Оцінка як система вартісного виміру: поняття, значення, методи

Оцінка господарських засобів – спосіб переведення натуральних показників в грошові. Однією з особливостей бухгалтерського обліку є обов’язкове застосування в ньому грошового вимірника, що необхідно для отримання узагальнених показників про господарські засоби і їх джерела. Такі показники мають велике значення при існуванні товарно-грошових відносин. Об’єкти, що не мають грошової оцінки, в бухгалтерському обліку не відображаються (земля, поклади корисних копалини, води, лісу і ін.). Точність даних бухгалтерського обліку залежить від правильності оцінки господарських засобів. Основними вимогами, що пред’являються до оцінки, є її реальність і єдність. Реальність оцінки забезпечує точність грошових показників, відображення в них дійсної величини об’єктів обліку. Єдність оцінки полягає в тому, що в підприємствах різних галузей економіки однакові об’єкти обліку мають одну і ту ж оцінку. Це забезпечує зіставність однойменних показників підприємств і відомств.

Статтею 4 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку проголошено єдиний грошовий вимірник.

Єдиний грошовий вимірник– це вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Способом вираження за допомогою грошового вимірника майна і зобов’язань підприємства є оцінка. Вона є складовою методу бухгалтерського обліку і тісно пов’язана з іншими його елементами: балансом, документацією і інвентаризацією, рахунками бухгалтерського обліку, калькуляцією.

Оцінку можна охарактеризувати як процес визначення грошових сум, за якими повинні визначатися і відображатися статті фінансових звітів у балансі і звіті про фінансові результати.

В умовах ринкової економіки зростає роль оцінки фінансових і господарських процесів в узагальнюючому грошовому вимірнику. Оцінка економічних ресурсів в активі балансу дозволяє визначити, чим володіють власники; за допомогою оцінки можна встановити, якою мірою підприємство забезпечене основними і оборотними коштами, ступінь зношеності основних фондів, розмір дебіторської і кредиторської заборгованості; визначити величину витрат і доходів, фінансові результати діяльності підприємства.

Оскільки всі об’єкти бухгалтерського обліку піддаються оцінці, то грошова оцінка є самою сутністю бухгалтерського обліку і від її обґрунтованості і правильного використання залежить, зрештою, достовірність обчислення фінансових результатів.

Об’єктами оцінки в бухгалтерському обліку є основні засоби, нематеріальні активи, капітальні і фінансові інвестиції, запаси, дебіторська заборгованість, довгострокові і поточні зобов’язання. Процес оцінки є процедурою привласнення об’єктами бухгалтерського обліку певних грошових величин, які використовуються для підсумкової оцінки активів і зобов’язань.

Технологія оцінки – послідовність процесу оцінки вартості активів і зобов’язань, яка містить такі етапи: визначення об’єкта; цілі і функції оцінки; розробку способів оцінки; обґрунтування найефективнішого способу оцінки з метою визначення достовірної вартості майна і зобов’язань.

Принцип обліку за собівартістю вважається загальноприйнятою оцінкою активів підприємства. Згідно з цим принципом активи оцінюються за первісною вартістю, яку називають фактичною (історичною) собівартістю. Вона визначається у момент придбання активу, заноситься в «історію» об’єкта обліку і є незмінною впродовж терміну корисного використання даного об’єкта, за винятком випадків його переоцінки. Національними стандартами бухгалтерського обліку України встановлені різні правила визначення первісної вартості активів підприємства (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Правила визначення вартості активів

Унаслідок різних факторів вартість активів підприємства може змінюватися, тому найважливішим моментом у технології оцінки є встановлення дати оцінки.

Дата оцінки – це точно зафіксований момент часу, на який здійснюється оцінка. Оцінка може бути здійснена на дату придбання або вибуття об’єкта, на дату складання балансів (вступного, поточного, консолідованого, ліквідаційного та ін.).

Основною метою бухгалтерської оцінки є визначення фактичної собівартості активів підприємства на певну дату.

П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств» дає таке визначення справедливої вартості: справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.

Справедлива вартість, яку називають також достовірною або реальною, характеризується сумою грошових коштів, на яку можна обміняти актив при здійсненні угоди між добре поінформованими, незалежними сторонами.

За наявністю активного ринку базою для визначення справедливої вартості є ринкова вартість, яка залежить від попиту і пропозиції. У практичній діяльності для визначення справедливої вартості використовується ціна останньої аналогічної операції, якщо з моменту її проведення не відбулося істотних змін економічних умов. Інформацію про ринкову вартість можна одержати від заводів-виробників, з прайс-листів посередників, в агентствах нерухомості, у міському відділі цін і т.д.

Крім первісної вартості, в бухгалтерському обліку використовуються інші методи оцінок, економічний зміст яких наведено на рис. 4.2.

Що стосується зобов’язань, то вони в основному враховуються за фактичною собівартістю їх придбання, тобто в сумі економічних вигод, одержаних підприємством у результаті утворення боргового зобов’язання, або в сумі нарахувань, у результаті якої утворилося зобов’язання (зарплата, відрахування до фондів пенсійного і соціального страхування та ін.).

Використовуючи П(С)БО, методи оцінки активів і зобов’язань підприємство визначає самостійно і відображає в своїй обліковій політиці.

Зважаючи на зростаючу роль і значущість бухгалтерської оцінки в діяльності підприємства, розглянемо основні вимоги до оцінки. Вона має бути реальною, доречною, своєчасною, єдиною і обачною.

Реальна оцінка забезпечує відображення в грошовому вимірнику дійсної величини активів і зобов’язань за фактичною (історичною) собівартістю. При цьому вона базується на чіткій законодавчій регламентації порядку створення і використання фондів і резервів, систематичній перевірці розрахунків з банками, постачальниками і покупцями, дебіторами і кредиторами.

Рис. 4.2. Економічний зміст методів оцінки активів

Тільки доречна оцінка повною мірою може задовольнити зацікавлених користувачів, здатна вплинути на управлінські рішення в господарській діяльності підприємства. Щоб не втратити доцільність, оцінка повинна здійснюватися своєчасно.

Вимога до єдності оцінки полягає в однаковому грошовому вимірнику однорідних засобів різних підприємств і незмінності впродовж тривалого періоду. Отже, у балансах всіх підприємств однакові засоби оцінюються в одному й тому самому порядку.

Дуже важливо, щоб оцінка забезпечувала порівняння об’єктів обліку в різні періоди часу з метою виявлення тенденцій зміни у фінансовому стані і фінансових результатах діяльності підприємства.

Сутність вимоги “обачність” полягає в тому, що оцінка активів і доходів не повинна бути завищеною, а зобов’язань і витрат – заниженою.

Таким чином, оцінка, що відповідає зазначеним вимогам, має велике значення для об’єктивної характеристики активів і зобов’язань підприємства, правильного визначення його фінансових результатів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оцінювання та калькуляція	\|	Калькуляція в системі бухгалтерського обліку: поняття, значення, види, класифікація витрат

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.