ІІ. Первісна культура України: кам'яний вік (20 хв.)

Найдавнішим періодом культури людства вчені називають найтриваліший період первісної культури (99 % від усієї історії людства). Саме він є основою для всіх подальших звершень людини. Археологічна періодизація, що ґрунтується на дослідженнях матеріальних знахідок, поділила цей період на три віки: кам'яний, мідно-бронзовий та залізний. Кам'яний вік був також розбитий на три періоди: палеоліт («нижній» камінь), мезоліт («середній» камінь) та неоліт («верхній» камінь).

Люди селилися на землях України з найдавніших часів. Археологами знайдено сліди перебування пралюдини в епоху палеоліту(близько 1 млн. років до н.е.) на територіях Житомиру, Закарпаття, Харківщини, Донбасу, Криму. Палеоліт, у свою чергу, поділяється на ранній, середній і пізній.

Ранній палеоліт складає дві археологічні культури: шельську та ашельську.

Шельська культура (300 тис. років тому) – виділена й названа в 60-ті рр. ХІХ ст. за знахідками кам'яних виробів біля м. Шель поблизу Парижа. На території України пам'ятки шельської культури були знайдені біля селища Королеве на Закарпатті. Носії шельської культури, застосовуючи примітивні кам'яні знаряддя праці, займалися збиральництвом, полюванням, вели кочовий спосіб життя, жили у відкритих поселеннях і в природних печерах, користувались вогнем.

Ашельська культура (близько 400-100 тис. років тому). Назва походить від околиці м. Ам'єна (Сент-Ашель) на Півночі Франції. Пам'ятки ашельської культури в Україні – це Королеве й Рокосів на Закарпатті, Житомирська стоянка та Лука-Врубловецька. Носії цієї культури жили у печерах, займалися мисливством і збиральництвом, навчилися користуватися вогнем. Для неї характерні кам'яні двобічнооброблені ручні рубила та сокиро подібні знаряддя.

Середній палеоліт відповідає мустьєрській культурі.

Мустьєрська культура (близько 100 -40 тис. років тому) – назва походить від печерної стоянки Ле-Мустьє в Північній Франції. На території України вона представлена пам'ятками Молодовських стоянок (с. Молодове Сокирянського районі Чернівецької області), Антонівськими стоянками на Донеччині, а також стоянками Кіїк-Коба, Чокурча, Старосіллівська, Шайтан-Коба і Заскальницька у Криму. Носії цієї культури жили в природних печерах, споруджували заслони і примітивні житла в річкових долинах, добували вогонь. Для неї характерні гостроконечні скребла, виготовлені з каменю.

Пізній палеоліт пов'язаний із оріньякською, солютрейською та мадленською культурами.

Оріньякська культура (близько 20-30 тис. років тому) – назва походить від стоянки, знайденої у печері Оріньяк у Франції. В Україні це Радомишльська стоянка на Житомирщині, Пушкарівська в околицях села Пушкарів Новгород-Сіверського району Чернівецької області, Сюрень Бахчисарайського району в Криму. Носії цієї культури жили в природних печерах і спеціально споруджених довгочасних житлах. Для цієї культури характерні пластини-ножі, різці, скребки.

Солютрейська культура (близько 20-15 тис. років тому) – назва походить від печерної стоянки Солютре у Франції. До пам'яток цієї культури в Україні належить стоянка Молодове V на Середньому Дністрі. Серед знарядь цієї культури знайдені наконечники дротиків листоподібної форми, ножі, скребки, кістяні наконечники, голки, твори первісного мистецтва.

Мадленська культура (понад 10 тис. років тому). Її пам'ятки на території України: Молодове V, Кирилівська стоянка у Києві, Добраничівська стоянка під Києвом, Межиріцька стоянка у Черкаській області. Носії цієї культури знаряддя праці виготовляли з кременю, кістки й рогу. У цій культурі значного розвитку набуло образотворче мистецтво: скульптура, представлена фігурками з кістки та каменю, графіка у вигляді зображень на кістках та виробах з них, а також живопис, твори якого становили розпис фарбами на стінах печер та кістках мамонтів.

Але найвідомішою стоянкою епохи палеоліту є – Мізинська стоянка на Чернігівщині (мадленська культура). Її пам'ятки – залишки музичних інструментів , прикраси, знаряддя праці, статуетки – мають світове значення. Майже всі ці вироби оздоблено складними геометричними візерунками. Серед них – найдавніші в Європі зразки меандрового орнаменту на зрізі бивня (меандр – походить від назви річки у Малій Азії) – геометричний орнамент у вигляді ламаної або кривої лінії.

Епоха мезоліту (Х - VII тис. до н.е.) позначена завершенням льодовикового періоду на Землі та встановленням сучасного клімату. В Україні налічується приблизно 10 типів мезолітичних культур. Відомим стоянками того часу були печери Фатьма-Коба і Мурзак-Коба в Криму, могильники Дніпровського Надпоріжжя (Василевські могильники). У цю епоху мешканці українських земель навчились використовувати лук і стріли, займатися риболовлею, приручили собаку. Знахідки «венер» (доісторична фігурка оголеної жінки), виготовлених з каменю та глини, доводять поширення культу поклоніння предкам, що був пов'язаний з ідеєю материнства, роду та його прародительки.

Неоліт охоплює VІ – ІV тис. до н.е. У цей час відбулося докорінне перетворення життя людства, пов'язане з переходом від привласнюючи форм господарювання (мисливства, рибальства, збиральництва) до відтворювальних (землеробства, скотарства). Цей процес отримав назву неолітичної революції. Життя людей неоліту залежало від урожаю, погоди, тому люди почали замислюватися про явища природи, виникла необхідність втілити в мистецтві небо, сонце, воду, вогонь, землю. У неоліті реалістичні зображення майже повністю змінились на абстрактні мотиви, втілені у орнаменті. Фігури тварин, птахів, людей перетворились на символічні знаки. Так з'явились такі символи, як хрест, трикутник, ромб, свастика. У добу неоліту людина створює перші штучні матеріали – кераміку і тканини (з рослинного волокна та вовни). У неоліті з'явилась архітектура, до якої відносять житла, побудовані з підручного матеріалу (кістки, гілки, глина), та мегаліти – споруди культового характеру з грубо обробленого каменю – збереглися до наших днів.

Видатною пам’яткою духовної й матеріальної культури того часу є Кам'яна Могила поблизу с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької обл. Цей величезний пагорб з пісковику заввишки 12 м містить велику кількість гротів та печер. В її гротах виявлено більше тисячі петрогліфів – малюнків різного часу, на яких зображено 15 видів тварин (зрідка людей), сцени полювання. Фігури виконано як у реалістичній, так і у схематичній манері. Деякі малюнки зберігають залишки червоної фарби. Кам'яна могила була святилищем, де здійснювались ритуали мисливської магії.

Приблизно в ІV-ІІІ тис. до н.е. люди почали використовувати для виготовлення прикрас і знарядь праці перший метал – мідь. Оскільки мідь використовувалась одночасно із кам’яними знаряддями цей період у житті людства отримав назву енеоліт (мідно-кам'яний вік). В епоху енеоліту землі України почали розподілятися на зони трьох господарських типів: Правобережжя стало колискою трипільської землеробної культури, а степовий південь – скотарства, пов’язаного з племенами, що вели кочовий спосіб життя.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
І. Поняття культура та предмет «Історії української культури»(20 хв.)	\|	ІІІ. Сучасні дискусії щодо Трипільської проблеми (20 хв.)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.