МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Організація праці і обов'язки свинарів-операторівПри виробництві свинини на промисловій основі застосовують потоковий метод, в основу якого покладено рівномірне одержання і вирощування поросят, відгодівля і здавання їх на забій. Ритмічна й ефективна робота спецгоспів та промислових комплексів значною мірою визначається не тільки технологією, а й застосуванням раціональної організації праці. Особливості утримання і годівлі свиней за періодами технологічного циклу, значний рівень механізації і автоматизації основних виробничих процесів визначили на комплексах поглиблену спеціалізацію виробничих дільниць і розподіл праці робітників, які безпосередньо доглядають за тваринами. Існують промислові комплекси по вирощуванню і відгодівлі 108, 54, 36 і 24 тис. свиней на рік. Основною виробничою одиницею комплексу є спеціалізована дільниця. Згідно з технологією на комплексах з відгодівлею 108 тис. свиней за рік виділено шість виробничих дільниць: перша — утримання кнурів, холостих свиноматок і першого періоду поросності (до 32 днів); друга — утримання свиноматок другого періоду поросності (від 33 до 112 днів) і ремонтних свинок; третя — утримання підсисних свиноматок з поросятами до 26-денного віку; четверта — дорощування поросят від 27 до 106 днів; п'ята та шоста — відгодівля свиней протягом 116 днів. За кожною дільницею закріплюють тварин однієї статево – вікової групи, що дає змогу краще використовувати робочу силу, засоби виробництва, створювати добрі умови для підвищення кваліфікації робітників. Перші чотири дільниці входять до складу цеху відтворення, п'ята й шоста — до цеху відгодівлі. Норми обслуговування свиней операторами, які визначено для цього комплексу, наведено в додатку 4.1.2. Системи і способи утримання овець Виробництво вовни і іншої продукції вівчарства пов’язано з підвищенням продуктивності овець і значним збільшенням їх поголів’я. Для утримання овець необхідно побудувати велику кількість нових сучасних і дешевих будівель з врахуванням кліматичних умов, напрямку господарства і системою утримання тварин. Одночасно, в деяких випадках, економічно вигідно і доцільно реконструювати старі приміщення, довести їх до необхідного стану, який відповідає новітнім стандартам будівництва і експлуатації тваринницьких приміщень, а також зоогігієнічним і ветеринарно-санітарним нормативам. У народногосподарських планах визначені напрямки розвитку вівчарства і зони розведення овець різних порід. Для будівництва приміщень для овець доцільно використовувати дешеві місцеві природні матеріали, враховувати наявність площ для створення літніх і зимових пасовищ. В Україні існують такі зони розведення овець: Зона тонкорунного вівчарства –Дніпропетровська і Одеська області, в них розводять асканійську тонкорунну породу овець. М'ясо-вовнова тонкорунна порода – прекос є плановою для Вінницької, Житомирської, Київської , Львівської, Хмельницької, Черкаської, Сумської, Тернопільської і Харківської областей. Зона тонкорунного і напівтонкорунного вівчарства –Чернігівська Волинська, Ровенська області – розводять чорноголових овець і породу прекос.Кримська, Одеська і Донецька області – спеціалізуються на розведенні цигайської породи. Зона смушкового вівчарства – розташована у Полтавській і Одеській областях. Для них плановими породами є сокільська і каракульська породи овець. Зона грубо вовнового і м'ясо-вовно-молочного вівчарства – це гірсько-карпатські райони Івано-Франківської, Чернівецької і Закарпатської областей. Для них плановими породами є рацька, цуркан і цакель. Для кожної зони розведення овець існують певні особливості технології утримання, годівлі і виробництва продукції вівчарства. У вівчарських господарствах усіх зон взимку вівці перебувають на стійловому утриманні. Влітку застосовуються різні системи утримання залежно від конкретних умов господарства. Пасовищне утримання застосовується у господарствах, які мають значні площі природних і штучних пасовищ. Наприклад, у гірських районах Карпат весь літній період овець переводять на пасовищі, тобто застосовується відгонна система випасу. В цей період продукція вівчарства є найдешевшою. Пасовищно-стійлове утримання – застосовується коли не достатньо площ для пасовищ і овець підгодовують із годівниць скошеною травою. Стійлове утриманнявикористовується в місцевостях, де відсутні природні, штучні пасовища, або вони вигорають без наявності зрошення. Стійлове утримання практикується у місцевостях з високим відсотком орних земель. Тут розвинуто кормовиробництво і вівці годуються круглий рік із годівниць привозними кормами. При всіх системах утримання поголів’я овець розподіляють на отари. Розмір отар залежить від розміру ферм і зони ведення вівчарства. Оптимальний розмір ферми в зоні Степу – 3000 - 4000 овець, в зоні Лісостепу – 1500 - 3000 і в зоні Полісся - 500 - 700 голів. Приблизний розмір отар у Степовій зоні для вівцематок і ярок 600 - 800 голів, Лісостепу – 400 - 600 голів, Гірських Карпат 300 - 400 голів. Розмір отар для відгодівельного поголів’я овець – для Степу – 1000 голів, Лісостепу – 800 і Гірських Карпат – 350 - 400 голів. На відміну від інших видів тварин, вівці споживають майже усі види трав, стійки до тривалих переходів і здатні випасатися у балках, ярах і лісосмугах. При пасовищному утриманні і загінній системі пастьби, за літо одержують 70-80 % річного приросту вовни. Вважається ефективною стійлово-табірна система утримання овець. Літній табір споруджується із вигульно-кормовими майданчиками, годівницями, коритами для води або автонапувалками. Вівці пасуться на пасовищі 1,5-2 години на день для отримання моціону, а протягом доби отримують корма із годівниць. За літо ремонтують і дезинфікують кошари, бази, годівниці та інше обладнання. Основними приміщеннями ферм є вівчарні з базами, сховища для кормів, пункт штучного запліднення, літні вигульно-кормові майданчики, ванна чи душова установка для профілактичного купання овець, стригальний пункт. Кошари повинні бути світлими, сухими, з вентиляцією, зручними для використання. Норма площі підлоги кошари на одну голову для кітних вівцематок – 2-2,5 м2, молодняку до року – 0,7-0,9, для дорослих баранів – 1,5-2 м2. Оптимальна температура у вівчарнях для дорослих овець і молодняку старіше 5-місячного віку повинна бути 4-8 °С, а у вівчарні, де відбуваються окоти, – 15-18 °С при відносній вологості повітря 70-75 %. Дуже важливе значення має зимівля овець. Успіх її залежить від заготівлі доброякісних кормів у достатній кількості й правильного використання їх, умов утримання тварин, а також від правильної організації праці чабанів. Особливо слід звернути увагу на годівлю овець, адже короткочасна незадовільна годівля позначається на якості вовни (утворюється «голодна тонина»). У зимовий період вівці якомога більше повинні перебувати на свіжому повітрі. Тривале утримання в кошарах, особливо тісних, призводить до погіршення їхнього здоров'я та якості вовни. Тільки під час негоди тварин не виганяють із кошари. Важливим є забезпечення овець водою. При організації водопостачання ферм враховують, що добова потреба води на дорослу вівцю становить 8—10, а для молодняку – 3-4 л. Системи і способи утримання птиці У птахівництві застосовують такі способи вирощування й утримання птиці: підлоговий, клітковий і комбінований. При першому способі поголів'я розміщують на підлозі, у цьому разі для неї можна обладнати вигули. Підлогове утримання практикують на глибокій підстилці або решітчастій чи сітчастій підлогах. При клітковому утриманні птиця знаходиться в кліткових батареях, які являють собою агрегати, що складаються із кліток, розміщених в один або кілька ярусів. У клітки, наприклад, садять по 10 - 60 курчат, що значно підвищує ефективність використання приміщень. Обмеження руху птиці при цьому дає змогу економити до 25 % кормів. У клітках птицю утримують на сітчастій або решітчастій підлозі, через яку пташиний послід випадає на спеціальний настил чи у бетонований канал, звідки видаляється за допомогою транспортерів. У кліткових батареях механізовані процеси роздавання кормів, напування тощо. Комбіновану систему утримання застосовують здебільшого при вирощуванні курчат та індичат. Так, курчат до 1,5-2-місячного віку утримують у клітках, потім їх переводять в умови підлогового утримання (в акліматизатори чи літні табірні будиночки), що дає змогу їм багато рухатися і добре розвиватися. З початком яйцекладки птицю переводять у клітки або приміщення для дорослого поголів'я.
|
||||||||
|