• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

З.Країни що розвиваються.

Країни з перехідною економікою.

І. індустріальні країни.

Класифікація країн в міжнародній економіці.

Найбільш повне уявлення про групи країн в ME дають дані міжнародних організацій, членами яких є більшість країн світу: ООН, МВФ, Світовий банк. Оцінка цими організаціями груп країн в ME дещо відрізняється, тому що неоднаковою є кількість країн - членів цих організацій.

Також будь - яка класифікація відображає завдання, що їх ставить перед собою кожна з міжнародних організацій. В більшості в групи об'єднуються ті країни, котрі мають загальні або близькі характеристики економічного розвитку, подібну інституціональну структуру господарського управління, схожі принципи виробництва і загальні проблеми що стоять перед ними.

В аналітичних цілях в рамках ME країни діляться на три великі групи:

24 промислово розвинені країни Північної Америки, Західної Європи і Тихоокеанського басейну з високим рівнем доходів. Серед індустріальних країн найбільш суттєву роль відіграють країни так званої Групи 7, які забезпечують 47% світового ВНП і 51% міжнародної торгівлі. На Європейському континенті, де находяться 4 із 7 найбільших індустріальних країн, найбільш значимим об'єднанням є

Європейський Союз в складі 15 країн, які дають 21% світового ВНП і 41% експорту.

28 країн Центральної і Східної Європи і колишнього СРСР, які переходять від централізовано-планової економіки до ринкової економіки. Серед цих країн окремо виділяють так звану групу просунутих країн (Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія), які мають суттєві досягнення у реформуванні власних економік

132 країни Азії, Африки, Латинської Америки, котрі характеризуються низьким і середнім рівнем доходів. Серед країн, що розвиваються виділяють у окрему групу найрозвиненіші з них і цю групу називають "новими індустріальними країнами" (НІК). Критеріями зарахування країн до НІК є: питома вага промислової продукції у ВВП не менше 30%; дохід на душу населення як мінімум 1000 дол. США; частка готових виробів в експорті не менше 50%. До цих країн відносять Гонконг, Тайвань, Сінгапур, Туреччину, Китай, Мексику, Аргентину, Бразилію, Республіку Корею.

В сипу великої кількості та різноманітності національних економік країни, що розвиваються прийнято класифікувати як за географічним розташуванням, так і за різним аналітичними критеріями:

1. За регіонами (Африка, в тому числі Африка на південь від Сахари (95 країн);. Близький Схід і Європа (18); Західна півкуля (34); а також нові індустріальні країни (4)).

2. 3а основним експортним товаром (паливні (15); не паливні товари (117)).

3. 3а фінансовими критеріями (чисті кредитори (7); чисті боржники (125)).

4. 3а рівнем розвитку (малі країни з низьким доходом (50); найменш розвинуті країни (46)).

Найбільш важливим методом класифікації країн в ME є їх поділ за рівнем економічного розвитку.

Це пов'язано з тим, що віднесення тієї чи іншої країни до певної групи відкриває або закриває їй доступ до пільгового фінансування зі сторони світової співдружності по отриманню безкоштовної допомоги від розвинутих країн.

Світовий банк, статистика якого охоплює 209 країн, виділяє такі основні рівні розвитку (на 1994 рік):

• країни з низьким рівнем доходів (64 країни з ВНП на душу населення 725 дол США або менше);

• країни з доходами нижче середнього рівня (66 країн з ВНП на душу населення від 726 до 2895 дол США));

• країни з доходами вище середнього рівня (35 країн з ВНП на душу населення від 2896 до 8995 дол США);

• країни з високим рівнем доходів (44 країни з ВНП на душу населення 8995 дол США і вище). Основні критерії класифікації країн:

• Розмір валового продукту, або національного доходу на душу населення в рік.

• Рівень розвитку виробничих відносин і структура економіки.

• Здатність країни здійснювати відтворювальний процес на національному рівні.

До допоміжних критеріїв відносять: внутрішній економічний потенціал країни, зовнішню діяльність, діяльність уряду, фінансову систему, розвиток науки та ін.

ТЕМА 3. ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ.

1.Ранні та класичні теорії міжнародної торгівлі.

2. Неокласичні теорії міжнародної торгівлі.

3. Нові та новітні теорії міжнародної торгівлі.

Читайте також:

1. Загальна характеристика економіки країн, що розвиваються.
2. Країни, що розвиваються. Нові індустріальні країни.
3. Особливості економічних відносин і різноманітність форм еволюції країн, що розвиваються.
4. Фінансові центри країн, що розвиваються.

Переглядів: 821