Індуктивним (від лат. іnductio – наведення) називається умовивід, у якому на основі знання про частину предметів класу робиться висновок про клас предметів у цілому. Індукція – це умовивід від часткового до загального. Структурні елементи індуктивного умовиводу – засновки та висновок.
Засновки в індукції – це судження про окремі факти, одиничні предмети або групи предметів і явищ. Висновок – судження про клас предметів або явищ у цілому.
Схема індуктивного міркування:
S1 є P
S2 є P
S3 є P
S4 є P
S1, S2, S3 i S4 становлять частину предметів класу S.
Отже всі S є Р.
Повна індукція – індуктивний умовивід, у якому на підставі знання про належність певної ознаки кожному предметові класу робиться висновок про належність цієї ознаки всім предметам даного класу.
S1 є Р
S2 є Р
S3 є Р
.......................
Sn є Р
Відомо, що S1, S2, S3, ... , Sn вичерпують усю множину предметів класу S. Отже, всі S є Р.
Неповна індукція – це індуктивний умовивід, у якому висновок про весь клас предметів робиться на підставі знання тільки деяких предметів цього класу.
Популярна індукція – ( індукція через простий перелік при відсутності контрприкладу) – це такий умовивід, у якому загальний висновок про клас предметів робиться на тій підставі, що серед спостережуваних фактів не траплялося жодного, який би суперечив узагальненню.
Науковою індукцією називається умовивід, в якому загальний висновок про всі предмети класу робиться на підставі знання необхідних ознак або причинних зв’язків частини предметів класу.