• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Кутомірний спосіб

На вершині кута у точці В (рис. 2) встановлюють теодоліт, центрують його, приводять в робоче положення і візують на точку А. Обертаючи алідаду, відкладають на лімбу значення кута β і відмічають на місцевості точку. Зорову трубу переводять через зеніт і в тій самій послідовності, при другому положенні вертикального кола, будують кут і відмічають точку С₂. Відстань С,С₂ ділять пополам і закріплюють точку С. Побудований таким чином кут АВС відповідає заданому куту β, він побудований при двох положеннях вертикального кута, тому вільний від колімаційної погрішності теодоліта.

Рис. 2. Приклад побудови горизонтального кута теодоліта.

Рис. 3. Приклад побудови горизонтального кута теодолітом із заданою точністю.

Перенесення проекту в натуру теодолітом і мірною стрічкою виконується у випадках, коли:

• умови місцевості через засміченість, наявність деревних насаджень, що закривають видимість у потрібних напрямках, не дозволяють здійснити перенесення проекту тільки методом промірів;

• проектні границі - це ламані лінії й при прокладанні їх виникає необхідність будувати купи;

• точки ситуації не можуть служити надійною опорою для перенесення проекту в натуру й виникає необхідність визнаначати положення точок шляхом побудови кутів і промірів ліній від точок ліній теодолітних ходів і пунктів геодезичної мережі.

Залежно від розташування проектних точок щодо пунктів геодезичної опори в практиці перенесення проекту в натуру теодолітом можуть бути різні випадки визначення положення проектних точок на місцевості.

Прокладання кутомірного ходу.

Для прокладання кутомірного ходу потрібно знайти місце знаходження межових знаків С і D. При цьому відміряємо місцевості кут β, величина якого відома і за заданим напрямком ВС відкладають відому величину (довжину цієї сторони). В знайденій точці С відкладають також відомий вже кут і горизонтальне прокладання СD і таким же чином йдуть в напрямку до точки Е.

Рис. 4. Побудова теодолітного ходу.

Полярний спосіб (спосіб полярних координат) Положення точки визначається кутом β_і, виміряним від сторони теодолітного ходу МN (яка приймається за полярну вісь) і віддаллю D_і, від точки теодолітного ходу, яка приймається за полюс (рис. 5).

Рис. 5. Полярний спосіб

Спосіб кутових засічок (рис. 6). Спосіб застосовується на відкритих ділянках, там, де неможливо проводити безпосереднє вимірювання віддалей від вершини теодолітного ходу до точки, яка знімається (протилежний берег водоймища, яру і т.д.). Для визначення положення точки І (рис. 6) вимірюються два кути β₁ і β₁ які примикають до базису МN. Базисом може служити сторона теодолітного ходу або будь- які два пункти зйомочної основи, між якими є видимість.

Рис. 6. Спосіб кутових засічок.

Спосіб лінійних засічок. Застосовується для зйомки об'єктів ситуації з чітким контурами (обрисами), коли відстані до точок не перевищують довжини мірного приладу та умови місцевості дозволяють легко проводити лінійні вимірювання. Положення точки при зйомці способом лінійних засічок визначається як вершина трикутника аАb (рис. 7), в якому відомі три сторони аА,bА, аb.

Рис. 7. Спосіб лінійних засічок.

Спосіб обходу. Спосіб застосовується для зйомки таких об'єктів, які через віддаленість або перешкоди не можуть бути зняті з точок і сторін основного теодолітного ходу. Якщо контур об’єкта, що знімається, має прямолінійні границі, то зйомочний хід прокладають безпосередньо по межах об'єкта. В цьому випадку контур ходу являє собою контур об’єкта, який знімається. Коли контур має складну форму, і його межі знімають способом перпендикулярів від сторін зйомочного ходу.

Спосіб створів. Сутність способу полягає в тому, що в створі двох відомих точок М та N за допомогою теодоліта і мірного приладу визначають положення контурів (рис. 8, а, б). Кінцями створної лінії можуть бути пункти геодезичної зйомочної основи, вже зняті кути кварталів, будинків та ін.

Рис. 8. Спосіб створів.

Спосіб перпендикулярів. Застосовується при зйомці об’єктів ситуації, розміщених біля сторін теодолітного ходу. Положення точки визначається двома величинами:

• віддалю по стороні теодолітного ходу від точки зйомочної основи - абсцисою х;

• довжиною перпендикуляра, який побудовано з сторони теодолітного ходу до точки, що визначається, - ординатою у.

При перенесенні проекту теодолітом у всіх випадках прагнуть до того, щоб вихідними (опорними) були пункти геодезичних мереж з обчисленими значеннями координат.

Перенесення проекту в натуру мензулою (графічним способом). Проект у натуру мензулою переносять із планшетів мензульної зйомки або аерофогозйомки в наступних випадках: при графічному або механічному способі проектування, при проблемі перенесення проекту тільки мірним приладом через умови місцевості, або коли точки ситуації по точності не можуть бути використані як опора, а також, якщо по границях землекористування й усередині нього відсутні теодолітні ходи, наявна геодезична мережа рідка й застосування теодоліта нераціонально. Разом із цим наявність великої кількості точок у напівзакритій місцевості робить застосування мензули для перенесення проекту в натуру досить ефективним.

Оскільки при перенесенні проекту в натуру теодолітом і мірним приладом кутові й лінійні величини в деяких випадках допускається визначати транспортиром і вимірником за планом, то перенесення проекту мензулою в цих випадках буде давати більше точні й швидкі результати. Це пояснюється тим, що побудова кутів на мензулі виробляється точніше, ніж визначення їхнім транспортиром, і, крім того, на кожній станції планшет орієнтується не по одному, а по декількох пунктах. Тоді помилка побудови кута в кожній проектній точці у відкритій і напівзакритій місцевості не залежить від помилок побудови кугів у попередніх точках, як у теодолітному ході.

У цьому складається основна перевага мензули перед теодолітом, звичайно в тих випадках, коли для перенесення проекту з тих або інших причин не можна використати обчислені координати точок, обмірювані на місцевості кути й міри ліній. Крім того, при перенесенні проекту в натуру мензулою зменшується можливість одержання грубих помилок, оскільки вся робота ведеться й контролюється в полі. Застосування мензули звільняє виконавця від великої підготовчої роботи. Однак перед перенесенням проекту в натуру мензулою необхідно переконатися в наявності на місцевості опорних пунктів геодезичної й геометричної мереж.

Переглядів: 2354