• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фотозйомка

Фотозйомка як спосіб фіксації результатів слідчих дій, особливо оглядів місць подій, повинна бути достатньою мірою вичерпною. Фотографувати слід не тільки ті об'єкти, значення яких для слідства цілком очевидно, але й ті, значення яких може бути встановлено при їх вивченні і зіставленні надалі з іншими даними, отриманими в процесі розслідування. Кількість об'єктів зйомки визначається виходячи з обстановки місця події і характеру кримінальної справи.

Якщо важливі деталі об'єкту зйомки знаходяться в різних площинах або якщо одні деталі закривають собою інші, застосовується зустрічна зйомка, тобто така, при здійсненні якої місце події фотографується з декількох точок. Її потрібно застосовувати і тоді, коли точки зйомки не дозволяють уникнути «мертвих» зон, в яких знаходяться важливі для розслідування об'єкти. Слід прагнути до того, щоб відстані від центру об'єкта, що фотографується, до точок зйомки були однаковими.

Іноді корисною може виявитися фотозйомка з якої-небудь високої точки, наприклад, з даху або з вікна будівлі. У тих рідкісних випадках, коли важливе значення має фіксування різних об'єктів, розташованих на великій території, потрібно вдаватися до аерофотозніманню.

При фотографуванні з декількох точок важливо дотримуватися наступних правил:

1) не проводити по суті повторної фотозйомки, тобто зйомки з одного боку з невеликою зміною точок зйомки;

2) прагнути взаємозв'язку між отриманими фотознімками (кожен знімок повинен нести в собі невелику частку інформації, що передається якимось іншим фотознімком).

Прийоми фотографування. Орієнтуюча зйомка застосовується для отримання зображення місця події разом з постійними орієнтирами (будівлями, деревами, огорожами і т. п.), розташованими на прилеглій до нього території. Одержувані при її застосуванні фотознімки дають можливість судити про підходи до місця події, тобто про те, чи відкрито воно, чи можна непомітно підібратися до нього з боку, чи можна було бачити дії злочинців і т. п. Слід прагнути до того, щоб зображення місця події знаходилося в центрі, а прилеглій до нього місцевості – праворуч і ліворуч від нього. У деяких випадках корисно виготовити кілька орієнтувальних знімків.

Як правило, орієнтуючу зйомку проводять перед початком виконання слідчої дії. Точки зйомки бажано відзначати на прикладеному до протоколу проведеного слідчої дії плані.

Оглядова зйомка призначена для фіксації місця події в межах його кордонів – місцевості або будівлі. Повнота інформації оглядових фотознімків підвищується, якщо місце події фотографується з декількох точок. Оглядову зйомку доцільно робити за правилами вимірювальної зйомки, наприклад, з використанням стрічкового (глибинного) або квадратного масштабу.

Вузлова зйомка застосовується для отримання таких фотознімків, на яких окремі ділянки місця події або предмети відображаються більш крупно, ніж при здійсненні оглядової зйомки. У більшості випадків це ті ділянки місця події, де знаходяться об'єкти, на яких залишилися сліди злочину, або предмети, які будь-яким іншим чином свідчать про те, що були вчинені злочинній дії. Це можуть бути труп, двері зі зламаними замками і т. п. Межі вузлових фотознімків визначаються залежно від конкретних умов. Однак у всіх випадках ці знімки мають виконуватися таким чином, щоб їх неважко було пов'язати з оглядовими знімками. При цьому слід уникати таких точок зйомки, які можуть призвести до появи на фотознімках перспективних спотворень зображення. Фотозйомка, що приводить до таких спотворень (наприклад, зйомка трупа з боку його голови або ніг), допустима лише в тому випадку, якщо в силу тих чи інших причин (наприклад, вузький невисокий прохід, вкрай несприятливі умови освітлення і т. п.) вона може здійснюватися тільки з певних точок.

На вузлових фотознімках об'єкти повинні бути відображені таким чином, щоб можна було визначити форму і характер поверхні, взаємо розташування слідів і деталей. Тому дану фотозйомку слід проводити з найменшої відстані, не поміщаючи в кадр те, що не відноситься до фотографованого вузлу.

З метою підвищення інформативності та доказового значення вузлових фотознімків для їх виготовлення доцільно застосовувати вимірювальну зйомку.

Певною специфікою відрізняється зйомка трупа. Якщо труп прикритий гілками або чим-небудь іншим, присипаний землею, снігом, спочатку його фотографують в такому вигляді, в якому він був виявлений. Після ж видалення маскування його фотографують вдруге.

Кількість фотознімків трупа визначається характером обстановки і розмірами місця події. У будь-якому випадку слід виготовляти не менше двох знімків. По можливості труп повинен бути сфотографований з протилежних точок, розташованих по прямій, перпендикулярній до осі трупа і які ділять його на дві рівні частини.

За наявності умов проводиться хрестоподібна зйомка трупа, тобто зйомка, здійснювана з чотирьох точок. Для цього навколо трупа подумки будується квадрат, причому таким чином, щоб дві його сторони були паралельні довжині трупа. З кутів цього квадрата і виконується фотозйомка. Якщо умови не дозволяють здійснити фотографування трупа з чотирьох точок, він повинен бути сфотографований з будь-яких доступних точок (навіть якщо це тягне за собою перспективне спотворення зображення).

На відміну від інших об'єктів труп обов'язково фотографують зверху, за правилами вимірювальної зйомки. Бажано, щоб зображення трупа займало весь кадр, а основна лінія його тіла співпадала з поздовжньою віссю кадру. Поряд з трупом, уздовж нього поміщають лінійний масштаб. Зйомку здійснюють з якогось підвищення: стільця, борти автомашини і т. п. Можна фотографувати, тримаючи фотоапарат у витягнутих вгору руках, і навіть з піднятого вгору штатива, на якому закріплений фотоапарат з включеним таймером. У таких випадках треба прагнути надати фотокамері горизонтальне положення, щоб уникнути перспективних спотворень зображення розмірів трупа. Доцільно використовувати ширококутні об'єктиви. Це дозволяє виконувати зйомку з висоти не більше 1,5-2 м.

Якщо зазначені умови створити неможливо, зйомку трупа проводять за правилами лінійної панорамної зйомки. Виготовляють два фотознімки. Першу зйомку здійснюють так, щоб оптична вісь об'єктива була спрямована вздовж лінії, що проходить через грудні соски трупа, а другу з таким розрахунком, щоб ця вісь була спрямована вздовж лінії, що проходить через його коліна. Фотографічну камеру з нормальним об'єктивом слід розташовувати на висоті близько 1,25-1,4 м.

Детальна зйомка – це фіксація окремих предметів і слідів крупним планом, що дозволяє визначати їх форму, розміри і характерні індивідуальні ознаки (сліди рук, ніг, знарядь злому, документи, недопалки і т. п.). У більшості випадків об'єкти детальної фотозйомки вилучаються як джерела доказової інформації. Якщо ж вилучити їх або виготовити з них копії неможливо, а також у тих випадках, коли копії виходять низької якості або пошкоджуються в процесі їх транспортування або недбалого зберігання, детальні фотознімки можуть служити матеріалом для порівняльного експертного дослідження. У зв'язку з цим вони повинні нести максимум інформації, яку часто складно з достатньою повнотою відобразити в протоколі.

При виборі точки зйомки і освітлення можна забувати про те, що на знімку повинні бути чітко помітні особливості об'єкта. Тому детальна зйомка проводиться з використанням масштабної лінійки і таким чином, щоб зображення об'єкта, що фотографується, зайняло весь кадр. Для досягнення цієї мети можуть використовуватися подовжувальні кільця.

Орієнтуюча, оглядова та вузлова фотозйомки виконуються перед оглядом місця події, а детальна – в процесі цього огляду, але обов'язково до початку фіксації слідів або дослідження будь-яких предметів, що, однак, не виключає необхідності повторення детальної зйомки цих предметів і виявлених на них слідів в інших ракурсах після їх переміщення та огляду.

Методи відображуючої фотографії. Панорамна зйомка дозволяє на одному фотознімку відобразити об'єкти, що мають значну протяжність. Зазвичай до неї вдаються при необхідності отримання орієнтуючих фотознімків, при фотографуванні доріжки слідів ніг, слідів транспортних засобів і т. п.

Панорамні фотознімки можна отримати за допомогою спеціальних фотоапаратів «ФТ-2» або фотокамери «Горизонт», розрахованих на 35-міліметрову перфоровану плівку. Під час зйомки їх об'єктив повертається навколо своєї осі, що забезпечує отримання зображення під кутом, рівним 120°.

Фотоапаратура, якою володіють слідчі, не завжди дозволяє їм відобразити на одному фотознімку весь об'єкт. Тому доводиться фіксувати його по частинах, на двох або більшій кількості знімків. При цьому кожний наступний фотознімок є продовженням попереднього. Потім отримані знімки вмонтовуються в загальне зображення – фотопанораму. Щоб панорамне зображення не мало пропусків, при фотографуванні кожної наступної ділянки об'єкту зйомки закарбовується невелика частина останнього, яка увійшла в попередній кадр, наприклад, який-небудь предмет, що знаходиться біля краю кадру, з того боку, в яку потім буде переміщатися фотокамера. Під час зйомки наступного кадру цей предмет повинен знаходитися поруч з протилежним краєм нового кадру. При монтажі дубльований шматок фрагмента на одному зі знімків зрізається. Фотознімки доцільно склеювати смужками лейкопластиру або паперу, покритого шаром клею. Крайній лівий знімок наклеюється на фототаблицю, а інші складаються по місцях склейки в «гармошку».

Панорамна зйомка проводиться двома способами – шляхом переміщення фотоапарата строго по прямій лінії по відношенню до об'єкту зйомки (лінійна панорама) і за допомогою повертання фотоапарата навколо вертикальної осі (кругова панорама).

При використанні лінійної панорами складно домогтися єдиного фотозображення, оскільки навіть незначне відхилення від лінії, паралельної об'єкту, що знімається, призводить до того, що окремі фрагменти фотознімків не зістиковуються у всіх деталях в єдине зображення. Крім того, крупні деталі, що знаходяться на значному віддалені, (заводські труби, високі дерева, опори високовольтної лінії електропередач і т. п.) повторюються на розташованих поруч знімках, що спотворює зображення перспективи. До цієї зйомки вдаються лише при фотографуванні будівель великої протяжності, ряду будинків на вулиці, розташованих на одній лінії, доріжки слідів ніг або слідів транспортних засобів на поверхні ґрунту та в інших подібних випадках, тобто тоді, коли застосування кругової панорами спотворить зображення об'єкта зйомки (на фотознімках його деталі будуть сприйматися як розташовані не по прямій лінії, а по окружності).

При здійсненні фотозйомки способом кругової панорами доцільно зміцнити фотоапарат на штативі і повертати його в горизонтальній площині обертанням штативної головки. У разі відсутності або несправності фотоштатива можна здійснювати кругову панорамну зйомку, тримаючи фотоапарат у руках. Але для цього потрібно мати великий досвід фотографування.

Для отримання знімків однакової щільності необхідно дотримуватися однєї експозицію і проявляти фотознімки протягом одного і того ж часу. У тих випадках, коли різні ділянки об'єкта освітлені по-різному, експозиція може бути змінена.

При панорамної зйомці об'єктів, що не мають орієнтирів, можна користуватися штучними орієнтирами, наприклад, встановленими віхами. Однак цей факт обов'язково повинен бути відображений в пояснювальному тексті до фотознімку.

Вимірювальна зйомка призначена для одержання фотознімків, за якими можна визначити розміри сфотографованих об'єктів і відстані між ними. Вона може бути виконана кількома способами – із масштабною лінійкою, зі стрічковим (глибинним) або квадратним масштабом.

Зйомка з масштабною лінійкою. Ця фотозйомка називається ще плановою, оскільки при її здійсненні завдяки установці фотоапарата паралельно фотографованого об'єкта останній закарбовується на фотознімку у вигляді плану без перспективного спотворення.

При здійсненні цієї фотозйомки необхідно дотримуватися таких правил:

1) поряд з фотографованим об'єктом, в одній площині з ним і на одному рівні з його поверхнею слід поміщати масштабну лінійку (на вертикальній або похилій площині лінійку можна прикріпити канцелярськими кнопками, пластиліном і т. п.; якщо фотографується об'ємний слід, наприклад, слід взуття на снігу, поруч з ним потрібно викопати канавку такої ж глибини, що й глибина сліду, і помістити в неї масштабну лінійку; при фотографуванні об'ємних предметів (замків, пістолетів і т. п.) лінійка повинна поміщатися на висоті їх верхнього рівня; з цією метою вона може бути покладена, наприклад, на сірникову коробку або який-небудь інший предмет);

2) фотоапарат потрібно розташовувати таким чином, щоб площина його задньої стінки була паралельна площині об'єкта зйомки, а оптична вісь об'єктиву спрямована в центр об'єкта фотозйомки;

3) масштабна лінійка повинна розташовуватися так, щоб вона не маскувала фотографований об'єкт.

Зйомку доцільно проводити з використанням штатива. Однак при гарній освітленості об'єкта його можна фотографувати і з рук.

Фотозйомка з масштабною лінійкою застосовується для фотографування невеликих предметів і слідів. Для визначення розмірів предметів, слідів або їх деталей, менших довжини масштабної лінійки, необхідно циркулем-вимірником заміряти шукані точки на фотозображенні, а потім тим же розтвором циркуля визначити відстань між цими точками по зображенню на тому ж фотознімку масштабної лінійки. Якщо ж розміри предмета, сліду або вимірюваної деталі більше довжини масштабної лінійки, потрібно на фотозображенні масштабу циркулем-вимірником визначити відстань, рівну, наприклад, 10 см, і цією величиною виміряти шукані розміри.

Вимірювальна зйомка зі стрічковим (глибинним) масштабом. Стрічковий масштаб являє собою стрічку з щільного паперу, дерматину або поліетилену довжиною 15, 25 або 30 м і шириною 20-50 см. На ній чорною фарбою нанесені метрові поділки, позначені великими цифрами. Кожне таке ділення розбито на пофарбовані поперемінно в білий і чорний кольори більш дрібні ділення. На відрізку до 10 м нанесені дециметрові ділення, від 10 до 15 м - двудеціметрові, від 15 до 20 м – півметрові і далі – метрові.

Зйомка з стрічковим масштабом застосовується в тих випадках, коли на фотознімку необхідно відобразити яку-небудь ділянку місцевості або велике за обсягом закрите приміщення і коли особливо важливого значення набуває фіксація відстаней між предметами в глибину.

При здійсненні цієї зйомки необхідно дотримуватися таких правил:

1) встановлювати фотоапарат на штативі на висоті, що відповідає відстані від точки зйомки до передньої межі захоплення кадру, з урахуванням так званого «мертвого» простору, де знаходяться предмети, які не повинні бути відображені на фотознімку. Зазвичай зйомка здійснюється з висоти 120-150 см. При цьому «мертвий» простір перебуває в межах 5-6 м від точки зйомки;

2) надавати фотоапарату вертикальне положення (при цьому оптична вісь об'єктива буде проходити горизонтально), використовуючи для цього рівень або висок;

3) укладати масштаб від точки зйомки в глибину знімається простору уздовж оптичної осі об'єктива.

Вимірювальна зйомка з квадратним масштабом. При цьому способі вимірювальної зйомки використовується масштаб, що має форму квадрата, який являє собою аркуш картону або паперу зі сторонами, кратними фокусній відстані об'єктива і рівними 25, 50 і 100 см. Для зручності транспортування квадратний масштаб можна робити складним.

Цю зйомку рекомендується застосовувати в тих випадках, коли при огляді місця події особливо важливе значення набуває фіксація відстаней між предметами по фронту.

Перед початком зйомки фотоапарат необхідно встановити у вертикальне положення, що забезпечує горизонтальне розташування оптичної осі об'єктива на тій або іншій (в залежності від об'єкта зйомки) висоті. Квадратний масштаб укладається уздовж оптичної осі об'єктива таким чином, щоб одна з його сторін розташовувалася біля її нижнього краю, в полі зору видошукача. Після цього проводиться зйомка.

Стереоскопічна зйомка базується на принципі бінокулярного зору, яким володіє людина. Оскільки центри очей людини розташовуються на відстані близько 65 мм один від одного, то спостережувані ним предмети сприймаються його правим і лівим оком по-різному. Це створює відчуття об'ємності, глибини простору. Якщо сфотографувати один і той же об'єкт з двох різних точок, відповідних позиціях лівого і правого ока, то отримані при цьому два знімки утворюють стереопару. При розгляданні цих знімків двома очима їх зміст буде сприйматися в об'ємному тривимірному зображенні. При цьому можна визначити просторове розташування предметів, їх форму, відстань між ними. Але для цього необхідна певна натренованість. Тому стереопару доцільно розглядати через стереоскоп, що входить в стереокомплект, шкільний стереоскоп, анагліфічних окуляри або звичайний театральний бінокль.

Стереозйомки рекомендується застосовувати при великому нагромадженні предметів, особливо при їх розташуванні в тісних приміщеннях (коридорах, проходах, коморах). Але це не виключає можливості використання цього методу і при зйомці великих площ.

Слід мати на увазі, що найбільший стереоефект досягається при фотографуванні предметів, розташованих на відносно близькій відстані від точки зйомки (в межах близько 50 м). При зйомці ж предметів, розташованих за межами 500 м, стереоефект не відчувається. При розгляданні стереопари всі предмети, що знаходилися при їх фотографуванні на відстані понад 500 м від точки зйомки, сприймаються як плоскі.

Для здійснення стереозйомки доцільно застосовувати штативну стереоскопічну приставку, що представляє собою металеву планку з бортиками Наявність в підставі цієї планки спеціального гнізда дозволяє нагвинчувати її на штатив. Приставка має щілину, що служить для переміщення фотоапарата на відстань до 65 мм. Об'єкт фотографується двічі – до і після переміщення фотокамери. Найбільш доцільно виготовляти фотознімки розміром 42x63 мм. Знімки наклеюються на щільний картон. Причому знімок об'єкта, сфотографованого з крайнього лівого положення, потрібно поміщати праворуч, а знімок того ж об'єкта, зображеного з крайнього правого положення, – зліва. Відстань між центрами знімків повинно становити 65 мм.

Найпростішу стереоскопічну приставку можна виготовити самостійно. Для цього потрібно використовувати алюмінієву пластину або фанеру. Таку приставку слід застосовувати зі штативом-струбциною. Можна отримати стереопару і без приставки. Для цього фотоапарат необхідно встановити на якомусь предметі з рівною поверхнею, наприклад, столі, підвіконні і т. п. Після відкадрування фотоапарата вздовж його задньої стінки на предметі, на якому він встановлений, або на підкладений під фотоапарат аркуші паперу потрібно провести олівцем вправо пряму лінію і зробити на ній відмітку на відстані 65 мм. Після фотографування об'єкту з крайнього лівого положення фотоапарат потрібно пересунути в крайнє праве положення і повторити зйомку цього ж об'єкта.

Для здійснення стереозйомки застосовується стерео-фотонасадка на об'єктив звичайного фотоапарата. Вона дає можливість при зйомці об'єкта з однієї точки отримувати стереопару з розмірами кожного знімка, рівними 24x36 мм.

Незважаючи на певну складність, доцільно застосовувати стереоскопічну зйомку для отримання оглядових і вузлових фотознімків. Велике значення стереозйомки має для фіксації об'ємних слідів, особливо в тих випадках, коли є побоювання, що виготовлені з них зліпки можуть виявитися низької якості. При такому розташуванні стереопари, при якому правий знімок розглядається лівим оком, а лівий – правим, виникає псевдостереоскопічний ефект, що полягає в тому, що стереопара сліду сприймається як «оптичний зліпок» зі слідообразуючого об'єкта. Аналогічне явище спостерігається при розгляданні стереознімку ушкоджень на тілі людини, слідів знарядь злому та в інших випадках. Маючи подібний «оптичний зліпок», слідчий має можливість отримати точне уявлення про об'єкт, що його цікавить. А це має неабияке значення для успішного проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

З'ясування умов і вибір точки зйомки. При виконанні зйомки на відкритому повітрі, в умовах природного освітлення доцільно розташовуватися по відношенню до об'єкта зйомки таким чином, щоб сонце знаходилося збоку і трохи позаду фотоапарата.

У разі необхідності слід проводити зйомку і тоді, коли сонце знаходиться проти об'єкта, що знімається, а отже, і проти фотоапарата. При цьому на об'єктив потрібно надягати протисонячну бленду. Якщо її немає, захистити об'єктив від попадання потоку сонячних променів можна будь-яким досить щільним предметом, наприклад, кашкетом. Причому тримати цей предмет слід таким чином, щоб тінь від нього падала на об'єктив і не закривався фотографований об'єкт. При зйомці проти сонця зображення на фотознімку виходить плоским, позбавленим об’єму.

При фотографуванні під час дощу на знімках погіршується чіткість деталей предметів. Причому вона тим гірше, чим сильніше дощ. Погіршується також контрастність зображення. Для отримання в цих умовах досить різких і контрастних фотознімків зйомку слід проводити з допустимими найбільш короткими витягами і збільшувати час прояву плівки.

Експонування з витримками менш 1/125 призводить до появи на знімку зображення крапель дощу у вигляді змазаних рисок. Зі збільшенням витримки протяжність ліній дощових крапель зростає. При досить тривалих витримках і сильному дощі на фотознімках відображаються струменя води, затуляють віддалені предмети.

Якщо під час сильного дощу світить сонце, то проводити фотографування недоцільно, слід дочекатися моменту, коли сонце сховається за хмари.

При фотографуванні мокрих поверхонь і предметів на фотознімках з'являються відблиски. Їх невелика кількість підкреслює форму і структуру поверхності. Однак дуже великі і яскраві відблиски погіршують чіткість окремих частин фотографованих предметів. У подібних випадках зйомку доцільно проводити проти джерел світла. При фотографуванні під час дощу необхідно вживати заходів для того, щоб вода не потрапляла на об'єктив фотоапарата.

Фотографування при наявності повітряної, димки і туману ускладнюється обмеженістю дальності видимості. У цих умовах потрібно застосовувати світлофільтри. У залежності від щільності димки застосовуються світлофільтри різних кольорів (від ясно-жовтих до оранжевих). Чим щільніше димка, тим більшу щільність повинен мати світлофільтр. Поліпшенню якості зображення сприяє також скорочення відстані між фотокамерою і об'єктом зйомки.

Навіть при слабкому снігопаді значно погіршується освітленість і видимість предметів, особливо віддалених. На знімках ж, одержуваних після фотографування під час сильного снігопаду, контури зображених на них предметів виглядають розмитими, а сніжинки, що потрапили на об'єктив фотоапарата або пролітали в безпосередній близькості від нього – крупними світлими плямами. Тому при сильному снігопаді проводити зйомку не слід. Можна фотографувати тільки предмети, розташовані на невеликій відстані від точки зйомки, в межах їх видимості. Об'єктив необхідно захистити від попадання снігу.

У морозну погоду під час перерв між зйомками фотоапарат доцільно тримати в теплі, наприклад, під пальто, оскільки при сильному охолодженні його затвор працює з уповільненням.

Фотографування в приміщеннях. При виконанні зйомки в досить просторих приміщеннях зазвичай не виникає труднощів. Іноді незручності з'являються в разі необхідності використання додаткового освітлення.

Якщо фотографування здійснюється в невеликих за розміром приміщеннях або в тих місцях, де простір обмежується, наприклад, складованими товарами, великими верстатами або великогабаритними виробами і т. п., складно вибрати точку зйомки. При цьому значно скорочується відстань між фотокамерою і об’єктом, що фотографується. Для його збільшення можна проводити зйомку, притуливши фотоапарат задньою стінкою до протилежної стіни приміщення або до предмету, що знаходиться навпроти. Наведення на різкість в таких випадках проводиться з поправкою, здійснюваною за допомогою метражної шкали об'єктива.

Іноді доцільно проводити зйомку з високих точок. Це дозволяє розширити площу, охоплювану об'єктивом, і фотографувати предмети, розташовані на передньому плані, таким чином, щоб вони не затуляли інші деталі об'єкту зйомки.

Позитивний результат дає фотографування однієї і тієї ж ділянки з декількох позицій, наприклад, з чотирьох кутів невеликої кімнати, або фотографування якогось предмета з двох, трьох або чотирьох найбільш доступних і зручних точок.

Бажано проводити зйомку предметів під кутом, близьким до прямого. Це дає можливість скласти за фотознімками найбільш правильне уявлення про форму і розміри предметів, а також про їх взаємному розташуванні.

Іноді доцільне застосування ширококутних об’єктивів. Однак на фотознімках в цих випадках буде спостерігатися спотворення співвідношення розмірів близьких і більш віддалених об'єктів. Для усунення цього дефекту слід шукати найбільш віддалену точку знімання. Від зйомки з використанням ширококутних об'єктів з дуже малих відстаней необхідно утримуватися.

Певну складність представляє фотографування вікон, особливо в тих випадках, коли необхідно зафіксувати вибите скло, пробоїни в ньому і осколки. При підготовці до зйомки, здійснюваної з зовнішньої сторони будівлі, потрібно намагатися знаходити таку точку, з якої можна побачити на стеклах відображуване в них небо. У цьому випадку на фотознімку пробоїни будуть різко виділятися темними провалами. Аналогічні точки слід шукати при зйомці осколків вибитих шибок, де б вони не знаходилися. Необхідно тільки уникати таких точок, з яких на стеклах проглядаються занадто яскраві відблиски.

Складання фототаблиць. Знімки, отримані в процесі здійснення огляду місця події і любих інших слідчих дій, повинні бути зведені в фототаблиці.

Для цього краще всього використовувати спеціальні бланки. Якщо їх немає, бажано наклеювати фотознімки на аркуші картону або щільного паперу стандартного формату. Не слід використовувати для наклеювання фотознімків силікатний клей, оскільки він володіє властивістю пошкоджувати емульсію, що призводить до втрати зображення. Оскільки фототаблиць може бути кілька, кожна з них нумерується. У верхній частині кожної фототаблиці вказується, додатком до протоколу якої слідчої дії вона є. На одну фототаблицю можна наклеювати один або кілька знімків.

Під кожним з них робляться пояснювальні написи, які повинні бути гранично стислими, ясними, повністю розкривають сутність об'єкта зйомки. У них не повинні міститися припущення чи висновки слідчого. Потрібно називати тільки те, що сфотографовано. Ні в якому разі не можна визначати значення об'єкту зйомки для процесу доказування. Неприпустимі пояснювальні написи типу: «Загальний вигляд магазину, з якого були викрадені товарно-матеріальні цінності» або: «Фотознімок пролому, через який злочинці проникли в торговий зал магазину». Цілком очевидно, що до моменту складання фототаблиці, здійснюваному після огляду місця події, не можна відкидати можливість інсценування крадіжки, а, отже, і визнання її незаперечним фактом. Однак не можна впадати і в іншу крайність, тобто робити такі пояснювальні написи, які не розкривають суті зображеного на тому чи іншому фотознімку об'єкта.

Кожен знімок повинен бути засвідчений відбитком печатки того органу, в якому працює слідчий. Відбиток потрібно наносити на один з кутів фотознімку таким чином, щоб одна його частина була відображена на знімку, а інша - на поверхні тієї фототаблиці, на яку знімок наклеєний. Нижня частина кожної фототаблиці засвідчується підписом слідчого або спеціаліста, що її виготовив.

Переглядів: 2001