Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Науковий стиль української мови та його підстилі

Науковий стиль обслуговує потреби науки та освіти і своїм завданням має точний виклад наукової інформації. Основними вимогами до творів наукового стилю є передача наукового повідомлення, доведення його істинності, цінності й новизни. Жанрами наукового стилю є монографії, підручники, посібники, статті, реферати, тези, анотації та ін.

Науковий стиль характеризується рядом сталих ознак:

Ø вживання нейтральної лексики, слів у прямому значенні, слів-термінів;

Ø переважне вживання неозначеної форми дієслова з суфіксом ти (досліджувати, аналізувати, впроваджувати) щодо граматичних ознак стилю;

Ø словотворчі особливості: іменники з суфіксами -анн(я), -енн(я), інн(я), наприклад, взаємопроникнення, розуміння, написання; абстрактні іменники з суфіксами -ість (досконалість), -ств(о), -зтв(о), -цтв(о) (новаторство), відносні прикметники з суфіксами -ов-, -н- (двомовний, іменниковий).

У науковому стилі виділяють три підстилі: власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний. Окремо іноді виділяється науково-технічний підстиль. Кожен з них має своє конкретне завдання і власні стильові особливості.

Власне науковий стиль покликаний точно, повно, обґрунтовано подавати наукову інформацію. Його призначення - вузьке коло спеціалістів, вчених. Мовні особливості:

Ø насиченість термінами, іншомовними словами;

Ø використання складнопідрядних речень (з підрядними означальними, додатковими, причини, наслідку), безсполучникових речень;

Ø строга логічність, книжність;

Ø використання вставних слів (отже, таким чином, наприклад та ін.);

Ø переважанням розповідних речень, вживання питальних речень при дискусії, полеміці;

Ø прямий порядок слів.

Приклад власне наукового стилю - уривок з тексту монографії Т. Гундорової «Проявлення слова. Дискурс раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація». - Львів: Літопис, 1997. - 297 с.:«Нова естетика, яку по-своєму осмислюють і Бодлер, і Ніцше, базується на ідеї "невинного", або "наївного" сприйняття — існування в "тепер", переживання і ствердження себе "тут" і "зараз", з тією гріховністю, яка існує в "тепер". Нове світопочування Ніцше осмислює через міфологему діонісійського "вічного повернення". А для Бодлера, як стверджує Ж.-П. Сартр, трактуючи французького поета в плані екзистенціалізму, нове переживання реальності постає з афірмації своєї викиненості, самотності у світі — як власного вибору. Цей вибір, покладений в основу творчого переживання дійсності, веде до ілюзіонізму й містифікації, коли власне "я" — немов річ — ставиться в ряд з іншими предметами, а реальність схоплюється лише як образний відблиск власної свідомості, тобто як іmаgе (зображення)».

Текст характеризує значна кількість термінів (нова естетика, міфологема, екзистенціалізм, ілюзіонізм), іншомовні слова (іmаgе). Характерне вживання теперішнього часу дієслів в узагальненому значенні, безособових дієслів (осмислює, постає, ставиться, відповідає), віддієслівних іменників -нн(я) (світопочування, переживання). Переважають складні речення (складнопідрядні) із дієприслівниковим (трактуючи...), дієприкметниковим (покладений...) зворотами, вставленими конструкціями (уточнення "немов річ"). Автор робить докладний опис образу нового героя художнього твору, його переконань та внутрішнього світовідчуття.

Науково-популярний стиль покликаний популяризувати надбання різних галузей науки, його мета зацікавити, залучити читача до активної діяльності. Науково-популярний стиль зберігає основні ознаки наукового стилю як логічність викладу, строгість, чіткість композиції, складність та розлогість синтаксичних конструкцій (в тому числі наявність зворотів, вставлених конструкцій тощо), вживання термінів, але поряд з тим цей підстиль має власні мовні особливості:

Ø широке вживання емоційної лексики у вигляді епітетів, метафор, порівнянь, перифраз тощо;

Ø особливістю синтаксичної будови є вживання коротких неускладнених речень, які роблять виклад легким для сприймання;

Ø ослаблена функція доказовості, певні положення подаються у вигляді аксіом, без доведення, обґрунтування, як констатація факту, але при цьому вводиться багата ілюстративність;

Ø широке вживання запитальних речень, відповідь на які розгортається не в наступному реченні, а у всьому наступному викладі.

Приклад тексту науково-популярного стилю з книжки К.Фролової "Цікаве літературознавство" (К.: Освіта, 1991. - 192 с.):

«У художній творчості задум може виникнути на будь-якому поверсі свідомості і потім реалізуватись одночасно на вищих і нижчих поверхах. Ідея в художньому творі виникає як брунька, в якій запрограмоване і листочок, і квітку, і майбутній плід.

Пригадуєш, як виникли задуми "Мертвих душ" і "Ревізора" у М.Гоголя? Сюжети цих творів подарував йому О.Пушкін у вигляді дотепних анекдотів: про скуповування мертвих душ і про приїзд столичного ревізора. Але якби свідомість Гоголя не була насичена, ми б сказали, переобтяжена спостереженнями побуту і моралі дворянства і селян у царській Росії, то навряд чи обидва сюжети були б перетворені у літературний шедевр».

Особливістю тексту є епістолярний виклад твору (у формі листів до уявного адресата - абітурієнтові від викладача), обраний автором для полегшення сприйняття змісту. Для нього лишається характерним чіткість, логічність, послідовність, використання сталих словесних формул, термінології (художня творчість, творчий задум, сюжет, анекдот). У першому абзаці викладено основну думку, в другому наводиться приклад для підтвердження висловленого. У тексті вжито яскраве порівняння ідей з брунькою. Питальне речення і вставні слова, сталі словосполучення (пригадуєш, ми б сказали) використані з метою актуалізації висловлювання.

Науково-навчальний стиль, що займає проміжне місце між власне науковим стилем та науково-популярним, покликаний виконувати навчальну функцію - активізувати логічне мислення читача. Від двох попередніх стилів його відрізняє: з одного боку, менша строгість викладу, менша докладність у посиланнях на джерела, більш спрощена схема доведень, подається загальна (або загальноприйнята) інформація з обмеженим обсягом; з іншого боку, менша художність, більша послідовність у викладі, строгість. На думку дослідників наукового стилю, підручники для середньої школи пишуться в науково-популярному стилі, бо розраховані на специфічну вікову групу, для якої варто кількісно обмежити наукову інформацію та подати її з більшим ілюстративним матеріалом.


Читайте також:

  1. I. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
  2. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
  3. VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
  4. А. науковий факт, b. гіпотеза, с. метод
  5. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  6. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  7. АРХІВИ ТА АРХІВНА СПРАВА ДОБИ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ І ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (1917-1920 РР.)
  8. Аудіювання на уроках української мови
  9. Боротьба Директорії за відродження УНР. Занепад Української державності.
  10. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60- 80-х роках XVII ст.
  11. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60-80-х роках XVII ст.
  12. Братства та їх роль в розвитку української культури.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Методика вивчення наукової, навчальної, навчально-методичної літератури | Стилістичні особливості наукового гуманітарного тексту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.