Питання 3. Права та обов'язки керівника підприємства, установи, організації як суб'єкта правової роботи.

Самостійно опрацювати

Організації

В системі самоврядування на підприємстві, в установі, організації принцип єдиного керівництва здійснюється керівниками підприємств, структурних одиниць та підрозділів.

Керівник підприємства керує всією діяльністю і організовує роботу підприємства.

Він несе відповідальність за результати роботи підприємства перед державою і трудовим колективом, розпоряджається майном підприємства, підписує договори та інші угоди, у межах своєї компетенції видає накази, згідно з трудовим законодавством приймає на роботу і звільняє працівників, застосовує заходи заохочення і накладає дисциплінарні стягнення на працівників. Керівник підприємства наймається шляхом підписання контракту і призначення на посаду власником підприємства або обирається (як правило, на конкурсній основі).

Заступники керівника підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і структурних підрозділів, а також майстри і старші майстри призначаються на посаду і звільняються з неї керівником підприємства. Межі їхньої компетенції так само встановлюються керівником підприємства згідно з чинним законодавством.

Важлива роль сьогодні належить керівнику підприємства, установи та організації (далі керівник).Нормативні акти, що регулюють його правове становище майже відсутні. Існує лише певна практика, тобто процесуальна діяльність з врегулювання відносин по реалізації керівником своїх прав і обов’язків.

І тому на практиці виникає ряд ситуацій (помилок), які в подальшому вирішуються в судовому порядку. Також слід зосередити увагу на дискусії серед вчених щодо законодавчого оформлення поняття суб’єкта трудових правовідносин як “керівник” і “роботодавець”. Законодавство не регулює детально це питання, оскільки чинний Кодекс законів про працю однією із сторін трудових правовідносин на боці власника визначає, що це є сам власник чи уповноважений ним орган або фізична особа, а деякі інші акти (Закони України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”) - що це є роботодавець і визначення поняття даної сторони тлумачиться неоднозначно. Тому надалі такий статус розкриватиметься через призму поняття “керівник”. Правовий статус керівника згідно з чинним законодавством можна визначити як його становище в суспільстві, певній системі соціозв’язків,взаємовідносин з державними органами, трудовим колективом (уповноваженими ним органами) , які базуються на законодавчих нормах, підзаконних актах, і нормах локального характеру. Юридичні норми закріплюють фактично правове становище керівника, до якого входять його права та обов’язки, їх юридичні гарантії як суб’єкта трудових відносин. Цей статус займає особливе місце серед галузевих статусів, встановлює певний характер юридичних зв’язків між суб’єктами трудового права, адже керівник наділяється повноваженнями управлінсько-розпорядчого характеру, що знову доводить необхідність детального врегулювання цього інституту. Діяльність керівника будується на підставі єдиноначальності, у руках якого концентруються основні важелі управління, що забезпечує єдність волі багатьох людей тоді, коли необхідно організувати виробничий процес для виконання певних завдань. Можна виділити характерні риси та повноваження статусу керівника. Характерні риси: • представлення інтересів як власника, так і трудового колективу;• керівник приймається (призначається) або обирається власником(власниками) майна одноособово (безпосередньо) або уповноваженими ниморганами (збори, конференції);• керівники державних підприємств та їх заступники, керівникиструктурних підрозділів та їх заступники не мають права працювати засумісництвом (за винятком викладацької діяльності);виконання всіх завдань, реалізація покладених на нього цілей,передбачених у трудовому договорі (контракті). Повноваження: • керівник самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом (чи інших документів, які визначають статус підприємства) до компетенції інших органів управління даного підприємства;• керівник призначає на посади своїх заступників, спеціалістів апарату управління і структурних підрозділів;• керівник підприємства безпосередньо керує службами (відділами) охорони праці; підписує локальні нормативні акти, договори і угоди;• накладає і знімає дисциплінарні стягнення;• здійснює управлінсько-розпорядчі функції адміністрації й трудового колективу;• вступає у колективні переговори та укладає колективні договори. Також, необхідним є визначення правосуб’єктності керівника підприємства. Його правосуб’єктність визначається двояко:1) як правоздатність - наділення керівника повноваженнями, передбачених контрактом, інколи довіреністю;2) як дієздатність - здійснення, тобто виконання цих завдань і обов’язків. На підставі вищевикладеного в майбутньому було б доцільно доповнити трудове законодавство України нормами. які б визначали новий інститут про правовий статус керівника (роботодавця). А саме, доповнити розділ у Кодексі щодо суб’єктів трудових правовідносин, де б і визначався такий інститут. Наприклад, передбачити такі норми:1. Керівник підприємства, установи, організації (роботодавець) – це посадова особа, яка обирається, призначається або затверджується для організації та оперативного управління виробництвом підприємства... через підпорядкований апарат управління.2. В основу управління керівника покладено принцип єдиноначальності. Керівник несе персональну відповідальність за рішення, що ним приймаються.3. У разі грубих порушень організації та управління виробництвом орган чи особи, які представляють трудовий колектив чи уповноважені ним органи (профспілкова організація, рада трудового колективу) приймає рішення про запобігання їм (дисциплінарна відповідальність).4. Керівник приймає і звільняє з роботи робітників і службовців, накладає і знімає дисциплінарні стягнення, виступає у всіх випадках від імені підприємства, укладає, змінює і припиняє договори і угоди.5. Керівник звітує періодично перед трудовим колективом на загальних зборах (конференціях) про прийняті ним рішення, виконання умов колективного договору, перспективи розвитку підприємства і стратегічні плани економічного розвитку.6. У разі виявлення дій керівника, спрямованих на розлад економічних, соціально-трудових, виробничих цілей підприємства, орган, що представляє інтереси трудового колективу (профспілкова організація, рада трудового колективу), може подати вимогу власнику про звільнення такого керівника. На сьогодні вже є певний приклад з цього - це проект “Трудового кодексу”, внесений на розгляд Верховній Раді України народним депутатом Коновалюк В. І., де визначено поняття роботодавця як власника підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю (ч.3 ст.16 ПРОЕКТУ). Також визначено права і обов’язки й роботодавця й трудового колективу (ст.ст.17,18 ПРОЕКТУ). Тобто можна зробити такі висновки й висунути такі пропозиції:• ввести обов’язково у Трудовий Кодекс окремий розділ “ Суб’єкти трудового права”;• ввести у трудове законодавство точно і лаконічно одне з понять суб’єкта трудових правовідносин чи “керівника”, чи “роботодавця” і вже на основі з цим привести у відповідність законодавство для уникнення протиріч;• чітко визначити правовий статус такого суб’єкта (права і обов’язки), сферу і форми його діяльності;• урівняти усіх керівників (роботодавців) незалежно від форми власності й виду господарювання.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Юридичні підстави припинення діяльності підприємства.	\|	Питання 4. Структурні підрозділи підприємства, установи, організації як суб'єкти правової роботи, їх компетенція і правовий стан.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.