• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Добросусідство

1. Основними юридичними актами, що встановлюють обмеження прав на землю, є:

1) Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІП [3.1], - визначає зміст обмежень;

2) Порядок установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. № 347 [3.2], — визначає основні принципи і механізм установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними;

3) Тимчасові методичні вказівки по складанню кадастрових планів обмежень і обтяжень щодо використання земель, затверд­жені наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.08.1999 р. [3.3], - регламентують відображення в кадастро­вих відомостях обмежень прав на землю.

2. На використання власником земельної ділянки (або її частини) законом чи за згодою сторін можуть бути встановлені обмеження, причому перехід права власності їх не припиняє. Особливим видом обмеження є обтяження, яке стосується прав конкретних власника чи користувача певної земельної ділянки. Обмеження використан­ня земельної ділянки підлягають державній реєстрації та діють протягом терміну, встановленого законом або договором.

Обмеження на використання земельної ділянки являють собою права, умови та заборони, а саме:

а)права:

• на переважну купівлю у разі її продажу;
б) умови:

• прийняття спадщини тільки визначеним спадкоємцем;

• початок і завершення забудови або освоєння земельної ділян­ки протягом установлених строків;

• здійснення будівництва, ремонту або утримання дороги;

• додержання природоохоронних вимог або виконання визна­чених робіт;

• надання права на полювання, вилов риби, збирання дико­рослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;

в)заборони:

• продажу або іншого відчуження певним особам протягом установленого строку;

• передачі в оренду (суборенду);

• провадження окремих видів діяльності;

• зміни цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього виду її поліпшення.

Як вже зазначалося, одним з об'єктів обмеження на використан­ня є прибережні захисні смуги. У їх межах забороняється:

> розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

> зберігання та застосування пестицидів і добрив;

> влаштування літніх таборів для худоби;

> будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідро­метричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

> влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рід­ких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

> миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
Крім того, у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється влаштування:

> полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів
стічних вод;

> вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;

> полів фільтрації та інших споруд для приймання і знезаражу­вання рідких відходів;

> а також застосування сильнодіючих пестицидів.

Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання, який визначається за проек­тами землеустрою. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берего­укріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.

На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для проведення робіт, пов'язаних із судноплавством, встановлю­ються берегові смуги.

Обмеження у використанні встановлені також для земель:

- оздоровчого призначення - забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості земель;

- рекреаційного призначення — забороняється діяльність, що перешкоджає (може перешкоджати) використанню їх за призна­ченням, а також негативно впливає (може вплинути) на природний стан земель;

- морського транспорту - на підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів.

3. Охоронні зони створюються:

• навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів куль­турної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів;

• уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля.

Охоронні зони поділяються на зони санітарної охорони та санітарно-захисні зони.

Зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. У їх межах забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди цим об'єктам.

Санітарно-захисні зони формуються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. У їх межах забороняється будівництво об'єктів житла, соціальної інфраструктури та інших, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів і формувань для:

• забезпечення їх функціонування;

• збереження військового майна;

• охорони державного кордону;

• захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.

4. Право земельного сервітуту — це постійне чи строкове право власника (користувача) земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. До того ж сервітут здійснюється найменш обтяжливим для власника способом.

Видами земельних сервітутів є права:

• проходу та проїзду на велосипеді;

• проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

• прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв' язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

• прокладання на свою земельну ділянку водопроводу із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

• відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

• забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та проходу до природної водойми;

• поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та прогону худоби до природної водойми;

• прогону худоби по наявному шляху;

• встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду і зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку до іншої особи. Власник (користувач) земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут, має право на плату за нього та відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту. Поряд з цим земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави чи передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим особам.

Дія земельного сервітуту припиняється у випадках:

> поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;

> відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;

> рішення суду про скасування земельного сервітуту;

> закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;

> невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;

> порушення власником сервітуту умов користування сервіту­том;

> припинення підстав встановлення сервітуту;

> коли встановлення сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

5. Власники (користувачі) земельних ділянок повинні обирати такі способи їх використання, за яких власникам (користувачам) сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). При цьому такі способи не повинні вчиняти неприпустимий вплив па сусідні земельні ділянки, тобто не заважати використанню їх за цільовим призначенням.

Власники (користувачі) земельних ділянок можуть:

> вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше;

> відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням;

> вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістилися або стали невираз­ ними.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки, якщо його неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Добросусідство передбачає можливість спільного використання межових рослинних смуг, стежок, рівчаків, каналів, стін, парканів або інших споруд. Витрати на утримання поліпшень сусіди несуть у рівних частинах і до того часу, поки один із них зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди (додаток А).

Запитання для самоконтролю

1.У чому полягають обмеження прав використання земельних ділянок?

2.Навіщо вводяться обмеження прав використання земель?

3.Що являють собою охоронні зони?

4.Коли встановлюється особливий режим використання земель?

5.У чому полягає право земельного сервітуту?

6.Як розуміється доброеусідство?

Переглядів: 623