МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Причини і суть міжнародного руху капіталу
В межах світової економічної системи між національними ринками та їх суб’єктами складаються різноманітні виробничі, торговельні, кредитні, валютні, науково-технічні та інші відносини. Важливою складовою цих відносин виступає міжнародна інвестиційна діяльність, пов’язана з вивозом капіталу. Капітал є одним із факторів виробництва – ресурсом, який необхідно затратити для виготовлення будь-якої продукції. Капітал представляє собою нагромаджений запас засобів в продуктивній, грошовій чи товарній формах, необхідний для створення матеріальних і нематеріальних благ та послуг. Міжнародний рух факторів виробництва (капіталу, ресурсів, робочої сили) регулюється тими ж законами, що і міжнародна торгівля товарами: фактори переміщуються в ті країни, де за них більше платять (вище процентна ставка, заробітна плата, ліцензійні платежі тощо). Міжнародний рух капіталу(МРК) – це переміщення капіталу між країнам світув пошуках більш вигідної сфери застосування. Причини вникнення МРК: 1. Інтернаціоналізація господарського життя – встановлення і розвиток господарських зв’язків між країнами світового співтовариства; 2. Поява можливості більш вигідного застосування капіталу за кордоном; 3. Відносний надлишок капіталу на внутрішньому ринку і відсутність умов його ефективного використання; 4. Прагнення власників капіталу застосовувати його в країнах, де існують низькі ціни на: сировину, матеріали, енергію, транспорт. 5. Економія фінансових ресурсів для застосування більш низьких митних тарифів та пільгових тарифних мір в країнах, куди переміщується капітал; 6. Можливість стабільного постачання національних підприємств іноземною сировиною; 7. Прагнення забезпечити збереження та чистоту навколишнього середовища у країнах – експортерах каті палу; 8. Існування різних шляхів та форм МРК і його більш ефективне застосування за кордоном. Основною причиною експорту (вивозу) капіталу за кордон є його відносний надлишок. Це знаходить прояв у насиченні внутрішнього ринку такою кількістю капіталу, коли його застосування на національному поприщі не приносить прибутку, або веде до його зменшення. Пошук сфер прибуткового вкладення капіталу штовхає за межі національної економіки. В основі міжнародного руху капіталу лежать також процеси інтернаціоналізації виробництва, розвиток і поглиблення міжнародних економічних, політичних, культурних та інших відносин між країнами. Серед інших причин вивезення капіталу: відмінності у витратах виробництва, бажання обійти тарифні та нетарифні обмеження, захистити свій капітал від інфляції, непередбачуваності економічної і політичної ситуації в країні, прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни тощо. З іншого боку, завжди є країни, в яких відчувається дефіцит інвестиційних ресурсів, капіталу в грошовій формі. Також країни можуть прагнути залучити іноземні технології в національне виробництво, підвищити його науково-технічний і технологічний рівень, здійснити структурну перебудову в напрямі експортоорієнтованих і високотехнологічних галузей. Причиною ввезення капіталу може бути і намагання країн вирішити за допомогою іноземного капіталу проблеми зайнятості населення, особливо коли відчувається напруга на ринку праці. Особливо гостру потребу в додаткових ресурсах капіталу відчувають країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою, країни, в яких відбуваються структурні перетворення. Як правило, в таких країнах нагромадження власного капіталу недостатні. Інфраструктура міжнародного ринку капіталів складається з: - кредитних інститутів, що приймають вклади і задовольняють потреби в інвестиційних кредитах; - кредитних інститутів, що ведуть справи клієнтів на біржах; - інвестиційних фондів і компаній, що вкладають отримані кошти в цінні папери, диверсифікуючи вклади з метою зменшення ризику; - великих підприємств, що виступають на міжнародному ринку в якості самостійних субєктів; - страхових компаній; - громадських емітентів; - інвестиційних банків, які для зменшення ризику вводять програми торгівлі цінними паперами. Вивіз капіталу – найбільш характерна риса міжнародних економічних процесів ХХ століття, коли темпи його зростання почали перевищувати темпи зростання міжнародної торгівлі. В сучасних умовах збільшується кількість країн, що беруть участь в іноземних інвестиціях. До цього процесу підключаються країни Південно-Східної Азії, Центральної і Східної Європи, хоча частка останніх в русі іноземних інвестицій залишається невеликою. Зазнають змін і форми руху капіталу: переважає вивіз портфельних інвестицій, зростає роль держави, яка сама часто виступає інвестором, а також стимулює, контролює інвестиційну діяльність. Велику роль в міжнародному русі капіталів відіграють транснаціональні банки (ТНБ) і транснаціональні корпорації (ТНК). Форми міжнародного руху капіталу: За джерелами походження – 1) офіційний (державний) – це засоби з державного бюджету, які спрямовуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням уряду чи урядових організацій; 2) приватний (недержавний) капітал – це засоби приватних фірм чи організацій, які спрямовуються за кордон або отримуються з-за кордону за рішенням їх керівних органів. За характером використання коштів: 1) підприємницький – це засоби, які вкладаються у виробництво для отрмання доходу ; 2) позичковий (міжнародний кредит); 3) міжнародна економічна допомога. За термінами вивезення капіталу: 1) короткостроковий (до одного року); 2) середньостроковий (більше одного року); 3) довгостроковий (більше 3 років). За типом фінансових зобовязань: 1) кредитні операції; 2) інвестиційні операції. За цілями використання: 1) прямі інвестиції – підприємницький капітал за кордоном, що забезпечує контроль над підприємствами, в які він вкладений ; 2) портфельні інвестиції.
Читайте також:
|
||||||||
|