Типові недоліки у формуванні умінь учнів розв'язувати текстові задачі та ТМО їх особистісно-зорієнтованого подолання.

1. Теоретичний аналіз довідок, в яких відображено стан викладання і рівень математичних знань, умінь і навичок молодших школярів, дає підстави для висновку про недостатню результативність роботи з формування умінь учнів розв'язувати текстові задачі. У матеріалах Міністерства освіти та науки України, у довідках відділів освіти відзначаються типові помилки, що допускаються учнями при виконанні контрольних робіт. На нашу думку, повинен насторожувати той факт, що ці помилки повторюються із року в рік і не усуваються. Зважаючи на сказане, слід виявити причини такого стану справ і намітити шляхи подолання наявних недоліків. Детальна класифікація помилок і недоліків у роботах учнів, спостереження на уроках дозволяють оцінити не лише підготовку школярів, але й побачити помилки, які залежать від недостатньої методичної та наукової підготовки самого вчителя.

Вивчення рівня математичної підготовки учнів початкових класів та досвіду роботи вчителів свідчать, що, зважаючи на місце та роль уміння розв'язувати задачі у загальному розвитку людини, можна стверджувати: сформованість у дітей уміння розв’язувати задачі знаходиться на низькому рівні. Так, у вказаних матеріалах знаходимо такі дані: близько ¼ частини першокласників перевірених шкіл помиляються при виборі дії або й зовсім не приступає до розв'язування задачі [Початкова школа. – 1987. - № 8.]; з розв’язуванням задач справилися від 78,9% до 98,6% третьокласників; з розв’язуванням складених задач справляється 83-85% учнів; помилки при виборі дій допускають біля 9% школярів; близько 24% учнів не зуміли справитися з вибором дії для розв'язування, відрізнити складену задачу від простої тощо. Про тенденції у формуванні уміння розв'язувати задачі можна судити згідно аналізу даних наступних таблиць №№ 10.1.-10.3., які розроблені на основі матеріалів Міністерства освіти та науки України.

Для того, щоб виявити причини такого стану справ та намітити шляхи їх подолання, звернемося до закономірностей, яким підкоряється процес навчання учнів розв'язувати задачі. Навряд чи можна не погодитися з думкою Ю.І.Машбиця, який, проводячи психологічний аналіз навчальних задач (Радянська школа, 1972, № 11, С.25-30), виділив наступні особливості навчальних задач, що складають їх специфіку: 1) спрямованість на певні зміни у суб’єкта, який їх розв’язує, а тому для вчителя і учнів істотно важливий не стільки сам факт розв’язання задачі, скільки засвоєння учнем певних способів (прийомів) розв'язування; 2) невизначеність навчальних задач, яка обумовлена тим, що, по-перше, учні вкладають дещо інший смисл у запропоновану їм задачу, ніж учитель, по-друге, для учня виявляється незрозумілою мета навчальної задачі, по-третє, учні не співвідносять вимог задачі з тією метою, яку висуває вчитель; 3) спрямованість на досягнення мети учіння, що вимагає навіть для досягнення будь-якої найближчої цілі учіння, з одного боку, розв'язування кількох задач, а з іншого – навіть розв’язання однієї навчальної задачі вносить певний вклад у досягнення різних цілей учіння.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТМО навчання учнів розв’язувати задачі на знаходження частини від числа, дробу від числа та числа за його частиною.	\|	ТАБЛИЦЯ № 10.1. Результати розв’язання задач.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.