• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Претензії, які виникають з перевезень вантажів, пред'являються до транспортної організації пункту призначення вантажу.

Якщо спір виник з перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні, то претензія пред'являється:

а) до управління залізниці призначення, якщо кінцевим пунктом призначення є залізнична станція;

б) до іншого транспортного органу, коли кінцевим пунктом перевезення єпорт (пристань), автостанція чи аеропорт.

Претензії, що виникають з перевезень пасажирів та багажу, можуть пред'являтися до транспортного органу відправлення або призначення на розсуд заявника. Залежно від характеру порушення право на пред'явлення претензії має відправник чи одержувач вантажу, які можуть переуступити його один одному або кожен з них своєму вищестоящому органові чи транспортно-експедиційній організації.

Відповідно до ст. 925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з перевезення вантажу, пошти, є обов'язковим пред'явлення претензії в порядку, передбаченому законом, транспортними статутами та кодексами. Позов до перевізника може бути вчинено вантажовідправником або вантажоодержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. Позовна давність за вимогами, що випливають з перевезення вантажу, встановлюється в один рік з моменту, що визначається згідно з транспортними статутами (кодексами).

Строки позовної давності та порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями в закордонному сполученні, встановлюються транспортними статутами (кодексами) або міжнародними угодами (ст. 926 ЦК України).

7. ДОГОВІР ЧАРТЕРУ (ФРАХТУВАННЯ).

Відповідно до ст. 912 договір чартеру - це договір за яким одна сторона (фрахтівник)зобов'язується надати іншій стороні фрахтувальнику за плату всю або частину місткості одного чи кількох транспортних засобів на один або кілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить законами та іншим правовим актам.

При цьому цей кодекс встановлює, що порядок і форма укладення договору фрахтування встановлюються транспортними статутами і кодексами.

Види чартеру:

1. Морські чартерні договори в основному стосуються перевезень вантажу,

2. повітряні чартери здебільшого використовуються для перевезення пасажирів та їх багажу.

Договір морського чартеру - це договір, за яким перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення у порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник, або фрахтувальник, зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Договір чартеру є консенсуальним, оскількийого укладення не свідчить про прийняття вантажу до перевезення і не дає можливості розпорядитися ним, при чартерних перевезеннях може бути виписаний і коносамент.

Договір чартеру може бути укладений як на один рейс, так і на кілька рейсів або на рейс туди і назад (кілька послідовних рейсів туди і назад).

Договір морського чартеру має бути укладений у письмовій формі. Реквізити рейсового чартеру закріплені у ст. 136 КТМ України.

Переглядів: 336