• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Заробітна плата робітників за розвантаження на приоб'єктному складі

матеріалів включається в статтю калькуляції:

1. Прямі матеріальні витрати.

2. Прямі витрати на оплату праці.

3. Експлуатація будівельних машин і механізмів.

4. Загальновиробничі витрати.

118. Додаткова заробітна плата робітників, зайнятих експлуатацією виробничого устаткування, включається в статтю калькуляції:

1. Прямі витрати на оплату праці.

2. Витрати на утримання і експлуатацію виробничого устаткування.

3. Прямі матеріальні витрати.

4. Загальновиробничі витрати.

119. Маржинальні та диференціальні витрати є різновидами класифікаційної ознаки витрат:

1. З метою оцінки запасів та визначення фінансового результату.

2. З метою прийняття управлінських рішень.

3. З метою контролю виконання.

4. Залежно від способу віднесення на собівартість.

120. Витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення, називаються:

1. Можливими.

2. Дійсними.

3. Релевантними.

4. Змінними.

121. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається згідно стандарту 16 «Витрати» з:

1. Виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду.

2. Виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат.

3. Виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

4. Прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат і загальновиробничих витрат.

122. Подетальні, повузлові методи обліку витрат на виробництво відносяться до таких, що базуються на обліку витрат за:

1. Окремими виробами, їх частинами або групами виробів.

2. Технологічними процесами.

3. Стадіями виробничого процесу.

4. Вірна відповідь відсутня.

123. Облік витрат, що ведеться за окремими операціями, стадіями або виробництву в цілому відноситься до методів обліку виробничих затрат, що базуються на обліку витрат за:

1. Окремими виробами, їх частинами або групами виробів.

2. Технологічними процесами.

3. Стадіями виробничого процесу.

4. Усі відповіді вірні.

124. Поняття методу обліку витрат в економічній літературі найчастіше розглядається у нерозривному зв’язку із:

1. Предметом бухгалтерського обліку.

2. Методом бухгалтерського обліку.

3. Методами управління.

4. Способами обчислення собівартості продукції.

125. Подетальний облік виник у:

1. 10-х роках ХХ ст.

2. 20-х роках ХХ ст.

3. 30-х роках ХХ ст.

4. 40-х роках ХХ ст.

126. Галуззю національної економіки, для підприємств якої вперше був застосований подетальний облік вважається:

1. Машинобудування.

2. Текстильна промисловість.

3. Металургія.

4. Видобуток вугілля.

127. Що із наведеного нижче є характерним для подетального методу обліку затрат на виробництво:

1. Значна деталізація обліку витрат.

2. Висока трудомісткість кожного з варіантів обліку витрат.

3. Незабезпеченість належного контролю за витратами.

4. Усі відповіді вірні.

128. На зміну подетально-поопераційному та подетально-партіонному методу обліку витрат прийшов облік витрат:

1. За виробами.

2. За групами виробів.

3. За замовленнями.

4. Вірна відповідь відсутня.

129. Базою розподілу загальновиробничих витрат між окремими замовленнями виступає:

1. Сума заробітної плати робітників.

2. Обсяг виготовленої продукції.

3. Прямі витрати.

4. Усі відповіді вірні.

130. На сьогоднішній день більш достовірнішим вважається позамовний метод калькулювання собівартості при обліку витрат:

1. За виробами.

2. За групами виробів.

3. Дане питання залишається невирішеним.

4. За паріями виробів.

131. Для підприємств хімічної, нафтопереробної, цементної та добувних галузей промисловості характерним є застосування ........ методу обліку затрат на виробництво:

1. Позамовного.

2. Попроцесного.

3. Попередільного.

4. Подетального.

132. Для яких із наведених підприємств не є характерним застосування попроцесного методу обліку затрат на виробництво:

1. Текстильної промисловості.

2. Кар’єрів.

3. Фарфоро-фаянсової промисловості.

4. Цементної промисловості.

133. Підприємствами, у яких обробка напівфабрикатів і сировини відбувається одночасно у декількох цехах, призначених для виготовлення одного виробу або групи однорідних виробів, використовується варіант одного із методів обліку виробничих затрат:

1. Послідовний.

2. Паралельний.

3. Роздільний (відокремлений).

4. Попередільний.

134. Напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, як правило, застосовують при ........ методі:

1. Позамовному.

2. Попроцесному.

3. Попередільному.

4. Подетальному.

135. Перелік переділів, фаз, стадій виробництва, за якими здійснюється облік витрат і калькулювання собівартості продукції в сучасних умовах:

1. Встановлюється підприємствами самостійно.

2. Встановлюється державою.

3. Наводиться у Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг).

4. Рекомендується галузевими інструкціями.

136. Собівартість еквівалента зразка готової продукції розраховується відносно виробничих витрат:

1. Прямих матеріальних.

2. Прямих на оплату праці та соціальних заходів.

3. Загальновиробничих.

4. Усієї сукупності наведених витрат.

137. Відображення затрат на рахунках бухгалтерського обліку за нормами і відхиленнями від них характерно для ........ методу обліку витрат на виробництво:

1. Позамовного.

2. Попроцесного.

3. Нормативного.

4. Попередільного.

138. Відображення руху інформації про затрати на виробництво у двох оцінках - за фактичними затратами (собівартістю) і нормативній величині затрат фактично виготовленої продукції притаманне такому варіанту нормативного розрахунку затрат як:

1. Обліку за нормативними затратами.

2. Паралельному обліку фактичних і нормативних затрат.

3. Обліку змішаним способом.

4. Подетально-поопераційному.

139. Визначення фактичних затрат на основі виразу: «нормативні затрати +/- відхилення від нормативних затрат» є характерним для такого варіанту нормативного розрахунку затрат як:

1. Обліку за нормативними затратами.

2. Паралельного обліку фактичних і нормативних затрат.

3. Обліку змішаним способом.

4. Подетально-поопераційного.

140. Сучасні системи обліку витрат, які передбачають відображення повних витрат характеризуються поділом усіх витрат на :

1. Змінні і постійні.

2. Прямі і непрямі.

3. Основні і накладні.

4. Повні і часткові.

141. Сучасні системи обліку витрат, які передбачають відображення часткових витрат характеризуються поділом усіх витрат на :

1. Змінні і постійні.

2. Прямі і непрямі.

3. Основні і накладні.

4. Повні і часткові.

142. Система обліку повних витрат орієнтована на:

1. Ринок.

2. Виробництво.

3. Збут.

4. Постачання.

143. Система обліку часткових витрат орієнтована на:

1. Ринок.

2. Виробництво.

3. Збут.

4. Постачання.

144. Варіант обліку, при якому за місцями виникнення, центрами відповідальності та на готову продукцію відносять тільки ті витрати, які мають пряме відношення до них, називається обліком:

1. Витрат за факторами виробництва.

2. Функціональним.

3. Відносних індивідуальних витрат.

4. Структурним.

145. Варіант обліку, основна ідея якого полягає у повному використанні виробничого і організаційного потенціалу, називається:

1. Обліком витрат за факторами виробництва.

2. Функціональним обліком витрат.

3. Обліком відносних індивідуальних витрат.

4. Структурним обліком витрат.

146. Варіант обліку, при якому відбувається нагромадження маржі для покриття витрат на кожному рівні, називається:

1. Багатоступінчастим обліком витрат на виробництво.

2. Обліком відшкодування постійних витрат на виробництво.

3. Обліком відшкодування стандартних витрат на виробництво.

4. Обліком витрат, що постійно розподіляються.

147. До сучасних систем обліку витрат на виробництво, які базуються на основі обліку повних витрат, не належать:

1. Облік витрат, що постійно розподіляються.

2. Облік витрат за факторами виробництва.

3. Облік відносних індивідуальних витрат.

4. Облік відшкодування постійних витрат.

148. До сучасних систем обліку витрат на виробництво, які базуються на основі обліку часткових витрат, належать:

1. Багатоступінчастий облік витрат на виробництво.

2. Облік відшкодування постійних витрат на виробництво.

3. Облік відшкодування стандартних витрат на виробництво.

4. Усі вище перелічені.

149. Варіант обліку, який ґрунтується на тому, що між обсягом виробництва і витратами існує жорстка лінійна залежність та при якому в обліку виділяють постійні і пропорційні змінні витрати за місцями їх виникнення, називається:

1. Багатоступінчастим обліком витрат на виробництво.

2. Обліком відшкодування постійних витрат на виробництво.

3. Обліком відшкодування стандартних витрат на виробництво.

4. Обліком витрат, що постійно розподіляються.

150. Маржинальний дохід використовується в умовах використання системи калькулювання:

1. Змінних витрат.

2. Постійних витрат.

3. Повних витрат.

4. Усі відповіді вірні.

151. Для прийняття стратегічних рішень потрібна інформація про витрати:

1. Постійні.

2. Змінні.

3. Повні.

4. Часткові.

152. Здійснити оцінку окремих сегментів діяльності (підрозділів, категорій замовників) можна використавши для цього систему калькулювання:

1. Постійних витрат.

2. Змінних витрат.

3. Повних витрат.

4. Будь-яку з перелічених.

153. У якій із наведених країн переважає практичне використання системи калькулювання змінних витрат порівняно з повними витратами:

1. США.

2. Японія.

3. Австралія.

4. Великобританія.

154. У якій із наведених країн переважає практичне використання системи калькулювання повних витрат порівняно зі змінними витратами:

1. США.

2. Швеція.

3. Канада.

4. У всіх перелічених країнах.

155. Для зарубіжних фірм якої із наведених країн практично не є характерним списання постійних виробничих витрат на витрати періоду:

1. Австралія.

2. Японія.

3. Великобританія.

4. Вірна відповідь відсутня.

156. Для зарубіжних фірм якої із наведених країн практично високою є частка паралельного використання двох систем калькулювання:

1. Австралія.

2. Японія.

3. Великобританія.

4. Усі відповіді вірні.

157. Для зарубіжних фірм якої із наведених країн практично досить високою є частка пропорційного розподілу постійних виробничих затрат між запасами та собівартістю реалізованої продукції в кінці року:

1. Австралія.

2. Японія.

3. Великобританія.

4. Усі відповіді вірні.

158. На суттєве скорочення процесу виробництва орієнтована система калькулювання:

1. На основі діяльності.

2. Змінних витрат.

3. Повних витрат.

4. Вірна відповідь відсутня.

159. В умовах застосування системи “стандарт-кост” для менш кваліфікованих робітників на початку їх трудової діяльності має місце використання нормативів:

1. Базових.

2. Ідеальних.

3. Полегшених.

4. Досягнутих в даний час.

160. Нормативи, які впродовж тривалого періоду часу залишаються без змін, в умовах застосування системи “стандарт-кост” носять назву:

1. Базових.

2. Ідеальних.

3. Полегшених.

4. Досягнутих в даний час.

161. З точки зору контролю за раціональністю витрат завжди більшої уваги до себе потребують:

1. Постійні витрати.

2. Змінні витрати.

3. Обидві відповіді вірні.

4. Умовні витрати.

162. В умовах використання системи “директ-костинг” постійні витрати періодично списуються безпосередньо на:

1. Дебет рахунку “Фінансові результати”.

2. Кредит рахунку “Фінансові результати”.

3. Дебет рахунку “Прибутки і збитки”.

4. Кредит рахунку “Прибутки і збитки”.

163. Обмеження собівартості продукції лише змінними витратами в умовах використання однієї із зарубіжних систем обліку витрат дає змогу спростити ........ статей затрат:

1. Нормування.

2. Планування.

3. Облік і контроль.

4. Усе вище перелічене.

164. Використання методу “директ-костингу” є більш доцільним в умовах:

1. Депресії.

2. Інфляції.

3. Депресії та інфляції.

4. Підйому економіки.

165. Що із наведеного нижче не можна віднести до переваг системи “директ-костингу”:

1. Оцінка запасів здійснюється відповідно до поточних витрат.

2. Відбувається паралельний розподіл постійних накладних витрат у позасистемному порядку.

3. Прибуток за певний період часу не змінюється під впливом постійних накладних витрат при зміні залишків запасів.

4. Вірна відповідь відсутня.

166. Експлуатаційні витрати – це не що інше як витрати:

1. Постійні.

2. Змінні.

3. Виробничі.

4. Змінні або виробничі.

167. Якщо ціна на продукцію перевищує або хоча б дорівнює зміннимвитратам, то у даному випадку доцільно:

1. Продовжувати виробництво у короткостроковому періоді.

2. Продовжувати виробництво у довгостроковому періоді.

3. Припинити виробництво взагалі.

4. Продовжувати виробництво.

168. Який із наведених видів оцінки виробничих запасів не рекомендується дозастосування у практиці роботи вітчизняних підприємств:

1. За середньозваженою собівартістю.

2. За нормативними затратами.

3. «LIFO».

4. «FIFO».

169. Адміністрація підприємства може змінювати метод нарахуванняамортизації:

1. При зміні наказу про облікову політику підприємства (організації).

2. На початку календарного року.

3. На початку кварталу.

4. У будь-який період.

170. Норми зносу (амортизації):

1. Встановлюються вищестоящою організацією.

2. Розраховуються власними силами організації (підприємства).

3. Встановлюються на державному рівні.

4. Встановлюються вищестоящою організацією (для державних підприємств) або розраховуються власними силами ( для приватних підприємств).

171. Вирахування місячної суми амортизації (зносу) як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного періоду на місячну норму амортизації притаманне для методу нарахування амортизації, який називається:

1. Пропорційним.

2. Виробничим.

3. Кумулятивним.

4. Зменшенням залишкової вартості.

172. Однією з найважливіших одноелементних статей постійних виробничих витрат є:

1. Адміністративні витрати.

2. Амортизаційні відрахування.

3. Загальновиробничі витрати.

4. Усі відповіді вірні.

173. Знос (амортизація) будівель і споруд відноситься до витрат, які:

1. Залишаються абсолютно незмінними при зміні обсягів випуску продукції.

2. Змінюються не суттєво при зміні обсягів випуску продукції.

3. Змінюються пропорційно до зміни обсягів випуску продукції.

4. Поводяться неадекватно при зміні обсягів випуску продукції.

174. Витрати на дотримання правил техніки безпеки праці, протипожежної і вартової охорони цехів – це стаття кошторису:

1. Адміністративних витрат.

2. Витрат на збут.

3. Загальновиробничих витрат.

4. Усі відповіді вірні.

175. Витрати на службові відрядження працівників лінійного персоналу належать до:

1. Адміністративних витрат.

2. Витрат на збут.

3. Загальновиробничих витрат.

4. Витрат на експлуатацію виробничого устаткування.

Переглядів: 710