• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Механізми походження тонів серця.

Перший (систолічний) тон виникає на початку систоли шлуночків. Його формують такі компоненти:

- закриття стулок передсердно-шлуночкового клапану; це основний компонент першого тону;

- міокардіальний компонент пов’язаний із напруженням та вібрацією стінок шлуночків під час фази ізометричного скорочення;

- скорочення папілярних м’язів супроводжується їх вібрацією та вібрацією їх сухожилкових ниток;

- на початку вигнання крові виникає вібрація крупних судин, що теж супроводжується звуковими коливаннями.

Тривалість першого тону не повинна перевищувати 0,14 с. Вцілому він достатньо тривалий, низький, протяжний.

Другий (діастолічний) тон формується за рахунок коливань стулок напівмісячних клапанів при їх закритті. Більш високий і короткий (до 0,11 с), ніж перший. Реєструється на межі протодіастолічного періоду та періоду ізометричного розслаблення шлуночків.

Третій тон виникає за рахунок вібрації стінок шлуночків при їх швидкому наповненні кров’ю.

Четвертий тон виникає при систолі передсердь за рахунок коливань стінок шлуночків при надходження туди крові.

Фізіологія кровеносних судин. Основи реґіонарного кровообігу.

План

1. Основні поняття гемодинаміки (тиск, гідродинамічний опір, швидкість руху крові);

2. Кров’яний тиск. Артеріальний тиск, методи реєстрації АТ;

3. Артеріальний пульс, основні параметри;

4. Класифікація кровоносних судин;

5. Фізіологічна характеристика судин;

- капіляри;

- вени;

6. Регуляція кровообігу:

- механізм формування судинного тонусу;

7. Нервовий і гуморальний механізми регуляції тонусу судин:

а) рефлексогенні зони;

б) пресорні і депресорні рецептори;

в) вплив гормонів, ендотелію судин;

8. Взаємозв’язок нервової і гуморальної регуляції при різних пристосувальних реакціях:

а) під час положення тіла;

б) під час фізичної роботи.

9. Фізіологічні основи реґіонарного кровообігу:

- особливості коронарного;

- мозкового;

- легеневого кровообігу.

10. Кровообіг плоду;

11. Фізіологія лімфатичної системи:

- склад лімфи;

- механізм лімфоутворення;

- рух лімфи;

- значення лімфатичної системи.

Основи гемодінамики.

Кровоносна система людини – це, система замкнутих судин, в середині яких безперервно циркулює кров в результаті скорочень серця.

Рух крові здійснюється по законам гідродинаміки (гемодинаміка – вивчає механізми руху крові в серцево – судинній системі)

Артеріальний відділ судинного руху розподіляє кров, яку виштовхує серце, між органами.

Венозний відділ – повертає цю кров в серце.

У фізіології користуються функціональною схемою кровообігу, де єдиний орган – серце представлений у вигляді двох насосів – лівого та правого серця. При такому підході видно, що кровоносна система є замкнутою системою, в яку послідовно входять два насоси, судини легень і паралельно – судини решти областей. Насоси включаються там, де тиск знижений до нуля; послідовне включення судин легень пов’язане із особливостями кровообігу в них; паралельне включення решти судин забезпечує:

- зниження загального периферичного тиску;

- можливість перерозподілу крові між регіонами;

- однакові умови кровопостачання всіх тканин.

В кожний орган повинно поступати стільки крові, щоб забезпечити трофіку і функцію органу.

Об’єм крові, що знаходиться в судинах, значно більша, ніж об’єм судин, тому виникає тиск крові на стінку – це кров’яний тиск. Початковий тиск створюється роботою серця.

Величина тиску, залежить від ємності судини, об’єму крові в ній і опору кровотоку.

Отже, рушійною силою кровотоку в системі служить різниця тисків між різними відділами судинного русла: кров тече від області високого тиску в область низького тиску.

Тобто, рушійна сила (різниця тиску) проштовхує кров по судинам і повертає її до серця. Найвищий тиск в судинах, які відходять від серця, а найменший в венах, які впадають в серце.

Рухові крові протидіє гідродинамічний опір, що виникає внаслідок внутрішнього тертя між шарами крові, плазми, стінками судин, тобто судина протидіє крові, що рухається, і на подолання цього опору витрачається енергія серця.

Опір в судині залежить від діаметру судини, в’язкості і типу течії рідини.

Гідродинамічний опір всієї судинної системи називається загальний периферичний опір (ЗПО); Сама велика частина у ЗПО:

- артеріол – 50%;

- капіляри – 25%.

При збільшенні опору в артеріолах, відтік крові з артерій зменшується, тому тиск в них підвищується.

Зниження тонусу артеріол призводить до зменшення тиску в артеріях.

Тобто, головним регулятором рівня А/Т є зміна просвіту артеріол.

Показником гемодінаміки є лінійна швидкість кровотоку – це швидкість руху частинок крові уздовж судині. Цей гемодинамічний показник залежить від площі поперечного перерізу судин: чим більша площа перерізу, тим менша швидкість:

- в аорті – швидкість – 0,5 м/сек.;

- в артеріях – 0,2 м/сек.;

- капілярах – 0,5мм/сек.;

- венах – 0,25 м/сек.

Об’ємна швидкість – це кількість крові, яка протікає через кожній відділ судинного русла за одиницю часу, тобто вона завжди одинакова за 1 хвилину:

Ця кількість крові називається хвилинним об’ємом крові.

У судинах мозку – 750 мл/хв.;

Нирок – 1200 мл/хв. І здійснюється залежно від функціонального стану.

Величина кровотоку в органах різна:

Час, протягом якого кров проходить мале і велике коло кровообігу, називається швидкість кровотоку. Час повного кровотоку, при частоті серцевих скорочень 60 – 80 (27 систол), складає 20 -23 сек.

- мале коло ~ 4 – 5 сек;

- велике ~ 22 сек.

Кров’яний тиск – це тиск крові на стінки кровоносних судин.

Величина кров’яного тиску залежить від

- частоти і сили серцевих скорочень;

- величини периферичного опору, тобто тонусу стінок судин, особливо артеріол, капілярів;

- об’єму циркулюючої крові.

Розрізняють тиск:

- артеріальний;

- венозний;

- капілярний;

Тиск крові в різних ділянках судинної системи поступово знижується, починаючи від аорти до нижньої порожнистої вени (аорта – 100 мм. рт. ст., крупні та середні артерії – 80, артеріоли – 50, капіляри – 15, нижня порожниста вена – 0). Загальне зниження тиску на ділянці аорта – нижня порожниста вена складає 100 мм. рт. ст. тому відсотковий внесок різних судин у зниження тиску чисельно рівний падінню тиску на їх рівні. Оскільки зниження тиску на рівні артеріол найбільше, їх називають судинами опору.

Артеріоли мають більший діаметр, ніж капіляри, але їх сумарний опір більший, через дуже велику кількість паралельно з’єднаних капілярів, на які розпадаються артеріоли.

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
3. Автоматія серця. Градієнт автоматії. Дослід Станіуса.
4. Альдостерон та механізми ренін-ангіотензину
5. Анатомо-фізіологічні механізми безпеки і захисту людини від впливів негативно діючих факторів.
6. Артеріальний пульс, його походження СФГ, її аналіз.
7. В-86 Дослідження комптонівського розсіяння рентгенівського випромінювання в твердому тілі
8. Векторна теорія формування ЕКГ. ЕКГ, відведення. Походження зубців, сегментів, інтервалів ЕКГ.
9. Види атак на механізми та протоколи автентифікації
10. Види грошей та їх походження
11. Види центрального гальмування. Механізми розвитку пре- та постсинаптичного гальмування.
12. Визначення походження дитини

Переглядів: 693