Економічна суть грошового обігу і розрахунків

Сьогодні ми починаємо тему, мабуть, найважливішу для всіх, хто займається бізнесом. Помилки в оформленні касових операцій коштують дуже дорого. Це може підтвердити будь-який підприємець. Штрафи підприємств, що здійснюють готівкові розрахунки, за різноманітні порушення нормативних актів, які регулюють подібні розрахунки, нерідко перевищують за своїм обсягом платежі з податку на прибуток. Така ситуація неприпустима, і однією з причин її виникнення може бути відсутність у бухгалтерів достатньо повної інформації про порядок здійснення касових операцій. Сподіваємося, що матеріал теми в майбутньому допоможе вам виправити таке становище.

У ринковій економіці постійний кругообіг коштів як в межах окремого підприємства, так і в економіці в цілому є об’єктивною умовою їх ефективного функціонування. Відносини між підприємствами, які виникають внаслідок кругообігу господарських засобів, називаються розрахунками.

Грошові кошти – готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Грошові потоки – це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів у результаті виробничо-господарської діяльності підприємств.

Грошові потоки – сукупність розподілених у часі надходжень і видатків грошових коштів та їх еквівалентів, генерованих підприємством у процесі господарської діяльності.

Готівка – грошові знаки національної валюти України – банкноти і монети.

Інші грошові кошти – грошові документи (у національній та іноземній валюті) та кошти в дорозі.

Готівкові розрахунки – платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією.

Безготівкові розрахунки – це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником у цих розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам, підприємцям і фізичним особам. Порядок безготівкових розрахунків суворо регламентований законодавством. Здійснення розрахункових операцій через банк знижує потребу в готівці, сприяє концентрації в банку вільних грошових коштів для кредитування, забезпечує їх збереження і ефективніше використання, оптимізує й прискорює грошовий обіг держави.

За економічним змістом безготівкові розрахунки бувають товарного та нетоварного характеру. До таварних відносять розрахунки між підприємствами за реалізовані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, до нетоварних – розрахунки з бюджетом з платежів і податків, погашення банківських позик, відсотків, розрахунки з дебіторами, крім розрахунків за товарними операціями.

Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.

Грошові кошти підприємства знаходяться в касі у вигляді готівки та грошових документів, на рахунках в банках, у виставлених акредитивах, на спеціальних і депозитних рахунках, чекових книжках тощо.

Завданнями бухгалтерського обліку грошових коштів і розрахунків є:

§ раціональна організація, своєчасне й законне проведення безготівкових і готівкових розрахункових операцій;

§ своєчасне, повне та правильне документування операцій з надходження і вибуття грошових коштів і розрахунків;

§ забезпечення збереження грошових коштів і їх еквівалентів у касі підприємства;

§ контроль за законністю і економічністю витрачання грошових коштів;

§ обліково-інформаційне забезпечення управління дебіторською заборгованістю;

§ обліково-інформаційне забезпечення управління грошовими коштами;

§ періодичне проведення інвентаризацій грошових коштів і дебіторської заборгованості.

Правильна побудова обліку грошових коштів дає змогу забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямоване використання та контроль за збереженням.

Основу обліку грошових коштів зумовлює їх класифікація – за призначенням та місцем зберігання. За призначенням грошові кошти поділяються на кошти для обороту оборотні та для спеціального призначення необоротні. За місцем зберігання – на грошові кошти в банку, касі підприємства, у підзвітних осіб, у контрагентів (видані аванси), вкладені у еквіваленти, цінні папери тощо.

Важливим елементом побудови обліку грошових коштів та їх еквівалентів є система рахунків.

Для обліку готівки та руху грошових коштів за кожним місцем зберігання і кожним видом призначення, згідно з діючим планом, передбачено певний рахунок: для обліку готівки і руху коштів у обороті, що зберігаються в банку, або якщо кошти господарства мають цільове призначення (розрахунки з постачальниками за акредитивом тощо) – рахунок «Рахунки в банках»; для обліку грошових коштів необоротного призначення (депозити капіталовкладень тощо) – рахунок «Інші необоротні активи»; для обліку готівки і руху коштів – рахунок «Каса»; для обліку коштів у дорозі, грошових документів, сертифікатів – рахунок «Поточні фінансові інвестиції»; для одержаних векселів – рахунок «Короткострокові векселі одержані».

За класифікаційними ознаками всі рахунки обігу коштів поділяються так: за економічним змістом – рахунки обліку оборотних коштів господарства та рахунки необоротних активів.

У всіх випадках на дебеті рахунків відображають надходження (збільшення), а на кредиті – вибування (зменшення).

За діючим планом рахунків, облік грошових коштів ведеться на рахунках третього класу «Кошти, рахунки та інші активи», який призначений для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.

Вільні грошові кошти підприємств повинні обов’язково зберігатися в банку, причому підприємство самостійно обирає установу банку, в якому зберігає гроші. Готівку, необхідну для забезпечення господарської діяльності, підприємства зберігають у своїх касах. Частина грошових коштів видається під звіт співробітникам підприємства для витрат, що виникають у зв’язку з виконанням доручень адміністрації підприємства. Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюється як правило без участі готівки, шляхом перерахування коштів з рахунка в банку свого підприємства на відповідні рахунки інших підприємств. Це виключає використання в розрахунках готівки і пов’язаних з ними витрат на охорону транспортування, але не виключає самої готівки з розрахункових операцій. Розрахунки і платежі здійснюються як правило за допомогою грошових коштів. По суті розрахунки готівкою нічим не відрізняються від безготівкових розрахунків.

Кошти у валюті іноземних держав обліковуються окремо по кожній валюті, але в перерахунку на національну валюту України. Необхідність такого перерахунку пов’язана з тим, що грошовий вимірювач у бухгалтерському обліку виступає як узагальнюючий методичний прийом. Бухгалтерський баланс всіх підприємств України складається тільки в одній валюті, тобто у гривнях.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Облік грошових коштів і дебіторської заборгованості	\|	Облік касових операцій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.026 сек.