• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ОБЛІК ЗАПАСІВ

Основні терміни і поняття:

виробничі запаси, медикаменти, тварини на вирощуванні й відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети, матеріали та продукти харчування, готова продукція, продукція сільськогосподарського виробництва, оцінювання запасів, номенклатурний номер, методи сортового обліку запасів, оперативно-бухгалтерський метод, кількісно-сумовий ме-
тод, інвентаризація запасів, військове майно, середньозважена ціна

6.1. Склад, класифікація та оцінювання запасів

У процесі діяльності бюджетних установ у складі інших оборотних активів в обігу беруть участь запаси — оборотні активи в матеріальній формі, які належать установі й забезпечують її функціонування (або перебувають в процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, впродовж одного року. Термін очікуваної експлуатації запасів установи визначає орган виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю або (якщо таких нормативних доку-
ментів немає) установою самостійно в момент придбання запасу.

Вартість запасів повністю вибуває із обігу впродовж одного або кількох актів споживання. В цьому плані запаси бюджетних установ нагадують оборотні кошти сфери матеріального виробництва, але їх неможливо віднести до останніх, оскільки оборотні кошти повністю переносять свою вартість на новий продукт і в цій формі продовжують свій обіг у суспільному відтворенні, а запаси бюджетних установ вибувають з обігу мірою їх споживання.

На придбання запасів витрачаються значні бюджетні кошти. Завданнями обліку запасів є:

— правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів;

— контроль за збереженням і рухом запасів на складах;

— контроль за раціональним використанням запасів і дотриманням норм їх використання;

— забезпечення всіх рівнів управління інформацією про наявність і рух запасів.

Основними передумовами виконання цих завдань є економічно обґрунтована класифікація та оцінювання запасів, нормування їх залишків, чітка організація матеріального постачання й складського господарства.

За функціональною роллю в господарській діяльності бюджет­них установ запаси поділяють на такі групи:

1) виробничі запаси;

2) тварини на вирощуванні та відгодівлі;

3) малоцінні та швидкозношувані предмети;

4) матеріали та продукти харчування;

5) готова продукція;

6) продукція сільськогосподарського виробництва.

Кожна група має відповідну кількість підгруп. Зокрема, до складу виробничих запасів входять:

· сировина й матеріали короткотермінового використання для науково-дослідних робіт і капітального будівництва;

· обладнання, конструкції та деталі до установки (металеві, залізобетонні та дерев’яні конструкції, блоки і збірні частини будівель і споруд);

· збірні елементи; обладнання для опалювальної, вентиляційної, санітарно-технічної систем (опалювальні котли, радіатори тощо); вітчизняне та імпортне обладнання, яке потребує монтажу й передбачене для встановлення, та інші матеріальні цінності, необхідні для будівництва;

· спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами (спецобладнання, придбане для виконання науково-дослідних робіт за господарськими договорами згідно із конкретною темою замовника, до передання його до наукового підрозділу;

· будівельні матеріали, що придбані за рахунок коштів, призначених на капітальне будівництво, і використовуються для будівельних та монтажних робіт (силікатні матеріали, лісові матеріали, будівельний метал, металовироби, санітарно-технічні мате-
ріали, електротехнічні матеріали, хімічно-москательні та інші аналогічні матеріали);

· остання підгрупа виробничих запасів охоплює всі інші запаси, які використовуються для науково-дослідних робіт за господарськими договорами і капітального будівництва, що не ввійшли до попередніх чотирьох груп.

Друга група — тварини на вирощуванні та відгодівлі — поділяється на такі підгрупи:

· молодняк тварин на вирощуванні, зокрема молодняк великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз та коней за віковими групами;

· тварини на відгодівлі, представлені дорослою худобою, переведеною з основного стада на відгодівлю й нагул;

· птиця — як молодняк, так і доросла;

· звірі хутрові за видами — як молодняк, так і основне стадо;

· кролі — всі кролі за породами та видами: молодняк та основне стадо;

· сім’ї бджіл;

· доросла худоба, вибракувана з основного стада — поголів’я вибракуваних продуктивних тварин і робочої худоби за видами;

· худоба, прийнята від населення для реалізації.

Третю групу становлять малоцінні і швидкозношувані предмети, які поділяють на малоцінні та швидкозношувані предмети, що перебувають на складі та в експлуатації. До них належать:

· знаряддя лову (трали, неводи, сіті тощо);

· пилки, сучкорізи, троси для сплаву;

· спеціальні інструменти та спеціальні пристосування для серійного й масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень;

· предмети виробничого призначення; обладнання, що сприяє охороні праці;

· предмети технічного призначення, які не можуть бути віднесені до необоротних активів;

· господарський інвентар — предмети конторського та господарського облаштування, столовий, кухонний та інший господарський інвентар, предмети протипожежного призначення;

· сценічно-постановні засоби вартістю до 10 грн за одиницю (комплект);

· інші предмети, термін корисної експлуатації яких не перевищує одного року (малоцінні та швидкозношувані предмети спеціального призначення).

Найвагомішою зі складових запасів є група матеріалів і продуктів харчування, яка, своєю чергою, поділяється на такі підгрупи:

· матеріали для навчальних, наукових та інших цілей, які охоплюють реактиви й хімікати, скло та хімпосуд, метали, електроматеріали й радіоматеріали, радіолампи, фотоприладдя, папір для видання навчальних програм, посібників, наукових та інших робіт, піддослідні тварини та інші матеріали для навчальної мети й науково-дослідних робіт, а також дорогоцінні та інші метали для протезування;

· продукти харчування установ, у кошторисах яких для надання державних послуг передбачено видатки за кодом економічної класифікації видатків 1133 «Продукти харчування»;

· медикаменти й перев’язувальні засоби — медикаменти, компоненти, бактерицидні препарати, сироватки, вакцини, кров, перев’язувальні засоби, а також допоміжні та аптекарські матеріали в лікувальних закладах, які мають свою аптеку;

· господарські матеріали й канцелярське приладдя, господарські матеріали, що використовуються для поточних потреб установ (електричні лампи, мило, щітки тощо), будівельні матеріали для поточного ремонту, медикаменти і перев’язувальні засоби установ, у кошторисах яких асигнування на цю мету передбачене за кодом 1131 економічної класифікації видатків. «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар»;

· паливо, пальні та мастильні матеріали, які охоплюють усі види палива, пального й мастильних матеріалів, що перебувають на складах або в коморах (дрова, вугілля, торф, бензин, газ, мазут, автол тощо), а також безпосередньо у матеріально-відповідаль-
них осіб;

· тара, до якої входить поворотна тара, обмінна тара (діжки, бідони, ящики, банки скляні, пляшки тощо) як порожня, так і наповнена матеріальними цінностями;

· матеріали в дорозі, матеріали, оплачені установами за постав­ками, які не надійшли до кінця місяця на склад і за якими надійшли транспортні документи, а також матеріали, отримані на склади груп централізованого постачання і не розподілені за установами;

· запасні частини до машин і обладнання —запасні частини, призначені для ремонту й заміни спрацьованих частин машин (медичних, електронно-обчислювальних тощо), обладнання тракторів, комбайнів, транспортних засобів (мотори, автомобільні шини, включно із покришками, камерами й обідними стрічками тощо) незалежно від їхньої вартості;

· інші матеріали — сіно, овес, інші види кормів і фуражу для худоби та інших тварин, насіння, добрива, а також інші матеріали.

Групи готової продукціїта продукції сільськогосподарського виробництване підлягають поділу з огляду на незначний асортимент зазначених виробів.

Наведену класифікацію покладено у підґрунтя організації обліку запасів за рахунками та субрахунками, але вона є недостатньою для контролю за наявністю і рухом цінностей. Багатоманіття використовуваних запасів зумовлює необхідність розроблення вичерпних номенклатур, тобто систематизованих переліків запасів, які споживаються бюджетними установами. Кожному найменуванню, сорту та розміру присвоюється умовний числовий код (номенклатурний номер), що особливо важливо за умов автоматизації обліку. У подальшому присвоєний номенклатурний номер зазначається в усіх документах і регістрах, в яких відображається наявність і рух відповідного виду запасів.

Відповідно до Інструкції з обліку запасів бюджетних установ, затвердженої Наказом Державного казначейства України від 08.12.2000 р. № 125, бюджетним установам під час розроблення номенклатурних номерів пропонується використовувати числове кодування. При цьому загальна кількість позначень має становити сім знаків (цифр): перші три — субрахунок, четвертий — групу, три останні — порядковий номер предмета в групі. Номен-
клатурний номер фіксується в спеціальному реєстрі — номенклатурі-ціннику, що являє собою систематизований перелік запасів установи, застосовуваний як довідник для всіх її служб і підрозділів. Крім номенклатурного номера в номенклатурі-ціннику відображається облікова ціна, одиниця вимірювання, ґатунок, розмір і найменування матеріалу.

МСБОДС визначають запаси як активи у формі матеріалів або комплектуючих виробів, які використовують у виробничому процесі, наданні послуг, призначені для продажу чи розподілу в процесі звичайної діяльності.

До запасів можуть бути віднесені:

а) військове спорядження;

б) продуктові запаси;

в) матеріали для ремонту та обслуговування;

г) запасні частини для основних засобів;

д) стратегічні запаси (наприклад резерви енергоресурсів);

е) запаси не випущених в обіг грошових знаків;

є) поштові приналежності, призначені для продажу;

ж) незавершене виробництво, в тому числі:

— навчальні та інструктивні матеріали;

— клієнтське обслуговування (наприклад аудиторські послуги) у випадках, якщо ці послуги надаються за конкурентними цінами;

і) земля/майно, призначені для продажу.

У бухгалтерському обліку бюджетних установ запаси, в тому числі отримані та передані безоплатно у визначеному чинним законодавством порядку, оцінюють за балансовою вартістю, яка поділяється на первинну, справедливу та відновлювальну.

Первинна вартість — це вартість придбання, отримання, виготовлення запасів.

Справедлива вартість — це первинна вартість запасів, отриманих бюджетною установою безоплатно.

Відновлювальна вартість — це первинна вартість запасів після проведення їх переоцінювання.

Молодняк тварин, отриманий від приплоду, а також продукція підсобних сільських господарств оцінюється й оприбутковується за плановою собівартістю. Продукція виробничих майстерень відображається за фактичною собівартістю. Інформація за вартісними характеристиками матеріалів, продуктів харчування та малоцінними і швидкозношуваними предметами й іншими запасами відображається на підставі договірних цін, визначених у процесі тендерних пропозицій. Сума податку на додану вартість щодо придбаних запасів, а також видатки з транспортування зазначених предметів, заготівлю, мито відносять на фактичні видатки установи за відповідними кодами економічної класифікації видатків. Запаси, що надійшли до установи як гуманітарна допомога, оцінюють за наявними цінами на аналогічні предмети; отримані в результаті ліквідації об’єктів необоротних активів — за цінами можливого використання. Тара оцінюється на основі цін постачальників, при цьому в разі її повернення або реалізації різницю між цінами придбання та реалізації відносять на фактичні видатки.

Вартість запасів може бути змінена в результаті переоцінювання, але виключно на виконання нормативно-правових актів України. Для переоцінювання та встановлення реальної вартості запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів наказом керівника установи створюється спеціальна тимчасова комісія у складі:

· заступника керівника установи (голова комісії);

· головного бухгалтера або його заступника (в установах і організаціях, де штатним розписом посади головного бухгалтера не передбачено, — особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);

· керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності;

· осіб, на яких покладено відповідальність за збереження запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів;

· інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).

Комісія переоцінює кожну окрему одиницю запасів, увідповід­нює її вартість ціні, що склалася в торговельній мережі на аналогічні зразки товарів, які виробляються підприємствами України або підприємствами-виробниками за межами України й поставляються в торговельну мережу.

Для визначення нової ціни комісія з проведення дооцінювання може користуватися:

· рахунком або накладною на отримані аналогічні матеріальні цінності;

· опублікованим у засобах масової інформації листком або прайс-листком підприємства-постачальника та інших підприємств, що випускають аналогічну продукцію, із відображенням нової ціни;

· цінами, встановленими в торговельній мережі на аналогічні товари;

· експертним висновком щодо вартості запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів.

При цьому ціни на однотипні предмети, встановлені під час переоцінювання, у межах однієї установи чи організації або установ, що обслуговуються однією централізованою бухгалтерією, мають бути однаковими.

За результатами переоцінювання комісія установи складає в довільній формі акт про зміну вартості запасів. В акті зазначаються найменування переоцінених запасів, їхня кількість та вартість за даними бухгалтерського обліку, нова ціна за одиницю після переоцінювання та сума різниці, яка має бути відображена в бухгалтерському обліку. Акт затверджує керівник установи.

Зміна первинної вартості запасів не є додатковим доходом установи і не відноситься до доходів.

Відпуск запасів у використання, виробництво, продаж чи інше вибуття здійснюється за балансовою або середньозваженою собівартістю, яку визначають за кожним видом подібних запасів за формулою:

(6.1)

де С_звс — середньозважена собівартість;

В_зп, В_зм — відповідна сумарна вартість запасів на початок місяця та отриманих за місяць;

К_зп, К_зм — кількість запасів на початок місяця та отриманих за місяць.

Оцінювання запасів за іншими методами в бюджетних установах не застосовують і воно не є в бюджетних установах тим принципом облікової політики, який може впливати на результати виконання кошторису.

Відповідно до МСБОДС запаси мають оцінюватися за найменшою з двох величин: собівартістю і можливою чистою ціною продажу. Собівартість запасів має включати всі витрати на придбання, перероблення та інші витрати, понесені в процесі доведення запасів, до її певного стану місцезнаходження.

6.2. Документація з обліку надходження
і витрачання запасів

Запаси надходять до бюджетних установ унаслідок закупівлі за результатами проведених торгів, централізованого постачання, отримання гуманітарної допомоги, надходження у вигляді готової продукції виробництва, а також в результаті демон-
тажу необоротних активів. Факт отримання запасів супроводжується документуванням інформації щодо зазначеної операції. Для фіксування цієї інформації передбачено документи, склад і порядок заповнення яких визначається Інструкцією про складання типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ, затвердженою Наказом Державного казначейства України від 18.12.2000 р. № 130 та Інструкцією про складання типових форм первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів, затвердженою Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 193.

За результатами проведених торгів бюджетна установа визначає переможця, який набуває статусу фактичного постачальника (виконавця). Із зазначеним суб’єктом господарювання замовник (бюджетна установа, що проводила тендерні торги) укладає угоду про закупівлю впродовж 14 днів від дня завершення торгів. Відповідно до зазначеної угоди здійснюється постачання матеріальних цінностей.

У разі, якщо запаси отримуються на складі постачальника, а доставку їх доручено автопідприємству, на зазначені предмети виписується товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) про факт їх відпуску в чотирьох примірниках: виконавцеві — для списання матеріальних цінностей; замовникові — для оприбуткування зазначених предметів; водію-експедиторові — для нарахування заробітної плати; автопідприємству — для подання до оплати транспортних послуг. Товарно-транспортна накладна надходить до відділу постачання установи-отримувача, де на її підставі здійснюють записи в Журналі обліку отриманих вантажів (ф. № М-1), після чого зазначений первинний документ передається до бухгалтерії для перевірки щодо достовірності інформаційних даних.

Якщо доставку здійснює експедитор замовника (покупця), зазначена особа має пред’явити постачальникові оформлену за встановленими правилами довіреність (ф. № М-2б, № М-2), яка дає право відповідній посадовій особі діяти за дорученням установи-замовника. Якщо під час отримання зазначених матеріальних цінностей на залізничній станції, в аеропорту тощо виявлено розбіжності між фактичною кількістю та даними документів, ознаки злому, пошкодження вантажу чи його псування, експедитор має вимагати перевірки вантажу. Результати перевірки оформ­люють складанням комерційного акта, який є підставою для настання матеріальної відповідальності транспортної організації чи вантажовідправника в особі постачальника. На підставі зазначеного акта замовник — бюджетна установа висуває претензії щодо відшкодування збитків.

Матеріальні цінності експедитор доставляє на склад установи й передає разом із відповідними супроводжувальними документами (рахунками, накладними тощо) завідувачеві складу чи комір­никові. На складі здійснюється ретельна перевірка матеріальних цінностей на предмет їх відповідності кількості, асортименту і якості даним, зазначеним у супровідних документах. В окремих випадках проводять лабораторні аналізи, випробування та інші види перевірки.

У разі виявлення невідповідності за кількісними та якісними характеристиками матеріальних цінностей їх подальше приймання здійснює утворена наказом керівника приймальна комісія за Актом про приймання матеріалів, ф. № З-1 (табл. 6.1).

Акт складається в двох примірниках у присутності завідувача складу та представника відправника (постачальника), а в разі неявки останнього або якщо виклик відправника (постачальника) не є обов’язковим, — представника незацікавленої організації.

Після приймання запасів акти з доданими до них документами (рахунки-фактури, накладні тощо) передають зі складу до бухгалтерії. Один примірник акта використовують для обліку прийнятих матеріальних запасів, а другий — для висунення претензії постачальникові.

Таблиця 6.1

Інститут обміну речовин Типова форма № З-1

Читайте також:

1. IX. Відомості про військовий облік
2. IX. Відомості про військовий облік
3. Автоматизація зведеного обліку та складання звітності засобами універсального програмного продукту
4. Автоматизація обліку виробничих запасів та МШП засобами універсального програмного продукту
5. Автоматизація обліку витрат на виробництво засобами універсального програмного продукту
6. Автоматизація обліку праці та її оплати засобами універсального програмного продукту
7. Автоматизація обліку фінансово-розрахункових операцій засобами універсального програмного продукту
8. АВТОМАТИЗАЦІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ЗАДАЧ З ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
9. Автоматизована форма бухгалтерського обліку.
10. Автоматизована форма обліку
11. Автоматизовані робочі місця облікового працівника
12. Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку, аналізу та дослідження травматизму

Переглядів: 931