• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організація бухгалтерського обліку

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах, в установах та організаціях – це система методів, способів, заходів, які забезпечують оптимальне функціонування та розвиток відповідно до мети бухгалтерського обліку.

Раціональна організація бухгалтерського обліку передбачає таку його будову, при якій він забезпечив би своєчасне виконання завдань планування, контролю, управління та надання повної правової й неупередженої інформації при мінімальних затратах засобів і праці.

Бухгалтерський облік на підприємстві, в установах та організаціях ведеться безперервно з моменту реєстрації підприємства, установи, організації до моменту ліквідації. Єдиною валютою ведення бухгалтерського обліку є грошова одиниця України.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві перебувають у компетенції керівника (власника) підприємства у відповідності з чинним законодавством та установчими документами.

Раціональна організація бухгалтерського обліку ґрунтується на застосуванні, в першу чергу, загальноприйнятих передумов:

§ вивчення структури, технології та організації виробництва;

§ організація облікового апарату та праці облікових працівників;

§ організація облікового процесу (визначення обсягу облікових робіт);

§ вивчення працівниками бухгалтерії (бухгалтером, власником) діючої законодавчої та нормативної бази щодо питань ведення бухгалтерського обліку.

Весь обліковий процес складається з трьох фаз:

І. Фаза первинного обліку;

II Фаза поточного обліку;

III. Фаза підсумкового обліку.

Фаза первинного обліку: процес документування та оцінки господарських явищ і процесів.

Фаза поточного обліку: процес облікової реєстрації господарських операцій на бухгалтерських рахунках та в облікових регістрах.

Фаза підсумкового обліку: процес узагальнення даних поточного обліку в бухгалтерській звітності.

В кожній фазі облікового процесу є необхідність самостійної організації підприємством в особі власника або виконавчого органу (посадової особи) наступних заходів щодо обліку:

§ визначення облікової номенклатури (перелік господарських явищ та процесів, які підлягають відображенню у системі бухгалтерського обліку);

§ визначення способів та техніки відображення облікових номенклатур (вибір форми обліку);

§ вибір матеріальних носіїв інформації, їх рух і збереження (відповідно до форми бухгалтерського обліку, облікової номенклатури та засобів обчислювальної техніки).

Сукупність об’єктів бухгалтерського обліку визначається змістом фінансово-господарської діяльності підприємства та вимогами управління, контролю та оцінки діяльності.

Узагальнено об’єкти організації бухгалтерського обліку можна розділити на:

1) об’єкти облікового процесу: номенклатура капітал, документообіг;

2) праця виконавців: бухгалтерії, лінійного апарату;

3) забезпечення: організаційне, інформаційне, правове, технічне, умов праці;

4) тенденції розвитку.

Важливими факторами, які впливають на організацію облікового процесу на підприємстві, є:

1) розмір і обсяг господарської діяльності підприємства;

2) форма власності (державна, приватна, колективна);

3) вид діяльності (промислова, будівельна, сільськогосподарська та інші);

4) характер діяльності (виробнича, посередницька, торгівельна та інші).

Бухгалтерський облік на підприємствах, в установах та організаціях може здійснюватися:

§ бухгалтерською службою (відділом), що є самостійним підрозділом підприємства і очолюється головним бухгалтером або штатним бухгалтером;

§ централізованою бухгалтерією;

§ спеціальною організацією (аудиторською фірмою) або нештатним фахівцем-бухгалтером (зареєстрованим як підприємець без створення юридичної особи) на договірних засадах, якщо підприємство, установа, організація не мають бухгалтерської служби;

§ самостійно власниками або керівниками (виконавчими директорами) на невеликих підприємствах (ця форма бухгалтерського обліку не може бути застосована на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватись).

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство в особі власника (керівника, виконавчого органу) самостійно вибирає форми його організації.

Бухгалтерський облік фінансово-господарської діяльності великих і середніх підприємств, організацій і установ здійснюють працівники бухгалтерії.

Залежно від розподілу облікової праці між головною бухгалтерією, його оперативно відокремленими структурними підрозділами підприємства, організації, установи розрізняють дві організаційні форми бухгалтерського обліку:

1) централізовану;

2) децентралізовану.

При централізованій формі бухгалтерського обліку весь обліковий апарат зосереджений у центральній бухгалтерії й адміністративно та методологічно підпорядкований головному бухгалтеру. При децентралізованій формі бухгалтерського обліку частина облікового апарату бухгалтерії підприємства міститься у складі окремих виробничих підрозділів адміністративно підпорядкована керівникам цих підрозділів, а методологічно – головному бухгалтеру.

Особливою формою розподілу праці облікового апарату, який обслуговує у веденні бухгалтерського обліку групу однорідних підприємств, організацій та установ, є централізована бухгалтерія.

Найбільш повною є така структура бухгалтерії, коли працівників розподіляють за функціональними обов’язками по окремих групах зокрема:

§ група обліку фінансово-розрахункових операцій (фінансова група) – працівники здійснюють облік грошових коштів у касі підприємства, на рахунках банку, підзвітних сум, контролюють додержання фінансової та платіжної дисциплін;

§ група обліку розрахунків (розрахункова група) – працівники проводять облік і контроль розрахунків із заробітної плати з робітниками і службовцями підприємства, з фінансовими та податковими органами з податків, нарахувань, утримань та перерахувань коштів, ведуть облік з депонентами;

§ група матеріального обліку (матеріальна група) – працівники ведуть облік придбання, заготівлі та витрат товарно-матеріальних цінностей та малоцінних і швидкозношуваних предметів, облік розрахунків з постачальниками, контролюють стан складського обліку та беруть участь в інвентаризації цих цінностей;

§ група обліку готової продукції і її реалізації (виробничо-калькуляційна група) – працівники здійснюють облік витрат на виробництво всіх видів продукції, калькулювання фактичної собівартості продукції, обліковують надходження з виробництва готової продукції, її відвантаження і реалізацію, ведуть розрахунки з покупцями, складають звітність про виготовлену та реалізовану продукцію;

§ група обліку основних засобів – працівники здійснюють облік надходження, внутрішнього переміщення і вибуття основних засобів, ведуть їх документальне оформлення, беруть участь у проведенні інвентаризації основних засобів, складають встановлену звітність, проводять нарахування амортизації.

Всі вищенаведені функції кожного облікового працівника, відповідальність за ведення обліку, його обов’язки та права визначаються службовими характеристиками та посадовими інструкціями (приклад – посадова інструкція головного бухгалтера – наведений у додатку).

Очолює роботу бухгалтерської служби головний бухгалтер, який адміністративному відношенні підпорядкований безпосередньо керівнику підприємства.

За організацію бухгалтерського обліку на підприємствах відповідають їх власники (керівники).

Призначення на посаду і звільнення від обов’язків головного бухгалтера проводиться керівником підприємства, а при наявності – з наступним затвердженням вищим керівним органом або власником.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV головний бухгалтер або особа, якій доручено ведення бухгалтерського обліку підприємства, зобов’язані:

§ забезпечувати дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;

§ забезпечувати складання та подання у встановлені строки фінансової звітності користувачам зазначеної звітності, яка визначена законодавством;

§ здійснювати (організовувати) контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

§ брати участь в оформленні документів, пов’язаних з нестачею, крадіжками та відшкодуванням витрат від нестачі, крадіжки й псування активів підприємства з винних осіб;

§ здійснювати перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах та інших підрозділах підприємства.

Крім обов’язків, головному бухгалтеру надані і широкі права. Зокрема, головний бухгалтер має право встановлювати для всіх підрозділів підприємства вимоги щодо порядку оформлення господарських операцій, строки оформлення та подання до бухгалтерії необхідних документів і відомостей виробничими підрозділами та службами підприємства; право затримувати виконання неправильних і зовсім не виконувати незаконні розпорядження з повідомленням про це керівника підприємства, вищих керівних органів тощо.

Довгий час облік в Україні був інструктивний, тобто вівся за затвердженими інструкціями, в яких були чіткі вказівки про те, як треба вести бухгалтерський облік. Творчого підходу не передбачалось. Але з часом з’явились нормативні документи, в яких бухгалтеру пропонуються декілька методів при відображенні в бухгалтерському обліку тієї чи іншої ситуації. Внаслідок реформування в Україні бухгалтерського обліку в 2000 році коло таких моментів розширилося. Зараз існує багато ситуацій в бухгалтерському обліку, коли підприємство може самостійно вибирати той чи інший метод оцінки активів, метод нарахування амортизації та інше, тобто бухгалтерському обліку з’явилася варіантність. Але обраний, як варіант правило, не може змінюватись на інший. Зміни допускаються в особливих випадках:

§ змінюються статутні вимоги;

§ змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО;

§ нові положення облікової політики забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності;

§ ліквідації підприємства.

Таким чином, кожне підприємство повинно мати свою облікову політику. Облікова політика – це сукупність відібраних підприємством конкретних методів, форм, техніки ведення і організації бухгалтерського обліку, виходячи з встановлених норм і особливостей діяльності. При формуванні облікової політики слід виходити з наступних міркувань:

§ обачність;

§ перевага сутності над формою;

§ суттєвість;

§ послідовність.

До формування облікової політики слід підходити досить серйозно, оскільки вона, як правило, встановлюється не на один рік.

В наказі про облікову політику повинні висвітлюватися всі методи і принципи бухгалтерського обліку, можливість вибору яких надана підприємству П(С)БО і Законом «Про бухгалтерський облік», зокрема:

1) Межа суттєвості.

Суттєва інформація – інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Межа суттєвості для різних підприємств може бути різною: це залежить від оборотів, обсягів виробництва.

Наприклад, якщо підприємством установлена межа суттєвості 100 грн., то операція з придбання вексельних бланків на суму 50 грн. у складі запасів не відображається, а списується на операційні витрати.

2) Порядок визнання основних засобів та інших необоротних активів, термінів їх корисного використання, методів нарахування амортизації і ліквідаційної вартості.

3) Порядок визнання нематеріальних активів, термінів їх корисного використання і методів нарахування амортизації.

4) Методи оцінки вибуття запасів.

5) Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

6) Перелік і базу розподілу постійних і змінних загальновиробничих витрат, на кожний об’єкт витрат, нормальну потужність виробничих підрозділів підприємства.

7) Порядок визначення величини резерву сумнівних боргів.

8) Метод оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг.

9) Необхідність створення резервів (резервування коштів) для забезпечення майбутніх витрат і платежів та інше.

Контрольні запитання:

1. Чи всі нормативні акти, які регламентують первинний облік, встановлюють однаковий перелік обов’язкових реквізитів?

2. Чи обов’язковий, на Вашу думку, графік документообороту на всіх підприємствах? Обґрунтуйте.

3. Яку з існуючих форм обліку можна вважати найбільш сучасною? Як автоматизація облікових робіт впливає на вибір форми ведення бухгалтерського обліку.

4. Дайте визначення поняттю документа.

5. За якими ознаками класифікують документи?

6. Які вимоги до складання документів?

7. Які обов’язкові реквізити повинні мати документи?

8. Охарактеризуйте поняття «уніфікація» і «стандартизація».

9. Як здійснюється опрацювання бухгалтерських документів?

10. Які види помилок ви знаєте і які способи їх виправлення?

11. Що таке документообіг і які стадії його здійснення?

12. Обґрунтуйте значення графіка документообігу для підприємства.

13. Що таке інвентаризація і з якою метою її проводять?

14. У яких випадках проведення інвентаризації є обов’язковим?

15. Якими документами оформляються результати інвентаризації?

16. Яким чином регулюються підприємством розходження фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку?

17. Чи можлива характеристика Головної книги як двостороннього та багаторядного регістра, а журналів – як шахових та багаторядних?

18. Назвіть можливі причини помилок при заповненні облікових регістрів. Які шляхи їх уникнення можна запропонувати?

19. Схарактеризуйте сучасні форми ведення бухгалтерського обліку, а також їх переваги та недоліки. Чи може підприємство, користуючись методичними рекомендаціями Мінфіну України щодо форм та регістрів бухгалтерського обліку, змінювати останні або розроблювати свої власні?

20. Які напрями та шляхи вдосконалення облікових регістрів є актуальними та реальними на вітчизняних підприємствах?

21. Яким чином обчислюється початок терміну зберігання документів, у т.ч. облікових регістрів?

22. Який термін зберігання встановлено для облікових регістрів?

23. Як поділяються за будовою регістри?

ТЕМА 6

Переглядів: 1377