• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Протимікозні засоби.

До протимікозних належать лікарські засоби, що мають фунгіцидну або фунгіста-тичну дію.

Розвиток уражень, зумовлених розмноженням дріжджоподібних паразитуючих грибів роду Candida, наприклад Candida albicans, є серйозним ускладненням у випадках лікувального застосування антибіотиків широкого спектра дії та інших хіміотерапевтичних засобів. При цьому може бути ушкоджена слизова оболонка травного каналу, піхви, а також шкіри. У тяжких випадках уражаються також внутрішні органи, і може наступити генералізована дисемінація грибів в організмі (кандидасепсис).

Розвитку дерматомікозу, епідермофітії, три-хофітії та інших мікозів сприяє контакт з хворим, генетична зумовленість, зниження рН шкіри, пітливість, мацерація шкіри, слизових оболонок тощо.

Класифікація протимікозних засобів.

За походженням:

І. Антибіотики полієнового ряду (амфотерицин, амфоглюкамін, пімафуцин, ністатин, леворин, гризеофульвін).

II. Синтетичні препарати:

1) похідні імідазолу (клотримазол, кетоконазол, міконазол, оксиконазол та ін.);

2) похідні тріазолу (флуконазол, ітраконазол);

3) похідні N-метилнафталіну (тербінафін, нафтифін);

4) похідні морфоліну (аморолфін);

5) похідні нітрофенолу (нітрофунгін);

6) похідні тіокарбамату (хінофунгін);

7) четвертинні амонієві сполуки (декамін);

8) похідні кислоти ундецилової (мазь «Цинкундан», «Ундецин»);

9) похідні кислоти карбонової (октизил);

10) інші (препарати йоду, кислоти борна, молочна, натрію тетраборат, гідрогенкарбонат, барвники).

III. Рослини (лопух, бузина, горіх волоський).

За призначенням:

І. Препарати, які призначають при захворюваннях, що викликаються патогенними грибами:

1) при системних глибоких мікозах:

антибіотики полієнового ряду, похідні імідазолу, тріазолу;

2) при епідермомікозах: антибіотик гризеофульвін, похідні N-метилнафтиліну, ні

трофенолу, тіокарбамату, препарати йоду, кислоти ундецилової.

II. Препарати, які призначають при захворюваннях, що викликаються умовно патогенними грибами: антибіотики (ністатин, леворин); похідні імідазолу (міконазол, клотримазол, оксиконазол); біс-четвертинні амонієві солі (декамін); галогени, неорганічні кислоти, луги.

За механізмом дії:

1. Порушують проникність оболонки (полієнові антибіотики — ністатин та ін.).

2. Порушують синтез ергостеролу:

1) на рівні екваленової еноксидази (аморолфін);

2) на рівні дельтаредуктази (похідні імідазолу, тріазолу).

3. Порушують синтез нуклеїнових кислот і білка (гризеофульвін).

Ністатин (мікостатин та ін.) — це специфічний протикандидозний препарат, який продукується грибом Steptomyces noursei.

ФАРМАКОКІНЕТИКА. Ністатин погано транспортується з кишок та крізь інші слизові оболонки. У крові, внутрішніх органах, тканинах, жовчі, сечі виявляється в низьких неактивних концентраціях. У цереброспінальну рідину не проникає. Майже повністю виводиться з фекаліями і лише незначна кількість — із сечею.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Ністатин застосовують переважно всередину або місцево. Препарат фунгістатично діє на гриби роду Candida, Aspergillus Geotrichum, деякі інші види, а також на лейшманій, трихомонад, амеб.

Показання: кандидоз, особливо за безпосереднього впливу на збудника (кандидоз ротової порожнини, глотки, стравоходу, кишок, піхви, шкіри, слизової оболонки сечових шляхів). У випадках кандидозу слизових оболонок ротової порожнини, глотки і стравоходу таблетки потрібно смоктати, при кандидозі піхви й відхідникової ділянки препарат призначають місцево у вигляді супозиторіїв (ректальних або вагінальних).

Ністатин доцільно профілактично призначати для запобігання кандидозу під час лікування антибіотиками широкого спектра дії, особливо групи тетрацикліну, а також під час антибіотикотерапії ослаблених хворих з цукровим діабетом, під час променевої терапії, особам похилого віку, дітям.

Побічна дія: зниження апетиту, нудота, блювання, пронос.

Протипоказання: підвищена індивідуальна чутливість до ністатину.

Леворин — антибіотик, який продукується грибом Streptomyces noursei.

Фармакокінетика — див. «Ністатин». На відміну від ністатину виводиться переважно не з сечею, а з жовчю.

Фармакодинаміка. Леворин має фунгістатичну дію, активно впливає на гриби роду Candida та деякі інші види, а також на трихомонади. Стійкість до нього розвивається повільно, але є перехресна стійкість з ністатином і амфотерицином.

Показання. Застосовують переважно для лікування хворих на ті самі форми кандидозу, що й ністатин, а також у випадках кандидоносійства. При внутрішньому застосуванні леворин потрібно смоктати, тому його випускають у формі защічних таблеток. Місцево призначають при ураженнях шкіри та слизових оболонок. При кандидозі ротової порожнини, горла, стравоходу та мигдаликів застосовують защічні таблетки (якщо їх немає -звичайні), їх кладуть за щоку або під язик. При ураженні кишок і внутрішніх органів рекомендують приймати звичайні таблетки з кислотостійким покриттям, які розчиняються за призначенням.

Хворим на кандидоз піхви призначають вологі тампони або суспензію в піхву, кандидоз жовчних шляхів (у разі здорової печінки) — таблетки (леворин має перевагу перед ністатином: краще проникає у жовч). Його можна застосовувати для лікування хворих на трихомоноз. Призначають також хворим на аденому передміхурової залози, ! всередину, завдяки нормалізуючому впливові на холестериновий обмін.

Протипоказання: гострі захворювання шлунка і кишок, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, підвищена чутливість до леворину; введення водних суспензій у піхву протипоказано при маткових кровотечах.

Побічна дія: висип, набряки, еозинофілія тощо. У разі потрапляння в дихальні шляхи розвивається місцеве подразнення (через це не призначають дітям молодшого віку). Леворин можна призначати з ністатином і декаміном.

Леворину натрієва сіль — водорозчинний препарат леворину.

Препарат частіше застосовують у вигляді аерозолю, особливо у випадках кандидозу та аспергільозу легень. Призначають також для полоскання, промивання, впорскування, інсталяцій, у вигляді тампонів і клізм, особливо хворим на кандидоз сечового міхура, сечівника, а також для введення у жовчний міхур.

Протипоказання: підвищена індивідуальна чутливість, бронхіальна астма. При підвищеній чутливості до інгаляційного лікування можна додавати анестезуючі та бронхорозширювальні засоби.

Побічна дія: кашель, бронхоспазм, підвищення температури тіла, алергічні реакції.

Мікогептин — полієновий антибіотик, який отримують з актиноміцету Streptover-ticillium mycoheptinicum.

ФАРМАКОКІНЕТИКА. При прийомі всередину частково абсорбується в кишках, виводиться з сечею.

ФАРМАКОДИНАМІКА — див. «Ністатин.

Показання: вісцеральні та глибокі мікози (кокцидамікоз, гістоплазмоз, криптококоз, хромомікоз та ін.), кандидасепсис, аспергільоз, геотрихоз.

Протипоказання: захворювання нирок, печінки, гострі захворювання органів травного апарату, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, підвищена індивідуальна чутливість.

Побічна дія: нефротоксичність, диспепсія, алергія.

Амфотерицин В (фунгізон) — полієновий антибіотик, який продукується актиноміцетом Streptomyces nodosus.

ФАРМАКОКІНЕТИКА. При прийомі всередину з травного каналу погано транспортується, біодоступність не перевищує З %. Не створює високої концентрації. Якщо потрібно створити високу концентрацію, препарат вводять внутрішньовенно. Висока концентрація зберігається протягом 20 год. Зв'язування препарату з білками плазми крові — від 10 до 90 %. Має високу проникну здатність. За нормальних умов крізь гематоенцефалічний бар'єр дифундує погано, при менінгіті — краще. Виводиться з організму нирками протягом 7 діб.

Фармакодинаміка. Амфотерицин В має широкий спектр протимікозної дії. Механізм дії пов'язують з порушенням проникності клітинної мембрани гриба, внаслідок утворення комплексу амфотерицину В з її стеринами. Препарат діє на гриби роду Candida (активніше порівняно з ністатином); плісняві гриби та збудників глибоких мікозів, а також на деяких найпростіших (наприклад, лейшма-ній та ін.).

Показання: гістоматоз, кокцидіоїдоз, вісцеральні форми кандидамікозу, бластомікози, глибокий генералізований трихофітоз.

Вводять внутрішньовенно крапельно (повільно, протягом 4 —6 год) по 1 000 ОД/кг маси тіла (у 5 % розчині глюкози). Амфотерицин В вводять також внутрішньоплеврально, у порожнини абсцесів, суглобів, застосовують у вигляді аерозолів, мазей. При ураженнях, що викликані аспергілами, призначають у формі очних крапель, пудри.

Побічна дія: флебіт, нефротоксичні явища, гіпокаліємія, головний біль, нудота, блювання, пронос, анемія, підвищення температури тіла. Для зменшення побічної дії збільшують перерви між циклами лікування. Мазь хворі переносять добре. Іноді у дітей виникає дерматит, схожий на екзему. У таких випадках переходять на протизапальну терапію, додають леворинову або ністатинову мазь.

Протипоказання: індивідуальна непереносність, захворювання нирок, печінки, органів кровотворення, цукровий діабет.

Амфоглюкамін — менш токсичний препарат амфотерицину В.

Фармакокінетика. Поступово абсорбується з травного каналу. В крові міститься у дуже високих концентраціях через 2 — 3 доби. Виводиться з сечею, в якій з'являється протягом першої доби. Повністю виводиться протягом 10 діб.

ФАРМАКОДИНАМІКА — див. «Амфотерицин В». Лікування починають з 200 000 ОД 2 рази на добу, після їди. За неефективності та хорошого самопочуття дозу підвищують до 500 000 ОД 2 рази на добу. При вісцеральних мікозах (сечових органів, дихальної системи, органів травного апарату) приймають протягом 10 — 14 діб. У випадках хронічного (гранульоматозного) кандидозу та інших глибоких мікозів лікування може тривати 3 — 4 тижні.

Побічна дія: — див. «Амфотерицин В.

Протипоказання: захворювання нирок, індивідуальна непереносність препаратів амфотерицину В.

Декамін — бічетвертинна амонієва сполука. Має фунгіцидну і антибактеріальну дію. Застосовують місцево при кандидозі, геотрихозі, епідермофітії, кандидозі травного каналу — разом з леворином або ністатином. Препарат є ефективним при запальних ураженнях ротової порожнини і горла, особливо змішаної етіології (бактерії та гриби роду Candida). При захворюваннях шкіри застосовують дека-мінову мазь; у випадках кандидозу піхви мазь вводять у піхву за допомогою тампонів.

Гризеофульвін (грифульвін) — полієновий антибіотик, який отримують з культур гриба Penicillinum nigricans (gri-seofulvum).

Фармакодинаміка. Гризеофульвін має фунгістатичну дію відносно дерматофітів, трихофітонів, епідермофітів, ахоріонів, мікроспорумів тощо. Не діє на гриби роду Candida, збудників глибоких мікозів (гістоплазмозу, бластомікозу, хромомікозу), а також аспергіли, актиноміцети, різні бактерії і віруси. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу білка і утворення клітинної мембрани у чутливих грибів.

Показання: мікоз шкіри (волосся, нігті), наприклад, фавус, мікроспорія волосистої частини голови і шкіри, епідермофітія, трихофітія шкіри, ураження нігтів.

Приймають усередину по 1 таблетці 4 рази на добу. Дітям рекомендують препарат у вигляді суспензії для місцевого застосування — у вигляді лініменту.

Побічна дія: головний біль, запаморочення, нудота, диспепсія, порушення сну, орієнтації, відчуття страху, висип, фотодерматит, еозинофілія, лейкопенія, розлад порфіринового обміну.

Протипоказання: лейкопенія, захворювання крові, злоякісні пухлини, порфіринова хвороба, органічні захворювання нирок та печінки, вагітність; не призначають немовлятам, амбулаторно — водіям машин, літаків, особам, які зайняті на висотних роботах.

Під час лікування гризеофульвіном призначають полівітаміни, особливо кислоту аскорбінову, вітаміни групи В.

Клотримазол (канестен) — похідна і сполука імідазолу.

ФАРМАКОКІНЕТИКА. Легко проникає у вигляді розчину в слизові оболонки та шкіру. У кров практично не абсорбується.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Препарат у малих дозах має фунгістатичну, у великих — фунгіцидну активність. Механізм дії подібний до інших похідних імідазолу (див. «Метронідазол», с 465).

Показання: мікози шкіри та слизових оболонок, статевих органів, ділянки промежини; діє також на коків, трихомонад, лейшманій, деяких інших найпростіших.

Протипоказання: індивідуальна непереносність.

Побічна дія: місцеве подразнення І (рідко).

Кетоконазол (нізорал) — фунгіцид- І ний препарат широкого спектра дії.

ФАРМАКОКІНЕТИКА. Легко абсорбується з травного каналу, тривалий час циркулює в організмі. Особливо високі концентрації в печінці, надниркових залозах, легенях. Менше проникає у плевру, цереброспінальну рідину. Виводиться переважно нирками.

ФАРМАКОДИНАМІКА. Діє на дріжджеподібні та плісняві гриби, більшість збудників дерматомікозу та інші види грибів, а також деякі грампозитивні бактерії. Механізм дії — гальмування біосинтезу ергостиролів, тригліцеридів та фосфоліпі-дів, що порушує утворення клітинної мембрани грибів, а отже, їх життєдіяльність.

Показання: кандидоз, системні глибокі мікози, оніхомікоз тощо.

Побічна дія: диспепсичні явища, сонливість, головний біль, алергічні реакції.

Протипоказання: підвищена індивідуальна чутливість, гепатит, вагітність, період лактації; пильності потребують захворювання печінки.

Міконазол (дактирин) діє на дерматоміцети, дріжджі та інші патогенні гриби, має також бактерицидну дію на деякі грампозитивні бактерії. Призначають зовнішньо, всередину, внутрішньовенно.

Флуконазол (дифлюкан) — один з найефективніших протимікозних засобів, що призначають при різних мікозах. Вводять усередину і внутрішньовенно.

Тербінафін (ламізил) має широкий спектр протимікозної активності. Препарат призначають зовнішньо і всередину.

Протимікозні засоби.

Назва. Форми випуску, середні терапевтичні дози, способи застосування.

Ністатин Nystatinum

Амфотерицин В Amphotericinum В

Амфоглюкамін Amphoglucaminum

Гризеофульвін Griseofulvinum

Клотримазол Clotrimazole

Кетоконазол Ketoconazole

Флуконазол

Fluconazole

Тербінафін

Terbifiafine

Декамін

Decaminum

Таблетки по 250 000 і 500 000 ОД, покриті оболонкою; супозиторії вагінальні по 250 000 і 500 000 ОД, а також ректальні по 250 000 і 500 000 ОД; мазь 1 % по 15 г.

Усередину по 500 000 ОД 3-4 рази або 250 000 ОД 6-8 разів на добу; ректально, вагінально — по 1 суппозиторію 2 рази на добу Порошок у флаконах по 50 000 ОД разом з 450 мл 5 % розчину глюкози.

Внутрішньовенно крапельно 250 000 ОД на 1 кг маси тіла 2 — З рази на тиждень; місцево Таблетки по 0,1 г (100 000 ОД).

Усередину, починаючи з 2 табл. 2 рази на добу, — за потреби дозу збільшують до 5 табл. 2 рази на добу, дітям залежно від віку 0,5 — 2 табл. 2 рази на добу

Таблетки по 0,125 г і суспензія по 100 мл (1 мл — 0,015 г препарату); лінімент 2,5 % по ЗО г.

Усередину по 1 табл. 4 рази на день, під час їди; дітям усередину по 1 чайній ложці суспензії 2 — 4 рази на день Крем 1 % по 20 г у тубах; у флаконах 1 % розчин по 15 мл. Наносять тонким шаром на уражені ділянки тіла 2 — 3 рази на добу; По 0,1 г вводять на ніч у піхву при урогенітальному кандидозі Таблетки по 0,2 г.

Усередину 1 раз на добу по 1 —2 табл., дітям після двох років — по півтаблетки.

Капсули по 0,05; 0,1; 0,15 та 0,2 г; у флаконах по 50 мл 0,2 % р-ну Усередину від 50 до 200 мг 1 раз на добу Таблетки по 0,125 та 0,25 г. Усередину по 125 — 250 мг 1 — 2 рази иа добу Мазь 0,5 та 1 % в тубах по 30 — 60 г. Втирають 1 —2 рази на добу в уражені ділянки шкіри.

Читайте також:

1. Автоматизація технологічних процесів і транспортні засоби.
2. Адреноблокуючі засоби.
3. Адреноблокуючі засоби.
4. Адреноміметичні засоби.
5. Адсорбуючі засоби.
6. Алкілуючі засоби.
7. Алкілювальні засоби.
8. Анальгетичні засоби.
9. Антиадренергічні засоби.
10. Антигіпертензивні засоби.
11. Антихолінергічні засоби.
12. В'яжучі засоби.

Переглядів: 6959