисту на підставі Конституції та законодавства України. Відповідно завдання вивчення даної лекції полягають у засвоєнні студентами основних положень чинного законодавства України. Важливим є набуття навичок щодо користування відповідними нормативними актами, вмінь вирішувати конкретні практичні питання, що пов’язані із застосуванням законодавства України з врахуванням змін у поточному законодавстві. Вивчаючи дану тему курсу, ми розглянемо основоположні питання курсу, а саме: Організація та завдання органів юстиції. Функції Міністерства юстиції України. Основні функції інших органів юстиції.
|
||||||||
|