Галун – алюміній, міді сульфат, цинку оксид, срібла нітрат. протаргол, сіра ртутна мазь, унітіол, коларгол.
&Теоретичні вказівки
Препарати важких металів
Найбільшу фармакологічну дію виявляють солі важких металів на мікроорганізми і на організм тварини.
GБактерицидність солей пояснюється здатністю їх блокувати ферменти мікробних клітин, що призводить до гальмування розмноження і загибелі мікробів.
Солі важких металів виявляють як місцеву, так і резорбційну дію.
Місцево солі спричиняють в'яжучу, подразнюючу і припікаючу дію на шкіру, слизові оболонки і рани. Така дія зумовлена взаємодією солей металів з білком, утворенням альбумінатів металів і вільної кислоти. В'яжуча дія виявляється на поверхні тканин. Вона зворотна. Припікаюча дія - у більш глибоких тканинах. Вона супроводжується зсіданням білка клітин і некрозом тканин.
GПри в'яжучій дії солей важких металів ущільнюються клітини, звужуються судини, послаблюється або припиняється секреція залоз, знижується чутливість рецепторів і ферментативна активність. Альбумінати, покриваючи тканини (рани), зменшують їх подразнення.
Активність солей важких металів залежить від металу, кислотного залишку, що утворюється при взаємодії з білком, розчинності у воді і концентрації препарату. Солі, що містять вісмут, алюміній, свинець, мають переважно в'яжучу дію, а солі цинку, заліза можуть виявляти як в'яжучу, так і подразнюючу дію; солі срібла і ртуті - припікаючу.
Солі більшості важких металів погано всмоктуються. Проте препарати міді, ртуті, кобальту у формі розчинів порівняно легко всмоктуються слизовими оболонками з поверхні запалених тканин, пошкодженої шкіри і можуть діяти на організм тварини токсично. Токсична дія при отруєнні солями важких металів характеризується пригніченням центральної нервової системи, ураженням травного каналу, послабленням серцевої діяльності, розширенням судин і зниженням тиску крові, порушенням обміну речовин. Протиотрутами є унітіол і тетацин кальцію.