• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ергометрія.

Ергометрія (від грец. Ergon - робота і metreo - вимірюю) - метод вимірювання працездатності окремого м'яза або групи м'язів (руки, пальця, ноги) і функціональних змін в організмі під час фізичного навантаження, заснований на виконанні дозованої механічної роботи. Здійснюється за допомогою приладу ергометра. Крім чисто діагностичних завдань, проведення ергометріческіх досліджень дозволяє провести оцінку толерантності хворих до фізичного навантаження.

Під час ергометрії знімаються такі показники:

1. Робота серця (ЕКГ), пульс.

2. Частота, глибина дихання, вміст

3. Тиск.

4. Потовиділення.

5. Температура.

6. Час відновлення після навантажень.

7. Утворення лактату (молочної кислоти) у м’язах.

На базі цих даних проводиться необхідний аналіз фізичного стану людини.

	Види ергометрії	Малюнок	Фактично виконана робота
	Без використання спеціальних пристроїв		Людина виконує роботу, піднімаючи свій центр ваги на висоту гомілкової кістки, переміщаючи руки, торс тощо. Формулу не визначено.
Недоліки: похибки від індивідуальних особливостей - маса тіла, зріст, амплітуда рухів,
	«Бігова доріжка» - тредбані (тредмілє)		М’язи виконують фактичну роботу, переміщуючи тіло на відстань , тому (біг)
Недоліки: неможливість точного дозування м'язової роботи
	Степ-ергометрія (Різновисокі сходинки )		Людина виконує роботу, піднімаючи свій центр ваги на висоту сходинки. – вага людини, - висота сходинки, – кількість кроків.   Темп сходження задається метрономом.
Недоліки: не враховуються зусилля, витрачені на скорочення м'язів верхніх кінцівок і тулуба.
	Вело-ергометр.		- робота [дж], яку виконав досліджуваний. - сила тертя вело-ергометра (сила опору педалі). - довжина колеса. – кількість обертів.
Недоліки: локальна втомлюваність м’язів.

Виходячи з даних фактично виконаної роботи та фізичних показників, можна оцінити м’язові енергозатрати людини. Але необхідно враховувати, що м’язові енергозатрати включають:

1. Фактично виконану роботу.

2. Енергію, що витрачається на теплоутворення під час скорочення м’язів та.

3. Енергію, що витрачається на підтримку підвищення функціонування організму (прискорення дихання, серцебиття, потовиділення).

4. ККД ергометра (вказується у інструкції по експлуатації даного ергометра).

5. Вік людини.

(Зрозуміло, що 100- кілограмова людина витрачає більше енергії, піднімаючись по сходинкам, ніж 70-кілограмова. Але маса людини враховується у формулі виконаної роботи.)

Після обробки показників можна отримати такі дані:

1. Електрокардіограма – розшифровується кардіологом. Показує роботу серця під час навантажень.

Для медицини електрокардіограма – це основний показник стану людини. Для спорту мають також значения такі параметри:

2. М’язова сила. Вона характеризується максимальним напруженням, яке здатні розвинути м’язи під час збудження.

3. М’язова витривалість — це здатність підтримувати зусилля на постійному рівні.

( – показник м’язової витривалості, а — початкове максимальне зусилля, б — зусилля через одну хвилину.

4. Потужність м’язів – це робота, яку виконують м’язи за одиницю часу. (Визначається, наприклад, при оцінюванні швидкості, з якою людина крутить педалі вело-ергометра.)

5. Споживання кисню ( – об’єм спожитого кисню, - коефіцієнт пропорційності між обсягом спожитого кисню і виконаною механічною роботою. - показник споживання кисню.)

6. ККД м’язової роботи. - Фактична робота, - кількість теплоти, що виділилася.

7. Аеробний поріг (АЕП) та анаеробний поріг (АНП) - момент у процесі навантаження, коли молочна кислота в м'язах синтезується швидше, ніж потік крові встигає видалити її з працюючих м'язів.

Показання для припинення навантажувального тестування:

Типовий приступ стенокардії; зниження АТ на 25-30% від початкового; підвищення АТ до 230/130 мм рт. ст. і більше; напад задухи або задишка з частотою дихання більше 30 в 1 хв; поява загальної різкої слабості;

виникнення симптомів церебральної недостатності (запаморочення, головний біль, нудота, порушення зору);

поява загрозливих порушень ритму; поява порушень атріовентрикулярної і шлуночкової провідності;

відхилення сегмента ST від ізолінії на 1 мм і більше; зменшення амплітуди зубця R на 50% і більше, зубця Т на 25% і більше порівняно з вихідною величиною; збільшення амплітуди зубця Т в грудних відведеннях в 3 рази і більше по відношенню до вихідної; збільшення амплітуди і тривалості зубця Q, освіта QS; відмова обстежуваного від подальшого проведення проби.

Навантаження у тестуванні повинні відповідати таким вимогам:

1. Навантаження повинні бути такими, щоб можна було точно виміряти виконану роботу та повторити її.

2. Повинна існувати можливість зміни інтенсивності навантаження (темп вправи) в потрібних межах.

3. У роботу повинна залучатися по можливості більша кількість м'язів. Таким чином забезпечується необхідна інтенсифікація системи транспорту кисню.

4. Тестове навантаження повинне бути досить простим. не вимагати високої координації рухів.

5. Перевагу слід віддати таким видам навантаження, при яких реєстрація показників можлива безпосередньо під час виконання фізичної роботи.

Методи та прилади для вимірювання біомеханічних характеристик
1. Соматометрія
Антропометрія -вимір основних фізичних показників людини - зважування, вимірювання довжини тіла, окружності грудей і живота,. основні показники дихання (спірометрія).
Фотограмметрія - обстежуваному пропонують прийняти природну, найбільш звичну, зручну позу стояння. Перед ним встановлюють кадрову рамку з горизонтальними і вертикальними поділками. Фотографують, і для графічного аналізу виготовляють фотознімки, на яких вимірюють відстань в сантиметрах між вісями тазу, нахил стегон по анатомічним осях відносно вертикалі, відстань між центрами колінних суглобів, нахил гомілок по анатомічним осях, кут фізіологічного вальгуса гомілок, відстань між центрами опори стоп.
Метод оптичної комп'ютерної топографії -дозволяє кількісно з високою точністю визначити координати будь якої анатомічної точки поверхні тіла.
2. Кінезіологічні методи -метод вивчення рухів людини шляхом послідовного фотографування (100 разів на секунду)
3. Електромеханічні методи -потенціометричні датчики перетворюють функцію механічного переміщення в аналоговий електричний сигнал
4. Клініко-фізіологічні методи
Калориметрія –реєстрація кількості теплоти, що виділяє людина у спеціальних калориметрических камерах.
Електроміографія -це метод, що допомагає досліджувати біоелектричну активність м'язів і нервів за допомогою концентричних голчастих електродів обо нашкірними електродами. Миография - єдиний спосіб, який може встановити точне місце пошкодження того чи іншого нерва, дати інформацію про причину паралічу, атрофії м'язів або підвищену нервову чутливістьі.

Переглядів: 3457