В.Сосюра. «Любить Україну»

Любить Україну, як сонце любить,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любить у годину негоди!.

Любить Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Людить Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами!.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі…

У квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячій усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить – не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках, гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових.

В грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щірих…

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!.

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину,

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любить у коханні, в труді, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любить Україну свою, –

і вічні ми будемо з нею!

Сосюра В. Калина над водою: Лірика та поеми. – К., 1968. – С.312-313.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Січня 1944 р.	\|	Київська Русь та західноєвропейське середньовіччя: спільне і відмінне.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.