• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Непосмугована м'язова тканина

Сполучна тканина має багато перехідних форм. Спільним для і неї групи тканин є наявність добре розвиненої міжклітинної речовини. Усі види сполучної тканини можна поділити на такі групи: власне спо­лучна тканина і скелетна, або опорна сполучна тканина.

До власне сполучної тканини належать такі види:

° пухка волокниста, яка складається з рідко розміщених клітин і міжклітинної речовини у вигляді пластинок і волокон. Во­локна бувають: тонкі, прямі, роз­міщені пучками (колагенові), від яких залежить міцність сполуч­ної тканини і товсті (еластичні), які надають тканині пружності; клітини пухкої сполучної ткани­ни, які мають зірчасту форму, називаються фібробластами; ті, які мають властивість амебоїдного руху — гістіоцитами, або макрофагами (здатні до фагоцитозу) (рис. 14);

Щільна волокниста, яка має велику кількість густо переплетених пучків колагенових волокон. З цієї тканини утворені сухожилки, зв’язки .

Жирова тканина, у якім відкладаються запасні поживні речовини; розміщена під власне шкірою та навколо деяких органів і захищає їх від механічних пошкоджень (рис. 14). Підшкірна жирова тканина відіграє роль тепло ізолюючого шару;

Рис. 14. Жирова тканина: 1 — гістіоцити (макрофаги); 2 — жирові клітини.

о ретикулярна тканина, яка утворює основу кровотворних ор­ганів (червоного кісткового мозку, селезінки, лімфатичних вузлів), вхо­дить до складу слизової оболонки кишечнику, нирок; складається з клі­тин, сполучених між собою за допомогою довгих відростків, і особли­вих волокон—ретикулярних; у ній утворюються клітини рідких тканин.

До скелетної, або опорної сполучної тканини належать хрящо­ва і кісткова.

Хрящова тканина складається з клітин і щіль­ної міжклітинної речовини. Зустрічаються три різнови­ди хряща:

1) гіаліновий, який вкриває суглобові поверхні кісток, з нього утворені хрящі гортані (крім надгор­танника), трахеї, бронхів та хрящі ребер (рис. 15);

2) волокнистий хрящ, який зустрічається в міжхребцевих і суглобових дисках;

3) еластичний хрящ, який зустрічається у надгортаннику, вушній раковині.

Кісткова тканина складається з клітин і твердої міжклітинної речовини, яка має пластинчасту будову (рис. 16). Пластинки побудовані з органічної речовини (осеїну), просоченої мінеральними солями (пере­важно вуглекислим і фосфорнокислим кальцієм), що забезпечує велику міцність кістки.

Усередині кісткових пластинок містяться клітини зірчастої фор­ми — остеоцити, які сполучаються між собою великою кількістю про­топлазматичних відростків.

Рис. 15. Гіаліновий хрящ: 1 — охрястя; 2 — крайова частина хряща; З — глибші частини хряща.

І.М. Маруненко, Є.О. Неведомська, В.І. Бобрицька Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни

Тканини внутрішнього середо­вища здатні до постійного оновлен­ня і відновлення після ушкоджень, мають найвищу здатність до реге­нерації. Із віком міжклітинна речо­вина сполучних тканин містить де­далі менше води і грубішає. Саме з цим пов'язане, зокрема, утворення зморшок у старіючій шкірі.

М'язова тканина характери­зується здатністю скорочуватись, оскільки в цитоплазмі м'язових во­локон є особливі скоротливі нитки - міофібрили.

Розрізняють посмуговану (ске­летна та серцева) і не посмуговану м'язові тканини.

Рис. 16. Кісткова тканина:

1.клітини (а — ядро; б — про­топлазма; в — відростки);

2 — міжклітинна речовина.

Посмугована м'язова тканина (скелетна) (рис. 17) складаєть­ся з волокон циліндрич­ної форми (довгих і ко­ротких). Кожне м'язове волокно складається і оболонки (сарколеи), яка оточує саркоплазму з великою кількістю ядер.

У саркоплазмі кожного м'язового во­локна міститься велика кількість міофібрил, що скла­даються із протофібрил, до складу яких входить білок: тонкі протофібрили містять актин, товсті — міозин. Це вони надають м'язам смугастого вигляду, що можна побачити у мікроскоп.

Рис. 17. Посмугована м'язова тканина (зліва): 1 — нервове волокно;

2 — м 'язове волокно. Окремі волокна посмугованої м'язової тканини (справа):

І — протоплазма; 2 —ядро.

Оскільки робота м'язового волокна дуже напружена і потребує багато енергії та кисню, то в ньому міститься багато мітохондрій. Ця тканина входить до складу скелетної і мімічної мускулатури, м'язів рота, язика, глотки, гортані, верхньої частини стравоходу, діафрагми.

Серцевий м 'яз утворений також з посмугованої тканини, яка має свої особливості будови і функцій (рис. 18). На відміну від скелетної, клітини серцевого м'яза (міокардіоцити) утворюють між собою особ­ливий зв'язок — нексуси (стик зовнішніх мембран), зв'язуючи серце­вий м'яз в єдине ціле. Скорочується серцевий м'яз на відміну від ске­летного, незалежно від нашої волі. Його робота здійснюється автома­тично і регулюється збудженнями, що виникають у самому серці, а та­кож надходять від центральної нервової системи по особливих нервах.

рис. 18. Посмугована тканина серцевого м 'яза: 1 — волокно; 2 —ядро.

(рис. 19) складається з клітин веретеноподі­бної форми з витягнутим ядром і має тонкі міофібрили.

Ця тканина утворює м'язи внутрішніх органів — кишечнику, кровоносних судин, селезінки, сечового міхура тощо, діяльність яких відбувається без участі нашої свідомості.

Рис.19. Непосмугована м 'язова тканина

Основна структурна і функціональна одиниця нервової тканини — нейрон (рис. 20), це од­ноядерна клітина, в якій розрізняють тіло і відро­стки двох типів: дендри­ти і аксони.

Дендрит (від грец. dendron — де­рево) — короткий, дуже розгалужений відросток нейрона, по якому збуд­ження проводиться до тіла нервової клітини від рецепторів або інших не­рвових клітин. Аксон (від грец. axon — вісь) — видовжений відросток

нейрона, по якому імпульси надходять від його тіла до інших нейронів або органів.

Форми і розміри тіл нейронів істотно різняться, так само, як і тип, кількість і довжина їхніх відростків. Уніполярний нейрон має єдиний відро­сток, який поділяється на дві гілки одного аксона. Біполярний нейрон має два відростки, а мультиполярний — має багато відростків і локал­ізується у корі головного мозку.

Рис. 20 Нейрон: А — мультиполярний;

Б — уніполярний;

В — біполярний; 1 — аксон; 2 — дендрит.

Від однієї клітини може відходити від 1до 1000 дендритів. Довжина аксона може бути від кількох сантиметрів до і 1,5 метри. Аксон може вступати у контакти з багатьма сотнями клітин. Довгі відростки клітин утворюють нервоні волокна, які складаються з осьового циліндра, утвореного цитоплазмою з її нейрофібрилами і двох оболонок. Внутрішня, товща оболонка, яка складається з жироподібної речовини називається мієліновою. Мієлін має жовтуватий колір, а мієлінова оболонка через проміжки рівної довжини переривається, залишаючи відкритими ділянки осьового циліндра. Це вузли нервового волокна (перехвати Ранв'є). Зовнішня оболонка, що складається з плоских клітин, називається шванівською. Більшість нервів, які іннервують тіло (м'язи, зв'язки, сухожилки, окістя кісток), є мієліновими. Немієлінові волокна тонкі, ізольовані один від одного тільки тоненькою безструктурною ендотеліальною оболонкою, зустрічають­ся переважно в нервах автономної нервової системи. Нейрони нездатні до поділу та розмноження.

Другим структурним компонентом нервової тканини єнейроглія.Вона складається із волокон і клітин, що оточують нейрон, і становить більшу частину клітин нервової системи. Нейроглія виконує опорно-трофічну функцію. Нейроглія нездатна до збудження.

Основними властивостями нервових клітин є збудливість і провідність. Збудливість проявляється у здатності відповідати на вплив подразника певним видом діяльності. У нейроні внаслідок подразнення виникає підвищення процесів життєдіяльності, яке називається збуд­женням. Збудження, яке виникло в одному місці, поширюється по всьо­му нейрону, а потім передається на сусідні нейрони. Ця здатність збуд­ження поширюватись називається провідністю і є характерною влас­тивістю нервової тканини.

5. Орган, система органів, організм

Орган — час­тина тіла, що має певну форму, будову, місце у тілі та виконує одну або кілька функцій. Орган є комплексом тканин, об'єднаних загальною фун­кцією та структурою. Кожен орган побудований з кількох тканин, але одна з них є основною. Складні функції в організмі людини виконуються не одним, а кількома органами, які складають одну систему органів. Система органів — сукупність органів, що взаємопов'язані анатоміч­но і функціонально. В організмі людини розрізняють такі системи органів: система органів руху (апарат руху, опорно-рухова, кістково-м'язовасистеми), травна, лімфатична, сечостатева, ендокринна (залози внут­рішньої секреції), дихання, серцево-судинна, нервова і система органів чуття. Усі органи і системи органів функціонують у тісній взаємодії. Це свідчить про те, що організм — це нерозривне ціле. Отже,організм —це цілісна біологічна система, яка забезпечує всі основні життєві проце­си. Системні механізми гомеостазу забезпечуються взаємодією най­важливіших регуляторних систем: нервової, ендокринної та імунної.

Переглядів: 20509