• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Економічна суть категорії «доходи»

Дохідність підприємства є одним із найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Такий показник визначає мету підприємницької діяльності, адже кожне підприємство прагне отримати максимальний дохід. Даний показник є важливим не тільки керівнику фірми та колективу, але він цікавить і вкладників капіталу (інвесторів, кредиторів), державні органи, і передусім – податкову службу, фондові біржі, що здійснюють купівлю-продаж цінних паперів.

Вагомий внесок у розвиток тематики доходів в бухгалтерському обліку зробив М.Фрідмен, де у праці «Теорія споживчої функції» представив гіпотезу парманентного доходу. За дану роботу 1976 р. М.Фрідмен був нагороджений Нобелівською премією. Він вважав, що увесь поточний дохід складається з перманентного і тимчасового компонентів.

Перманентний дохід (Yp) – це дохід, який індивід сподівається отримувати впродовж тривалого часу. Його величина залежить від обсягу нагромадженого капіталу, місця проживання, віку, професії, освіти, національності. Перманентний дохід використовується на споживання.

Тимчасовий дохід (Yt)«відображає вплив усіх інших факторів, які людина відносить до випадкових, хоч вони можуть бути передбачуваними». Джерела випадкового доходу найрізноманітніші: від несподіваного отримання спадку до виграшу в лотереї. Особливо підкреслюється елемент непередбачуваності, неочікуваності в отриманні тимчасового доходу: тільки за такої умови цей тип доходу не може серйозно вплинути на довгострокову споживчу поведінку. Згідно з цією гіпотезою тимчасовий компонент не впливає на споживання, тобто весь отриманий тимчасовий дохід заощаджується. Це означає, що рівень довгострокового споживання визначається перманентним доходом, а рівень заощадження визначається невикористаною часткою перманентного доходу та повним обсягом тимчасового доходу.

Дана теорія відображається за допомогою формули:

Y = Yp + Yt (14.1)

Основоположник економічної науки Адам Сміт виокремлював валовий і чистий дохід нації. Валовий дохід усіх мешканців великої країни, – зазначав дослідник, – складається з усього річного продукту їхньої землі та праці, а чистий дохід становить те, що залишається в їхньому розпорядженні за винятком витрат на відновлення основного і обігового капіталу.

Видатний французький економіст Жан Батист Сей вважав, що дохід підприємця складається з двох частин:

§ промислового доходу, який акумульований з допомогою часу, виробництва та заощадливості;

§ підприємницького доходу, який формується як винагорода за промислові здібності, талант, дух порядку та управління.

Дохід – це не що інше як виручка від діяльності підприємства без вирахування знижок, повернення товарів, податків.

Іноді поняття доходу підприємства уподібнюють з його прибутком, однак це ототожнення не є правильним. Прибуток – це грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, іншими словами, це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу та комерційну діяльність підприємства. Розрізняють дві складові доходу:

1. Валовий дохід – це економічна вигода, яку одержало підприємство.

2. Чистий дохід – це вартість додаткового продукту, який являє собою основну складову доходу. До чистого доходу не включаються суми, які надходять від третьої особи, податок на додану вартість, акциз, мито, надані знижки тощо.

Отже, реальним доходом є чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД), який розраховується шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Д), податок на додану вартість (ПДВ), акцизного збору (АЗ), інших зборів або податків з обороту (ІЗП) та інших вирахувань з доходу (ІВ):

ЧД = Д – ПДВ – АЗ – ІЗП – ІВ (14.2)

Як економічна категорія, дохід (виручка) є потоком грошових коштів та інших надходжень за певний період, отриманим від продажу продукції, товарів, робіт і послуг.

З точки зору податкового обліку, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» використовуються таке визначення, як валові доходи.

Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Питання класифікації доходів у фінансовому обліку за видами діяльності є дискусійним як за нормативно-правовою базою, так і за трактуванням вітчизняних вчених, а саме: Ф. Бутинця (1), Є. Мниха (2), Л. Нападовської (3), Д. Свідерського (4). Стосовно віднесення тих чи інших доходів до інвестиційної чи фінансової діяльності в економічній літературі існують суперечливі думки ( табл. 14.2 ).

Таблиця 14.2

Класифікація доходів за фінансовою і інвестиційною діяльністю

Для управління доходами необхідна їхня науково обгрунтована, детальна класифікація на основі принципів логіки, тобто групування доходів за певними ознаками для цілей обліку, аналізу, контролю, планування тощо. Тим самим, класифікація виконує не формальну роль, а є найважливішим елементом для побудови системи управління доходами.

Умовні позначення:

Ф – доходи фінансової діяльності;

І – доходи інвестиційної діяльності;

- – не визначено.

Відповідно до П(С)БО 15 «Дохід», доходи підприємства класифікують за різними ознаками. Для визнання доходу та визначення його суми розрізняють дохід від:

§ реалізація продукції, товарів, інших активів, придбаних з метою продажу;

§ надання послуг, виконання робіт;

§ використання активів підприємства іншими фізичними та юридичними особами, результатом якого є отримання відсотків, дивідендів, роялті.

Класифікація доходів, надана професором Ф. Бутинцем, більше відповідає цілям фінансового обліку, ніж управлінського. Він класифікує доходи з метою визначення суми доходу від реалізації продукції, надання послуг, використання активів. Поділяє дохід залежно від виду діяльності підприємства (рис. 14.1).

Рис. 14.1. Класифікація доходів за видами діяльності

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства (або операції, які її забезпечують чи виникають внаслідок здійснення такої діяльності).

До основної діяльності відносять операцій, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частку його доходу.

Інвестиційна діяльність пов’язана із здійсненням операцій з придбання і реалізації тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність призводить до зміни розміру та складу власного й позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність – це подія або операція, яка чітко відрізняється від звичайної, та не очікується, що вона буде повторюватися періодично в кожному наступному звітному періоді.

Для відображення у Звіті про фінансові результати доходи класифікують за наступними групами:

§ дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

§ інші операційні доходи;

§ фінансові доходи;

§ інші доходи;

§ надзвичайні доходи.

Класифікацію доходів для цілей управлінського обліку доцільно застосовувати в практичній діяльності підприємств для прийняття найбільш оптимальних управлінських рішень. Доходи класифікують за видами та напрями використання (рис. 14.2).

Для цілей прогнозування та планування доходи розподілено за впливом інфляційного процесу, які в свою чергу поділяється на номінальний і реальний, де реальний дохід характеризує розмір номінального отриманого доходу, скоригованого на темп інфляцій у відповідному періоді. За ступенем охоплення планом доходи розділяють на: планові – це доходи, які передбачено планом, в основному це доходи від звичайної діяльності, а також непланові до яких відносять доходи, які не було передбачено планом або які неможливо спланувати. За ступенем узагальнення доходи поділяють на загальні – це сумарні доходи, а також середні доходи – це дохід, розрахований на одиницю реалізованої продукції.

Рис.14.2. Класифікація доходів підприємств в управлінському обліку

Для прийняття управлінських рішень дохід класифіковано: за важливістю для прийняття рішень, де доходи поділяють на інкрементні – це додаткові доходи, які виникають у разі продажу додатково випущеної партії продукції та маржинальні – це також додатковий дохід, але не на весь випуск, а на одиницю продукції. За регулярністю отримання доходи розділяють на регулярні – це доходи від звичайної діяльності та нерегулярні – це разові доходи. За можливістю вибору доходи класифікують на дійсні, які можуть являти собою, зокрема, виручку, отриману від реалізації продукції та можливі доходи – це вигода, яку може отримати підприємство від прийняття альтернативного рішення. За ступенем керованості розрізняють релевантні доходи – це доходи, розмір яких може бути змінений унаслідок прийняття рішень та нерелевантні – це доходи, розмір яких не залежить від прийняття рішень.

Для контролю і регулювання виділено доходи за центрами відповідальності, а саме центр доходу – це підрозділ, що контролює доходи, але не контролює витрати. Центр прибутку – це підрозділ керівник якого контролює витрати і доходи, але не контролює інвестиції у власні активи. Центр інвестицій – це господарська одиниця, керівник якої одночасно контролює витрати, доходи та інвестиції.

У бухгалтерському обліку дохід відображається у сумі справедливої вартості отриманих активів або тих, які підлягають одержанню.

Оцінка доходу відбувається у наступному порядку:

1) дохід, який підлягає отриманню або вже отриманий, відображається у сумі справедливої вартості активів, які отримані або підлягають отриманню;

2) у випадку відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді відсотків;

3) за бартерними контрактами: за справедливою вартістю отриманих активів, робіт, послуг або тих, які підлягають отриманню, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або отриманих коштів та їх еквівалентів.

Якщо неможливо визначити справедливу вартість отриманих активів, робіт, послуг або таких, які підлягають отриманню, дохід визнається за справедливою вартістю переданих активів, робіт, послуг за бартерним контрактом.

Згідно із загальними умовами визнання дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язань, що зумовлює зростання капіталу, за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції.

Не визнається дохід, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, виконаними роботами, наданими послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням і мають однакову справедливу вартість.

Не визнаються також доходами наступні надходження від інших осіб:

§ суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, які підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів;

§ суми надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

§ суми попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

§ суми авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

§ суми завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

§ надходження, які належать іншим особам;

§ надходження від первинного розміщення цінних паперів тощо.

Різні види доходу від реалізації мають відповіднікритерії визнання. У цілому виникнення доходів збігається з моментом, коли надійшли активи або зменшилися зобов’язання.

Дохід від реалізації продукції визнається у випадку наявності ряду умов:

§ підприємство передало покупцеві суттєві ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на товар;

§ підприємство не бере подальшої участі у керівництві, пов’язаному з володінням, та не здійснює ефективного контролю за реалізованими товарами;

§ сума доходу може бути достовірно оцінена;

§ доходи, які були або будуть отримані в зв’язку з операцією, можуть бути достовірно визначені;

§ ймовірне отримання підприємством економічних вигод, пов’язаних з операцією.

Важливе значення при визнанні доходу мають умови договору продажу активу. Якщо умовами договору передбачено, що право власності на продукцію (товари, інші активи) переходить до покупця з моменту її доставки на склад, то відповідно всі ризики транспортування несе продавець, а тому відображення в бухгалтерському обліку доходу відбувається після підтвердження факту оприбуткування об’єкту продажу на склад покупця. Якщо умовами контракту передбачено, що право власності на продукцію переходить до покупця з моменту їх завантаження на транспортні засоби, то відображення в бухгалтерському обліку доходу відбувається після підтвердження факту списання реалізованих активів зі складу продавця.

Визнаний дохід від реалізації продукції не коригується на величину сумнівної і безнадійної заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства.

Дохід, пов’язаний з наданням послуг, визнається виходячи зі ступеня завершеності операцій з надання послуг на дату балансу та за таких умов:

§ при невизначеному обсязі виконання робіт дохід визнається шляхом рівномірного його нарахування;

§ при визначеному обсязі виконання робіт дохід визнається за допомогою методу поетапного закінчення на підставі: огляду виконаних робіт, співвідношення виконаних робіт на дату балансу до загального їх обсягу за договором, співвідношення фактично понесених витрат на дату балансу до їх оціненої загальної суми.

Розглянуті методи передбачають визнання доходу в тих звітних періодах, у яких надаються відповідні послуги.

Визнання доходу за методом оцінки ступеня завершеності операцій здійснюється трьома способами:

§ вивчення виконаних робіт (коли сторони, вивчивши вже надані послуги, визначили ступінь їх готовності та оцінили конкретну суму);

§ визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які повинні бути надані;

§ визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

Визнання доходу за методом рівномірного нарахування застосовується у випадках, якщо надання послуг полягає у виконанні необмеженої кількості дій за певний період часу.

У випадку відсутності можливості визначення доходу від надання послуг, він відображається у розмірі визнаних витрат, які підлягають відшкодуванню. Якщо не існує ймовірності відшкодування вказаних витрат, то дохід не визнається, а понесені витрати належать до витрат звітного періоду.

Дохід від цільового фінансування визнається лише в сумі витрат, пов’язаних з цим фінансуванням, у період їх виникнення. Не обов’язковим є навіть надходження «цільових» сум на рахунок підприємства. Для цього досить мати підтвердження, що таке фінансування буде отримано.

Порядок визнання доходу у вигляді цільового фінансування представлена у таблиці 14.3.

Таблиця 14.3

Порядок визнання доходу у вигляді цільового фінансування

Дохід, який виникає у результаті використання активів підприємства іншими підприємствами, визнається у вигляді відсотків, роялті та дивідендів. Дохід визнається за таких умов:

§ ймовірність отримання підприємством економічних вигод;

§ дохід може бути достовірно оцінений.

Дохід у вигляді відсотків визнається у тому звітному періоді, до якого він відноситься, виходячи з бази їх нарахування і строку користування відповідними активами. Відсотками також визнаються отримані від покупця кошти за надання відстрочки платежу, навіть у формі збільшення відпускної ціни. Дохід у вигляді роялті визнається на основі принципу нарахування та відповідності доходів і втрат виходячи з економічного змісту відповідної угоди. Дохід у вигляді дивідендів визнається у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Переглядів: 2139