• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Трансівери

Пристрої доступу до середовища.

Процедура встановлення мережевої карти.

Нижче наведені основні техніки встановлення мережевих карт. Дотримання стандартизованих процедур допомагає уникнути пошкодження системи або мережевих карт і зменшує можливість неправильного встановлення.

1. Визначити ресурси, які використовує комп'ютер. Використати табл. 4.2 - 4.5 для визначення переривань, адрес пам'яті та портів, використаних програмним забезпеченням, встановленим у комп'ютері.

2. Прочитати правильник для встановлення. Перевірити диск на наявність файлу read.me (і прочитати його). Прочитати правильник і використати коментарі щодо перемичок (перемикачів), які застосовані в карті. Визначити, де вони розміщені в карті.

3. Визначити ресурси, які будуть використані картою. Розподілити ресурси для карти так, щоб це не суперечило вже встановленому обладнанню.

4. Визначити електростатичне забезпечення при роботі з картою. Заземлитися перед роботою з картою. Тримати карту за краї. Не дотикати компонентів або з'єднувачів на краях.

5. Сконфігурувати перемички карти, тобто встановити їх.

6. Зняти кришку комп'ютера і вставити карту у вільний слот шини периферійних пристроїв. Дотримуватися заходів забезпечення перед електростатичним розрядом.

7. Якщо карта забезпечена програмним драйвером, то встановити його. Це може включати виконання програми INSTALL або копіювання драйвера на жорсткий диск, а також додання імені драйвера до файлу config.sys (DEVICE=xxxxx.sys).

8. Якщо програмний драйвер потребує конфігурування (тобто визначення, які ресурси карти використовуються), то ця інформація може бути збережена в окремому файлі (.ini або .cfg). Часто при встановленні програмного забезпечення можна запитати про деталі конфігурування. Вони мусять бути такі самі, як встановлені перемичками на карті.

9. Протестувати карту. Якщо карта забезпечена програмами для тестування, їх слід виконати для перевірки карти і драйвера. Це правильний шлях до переконання, що встановлення виконане правильно.

10.Протестувати комп'тер. Перевірити ті чи інші пакети програм (такі як мережеві, послідовного з'єднання або дистанційного друку), щоб переконатися, що вони працюють. Якщо це не так, то ймовірно існує конфлікт ресурсів. Для Windows 95 або NT слід виконати діагностичну програму для перевірки переривань та конфлікту ресурсів (MSD або WINMSD).

	Штир (Male)	Гніздо (Female)
Sub-D15 (AUI)

PHY - це трансівер, який може бути окремим пристроєм або бути інтегрованим у мережеву карту. Трансівери застосовують для сполучення вузлів у різних Ethernet-середовищах. Вони відповідальні за все, пов'язане з середовищем: лінійне кодування, напруги передавання, SQE тощо. Більшість комп’ютерів і карт мережевого інтерфейсу мають вбудовані трансівери, які дозволяють безпосереднє під’єднання до Ethernet без зовнішніх трансіверів. Однак багато Ethetrnet-сумісних пристроїв мають з'єднувач AUI (Application User Interface), який дозволяє користувачу під’єднати довільний тип середовища через зовнішній трансівер. Коннектор AUI має 15-штиреві з’єднувачі типу SubD15 виду “гніздо” з боку комп’ютера і виду “штир” з боку трансівера (рис. 4.10), сполучені спеціальним екранованим кабелем довжиною не більше 50 м. Товсті коаксіальні кабелі (10Base5) також використовують трансівери для забезпечення під’єднання. Специфікація контактів з'єднувача AUI наведена в табл. 4.6.

Не можна змішувати пристрої з різною полярністю живлення.

Спрощена структурна схема трансівера показана на мал. 3.8. Передавач і приймач приєднуються до однієї точки кабелю за допомогою спеціальної схеми, наприклад трансформаторної, що дозволяє організувати одночасну передачу і прийом сигналів з кабелю.

Детектор колізій визначає наявність колізії в коаксіальному кабелі по підвищеному рівню постійної складової сигналів. Якщо постійна складова перевищує визначений поріг (близько 1,5 В), то виходить, що на кабель працює більш одного передавача. Елементи, що розв'язують, (РЭ) забезпечують гальванічну розв'язку трансівера від іншої частини мережного адаптера і тим самим захищають адаптер і комп'ютер від значних перепадів напруги, які виникають на кабелі при його ушкодженні.

Мал.3.8. Структурна схема трансівера

Трансівери забезпечують фізичне сполучення між кабелем і відповідним пристроєм, використовуючи для цього чотири пари провідників:

· для передавання від мережевої карти до трансівера;

· для приймання від трансівера до мережевої карти;

· для наявності колізій, в котрій відзначається колізія передавання з іншим вузлом;

· живлення, яка забезпечує підведення живлення від мережевої карти до трансівера.

Існують два способи підведення живлення до пристрою через AUI - з додатньою або з від'ємною полярністю:

· Додатна полярність: контакт 13, від +11 В до +13 В відносно корпусу; контакт 6, біля 0.05 В відносно корпусу.

· Від'ємна полярність: контакт 13, біля 0.5 В відносно корпусу; контакт 6, від -11 до -16 В відносно корпусу.

Сигнал помилки якості (Signal Quality Error - SQE), який називають також "сигнал биття серця", є способом підтримання "на живо" повідомлень між трансівером і пристроєм Ethernet. SQE може бути встановлений у ВВІМКНЕНО (ON) або у ВИМКНЕНО (OFF) між трансівером і робочою станцією або сервером. SQE мусить бути встановлений у ВИМКНЕНО (OFF) між трансівером і повторювачем.

Для мереж Fast Ethernet опрацьовано новий Інтерфейс, незалежний від середовища (Media Independend Interface - MII), щоб запропонувати гнучкий засіб для підтримки з’єднань із швидкістю 100 Мб/с. MII є поширеним засобом для зв’язку між 100base-FX і пристроями Fast Ethernet, які застосовують провідні кабелі. MII конвертують сигнали, прийняті трансіверами (PHY) з різних мережевих середовищ, у формат цифрових сигналів, який передбачений для мікросхем у пристроях Ethernet. Електроніка MII може бути сполучена із зовнішнім трансівером через 40-контактний з’єднувач типу Sub-D40 (рис. 4.11) і кабель MII, довжина якого не повинна перевищувати 0.5 м. Ці засоби створюють можливості для під’єднання мережевого пристрою до будь-якого з конкретних типів середовищ, забезпечуючи тим максимальну гнучкість використання. Зовнішній трансівер можна під’єднувати безпосередньо до з’єднувача MII без проміжного кабеля, якщо конструкція трансівера це дозволяє. Призначення контактів з'єднувача наведені в табл. 4.7.

Штир Гніздо

Нижче вказані окремі опції MII для різних функцій:

· При виборі швидкості 10 Мб/с або 100 Мб/с застосовують різні швидкості тактового генератора (годинника) - 25 МГц для 100 Мб/с і 2.5 МГц для 10 Мб/с.

· Якщо трансівер підтримує повнодуплексне передавання, то це повинно бути дозволене в MII, а також на цей рівень повинна бути встановлена група команд управління. Більш детально про це можна прочитати в специфікаціях IEEE 802.3u.

· Для MII існує два шляхи для подання живлення до пристрою. Можна мати +5 В або + 3.3 В, остання напруга використовується з портативними комп'ютерами (notebooks). Не можна змішувати пристрої з різними напругами живлення.

Переглядів: 693