Роль бухгалтерського обліку в управлінні банком

Тема 1. ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ І ПРИНЦИПИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ

Лекція 1.Тема: Система бухгалтерського обліку в банках України

План:

1. Роль бухгалтерського обліку в управлінні банком

2. Характеристика фінансового, управлінського та податкового обліку, їх взаємозв’язок

3.Організація операційної роботи та організаційна структура у банках

4. Об'єкти обліку і бухгалтерські рахунки. Класифікація балансових та позабалансових рахунків

5. План рахунків бухгалтерського обліку банків і принципи його побудови

6. Звітність банку.

МЕТА:формування знань із загальної характеристики обліку в банках, ролі бухгалтерського обліку в управлінні банком, організації операційної роботи та організаційної структури у банках.

Рекомендована література:

Основна література

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України: Затв. Постановою Верховної Ради України від 07.12.2000 р. №2121-111 (зі змінами від 22.06.2004 р. № 1828-IV та від 29.11.2005 р. № 3127-1У).

2. Положення про організацію операційної діяльності в банках України: Затв. постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. № 254 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2003. - Вип. 8.

3. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України: Затв. постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 р. № 566 (зі змінами від 18.2.2004 р. №56) // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 1999. - Вип. 9.

4. Положення про порядок визначення та формування обов'язкових резервів для банків України: Затв. постановою Правління Національного банку України від 21.04.2004 р. № 172 (зі змінами від 22.06.2004 р. №292 та від 04.11.2004 р. №566 та від 19.04.2005 р. № 139 та від 10.08.2005 р. № 285 та від 23.12.2005 р. № 495) // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2004. - Вип. 6.

5. Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України: Затв. постановою Правління Національного банку України від 16.03.2006 р. № 91 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2006. - Вип. 5.

6. Облік і аудит у банках: Навч. посіб. / О.В. Васюренко, Л.В. Сердюк, О.М. Сидоренко та ін.; За ред. О.В. Васюренка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. 623с.

Додаткова література

7. Кіндрацька Л. М., Семеніченко Ю. К., Тюхляєва М. Ю. Облік у банках: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц./ Л М. Кіндрацька, Ю. К. Семеніченко, М.Ю Тюхляєва. -К.: КНЕУ, 2006.-404 с.

8. Герасимович А. М., Кіндрацька Л.М., Кривов’яз Т.В. Облік та аудит у комерційних банках / А. М. Герасимович, Л. М. Кіндрацька, Т. В. Кривов’яз. – К.: КНЕУ, 2004. – 536 с.

Роль бухгалтерського обліку в управлінні банком

Банкиздійснюютьсвоюдіяльністьнафінансовихринкахіналежатьдокатегоріїпідприємств - фінансовихпосередників. В Україні банківська система має дворівневу структуру, що відповідає моделі кредитної системи розвинутих країн: на першому рівні - Національний банк України, на другому - банки, які ведуть комерційну діяльність.

Національний банк виконує традиційні функції, характерні для центрального банку держави: розробляє та проводить грошово-кредитну політику, є емісійним і розрахунковим центром країни, банком банків та банкіром уряду. Він належить до органів державного регулювання, і тому його доходи і витрати визначаються кошторисом, затвердженим відповідно до чинного законодавства.Національний банк є суб’єктом господарської діяльності, має статус юридичної особи і належить до неприбуткових організацій, оскільки отримання прибутку не є метою його діяльності.

Комерційні банки організовують та здійснюють міжгосподарські розрахунки і грошові платежі, залучають заощадження населення, капітали та інші грошові кошти, що вивільняються в процесі господарської діяльності, і надають їх у позику, використовують для інвестиційних операцій тощо. Отже, особливість господарської діяльності банку на відміну від інших комерційних підприємств полягає в тому, що вони мають справу з фінансовими ресурсами, тобто залучають вільні фінансові ресурси і розміщують їх в активні операції з метою отримання прибутку.

Оскільки комерційні банки ведуть господарську діяльність з метою отримання прибутку, вони одночасно є суб’єктами і господарської, і підприємницької діяльності, що мають статус юридичної особи.

Національний банк та комерційні банки, як і всі інші суб’єкти господарської діяльності, зобов’язані вести фінансовий бухгалтерський облік своєї діяльності та складати фінансову звітність відповідно до вимог чинного законодавства. Необхідність ведення фінансового обліку усіма підприємствами пояснюється його значущою соціальною функцією.

Система бухгалтерського обліку в банках має конкретне призначення, а саме - відображає кругообіг ресурсів у процесі його діяльності. Це зумовило методичний поділ системи бухгалтерського обліку на підсистеми: фінансову, управлінську, податкових розрахунків. Так, функціонування підсистеми фінансового обліку націлене на формування достовірної інформації про діяльність банку та її результати. У підсистемі управлінського обліку інформація деталізується за структурними підрозділами, що забезпечує процедуру розрахунку ефективності їхньої діяльності, тобто визначення вкладу кожного підрозділу в загальний результат діяльності банку за звітний період. Формування інформаційної бази для складання податкової звітності ґрунтується на засобах і способах обліку валових доходів та валових витрат, різниця між якими становить базу оподаткування - податковий прибуток.

Об'єкти фінансового обліку у сукупності характеризують зміст, обсяг і зміни будь-якої інформації стосовно ведення банківської діяльності, а виокремлення об'єктів фінансового обліку орієнтовано на розв'язання конкретних питань управління активами, пасивами та капіталом банку

Норми і правила фінансового обліку встановлюються нормативно-інструктивними документами НБУ, зміст яких відповідає вимогам міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Облікові норми ведення управлінського обліку банки визначають самостійно з урахуванням внутрішньої структури банку, обсягу та номенклатури активних і пасивних операцій. Правила податкових розрахунків суворо регламентовано на законодавчому рівні.

Бухгалтерський облік у банках за своєю сутністю нічим не відрізняється від бухгалтерського обліку, який здійснюється іншими підприємствами. Тож на бухгалтерський облік у банках поширюється загальноприйняте визначення: бухгалтерський облік- це процес спостереження, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про господарську діяльність банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У практичному аспекті бухгалтерський облік системно відображає інформацію про окремі банківські операції, до яких відносять розрахункові, кредитні, депозитні та інші і з яких складається господарська діяльність банку, що дає змогу користувачам одержувати дані, потрібні для аналізу й оцінювання стану та ефективності діяльності банку. Передавання інформації від банку до користувачів здійснюється шляхом складання й оприлюднення бухгалтерської звітності. Отже, предметом бухгалтерського обліку в банку є його господарська діяльність (різні банківські операції), а кінцевим продуктом - бухгалтерська звітність про господарську діяльність.

Наявність особливостей у системі бухгалтерського обліку в банках обумовлена сферою їхньої діяльності - фінансові ринки, а відповідно і специфікою операцій, які вони здійснюють, та їх роллю в забезпеченні стабільності грошово-кредитної системи. Як підприємство, що працює на фінансових ринках, банк належить до категорії підприємств - фінансових посередників і здійснює операції на грошовому, кредитному ринках та ринку цінних паперів із використанням різноманітних фінансових інструментів. Цим банки суттєво відрізняються від підприємств, які діють у сфері виробництва і левова частка операцій яких припадає на закупівлю сировини, її оброблення і виготовлення готової продукції та її реалізації.

Відомо, що банк як фінансовий посередник стоїть між дрібним кредитором-заощадником і позичальником-інвестором, який має інвестиційні можливості, і допомагає переміщувати кошти від першого до другого. Переміщення коштів банки здійснюють за допомогою використання фінансових інструментів, найпоширенішими з яких є депозити, кредити та цінні папери.

Під фінансовим інструментом розуміють будь-який контракт, у результаті якого виникає фінансовий актив одного підприємства і фінансове зобов’язання, або інструмент капіталу, іншого підприємства. Контракт (угода) може укладатися як у письмовій, так і в усній формі. Наприклад, підприємство, володіючи тимчасово вільними грошовими коштами на суму 25 000 грн, підписує з банком депозитну угоду терміном на один місяць і перераховує грошові кошти на строковий депозит у банку. Унаслідок цієї операції у підприємства в балансі з’являється фінансовий актив у вигляді такого фінансового інструменту, як розміщений на рахунку в банку депозит. Водночас у балансі банку ці грошові кошти відображаються як фінансове зобов’язання (борг) банку перед клієнтом за залученим депозитом.

Фінансовий актив надає право банку отримувати від підприємства-контрагента грошові кошти або інший фінансовий інструмент. До фінансових активів належать грошові кошти, кредити надані, цінні папери в портфелі банку, дебіторська заборгованість, яка підлягає погашенню грошовими коштами, тощо. Наприклад, кредит наданий банком підприємству, відображається у звітності банку як фінансовий актив (сума боргу підприємства перед банком чи його дебіторська заборгованість), а у звітності підприємства - як фінансове зобов’язання (довгострокові або короткострокові позики), яке підлягає погашенню з боку підприємства грошовими коштами.

Фінансові зобов’язання включають залучені в депозити кошти, отримані банком кредити, емітовані банком облігації тощо. Фінансове зобов’язання надає право будь-якій стороні погашати зобов’язання грошовими коштами або іншим фінансовим інструментом.

Інструмент капіталу - це будь-який контракт, який засвідчує залишкову частину в активах підприємства після вирахування всіх його зобов’язань. Прикладом інструментів капіталу є звичайні або привілейовані акції. Банк, організований у вигляді акціонерного товариства, залучає власний капітал шляхом емісії і розміщення власних акцій. Оплачені акціонерами банку розміщені акції відображаються у балансі як статутний капітал. Перелічені вище інструменти називають первісними.

Крім первісних, існують похідні фінансові інструменти. До них належать форвардні, ф’ючерсні контракти, контракти «своп» і опціони. Похідний фінансовий інструмент зазвичай має умовну суму, яка може бути, наприклад, сумою у валюті, кількістю акцій, визначених у контракті. Проте похідний фінансовий інструмент не вимагає від утримувача або продавця інвестувати або одержувати умовну суму на початку контракту.

Форма і обсяг бухгалтерської інформації мають бути такими, щоб ці учасники ринку могли приймати виважені економічні рішення. Цим і обумовлені специфічні вимоги до банків щодо розкриття інформації про господарську діяльність у зовнішній (публічній) фінансовій звітності, які стисло викладено у міжнародному стандарті з бухгалтерського обліку за номером 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗАНЯТТЯ 5	\|	Характеристика фінансового, управлінського та податкового обліку, їх взаємозв’язок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.