• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Обов'язки по опіці і піклуванню виконуються безкоштовно.

Дії опікунів і піклувальників можуть бути оскаржені кожною особою, у тому числі і підопічним, до органів опіки і піклування. Опікуни і піклувальники можуть бути звільнені від виконання покладених на них обов'язків, якщо буде встановлено, що вони не відповідають своєму призначенню або неналежним чином виконують свої обов'язки.

Опіка припиняється:

1) після досягнення неповнолітнім 14 років;

2) у разі повернення неповнолітніх у віці до 14 років на виховання батькам;

3) у разі одужання або значного поліпшення здоров'я особи, яка була визнана недієздатною, і відновлення судом його дієздатності.

В двох останніх випадках опіка припиняється за рішенням органів опіки і опікування.

Піклування припиняється:

1) після досягнення підопічним 18 років;

2) при вступі до шлюбу неповнолітнього;

3) при відміні судом обмеження в дієздатності осіб, які зловживали спиртними напоями або наркотичними засобами;

4) якщо відпала причина, що призвела встановлення піклування над особами, які за станом здоров'я не могли самостійно захищати свої права.

В двох останніх випадках опікування припиняється за рішенням органів опіки і піклування.

Опіка і піклування припиняються також в результаті смерті підопічної особи.

6. Загальна характеристика житлового законодавства України.

Стаття 47 Конституції України

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду...

Конституція України проголошує право на житло як гарантовану можливість громадянина задовольнити потребу в житлі одним із шляхів, визначених законом, — побудувати, придбати у власність або взяти в оренду. Для забезпечення цього права держава має створити відповідні умови — стимулювати будівництво, реконструювати будинки, запроваджувати програми кредитування будівництва житла тощо. Громадянам, які потребують соціального захисту (ветерани війни і праці, учасники воєнних дій, інваліди, сироти, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату.

Житлові будинки чи квартири можуть бути побудовані громадянами України шляхом індивідуального будівництва або інвестування у будівництво власних коштів. Житло можна придбати на біржових торгах чи на підставі договорів купівлі-продажу, дарування, успадкувати. Громадяни можуть також купити квартиру, збудовану на кошти будівельних організацій, вступити до житлово-будівельних кооперативів, члени яких після сплати пайових внесків стають власниками житлових приміщень. Тепер громадянам, особливо молодим сім'ям, держава надає пільгові кредити для придбання житла.

Житлове право України — це сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян з державними і громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло

Правове регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі вирішення житлових питань, забезпечується комплексною галуззю права, котра охоплює норми цивільного, адміністративного, земельного, господарського, сімейного та інших спеціальних галузей права, об′єднання і кодифікація яких утворили нову галузь — житлове право

Предметом правового регулювання житлового права України є правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на житло, надання людині й громадянину жилих приміщень у користування, користування людиною жилим при­міщенням, управління житловим фондом, експлуатації та охорони житлового фонду, капітального та поточного будів­ництва житла, виключення з житлового фонду жилих будинків і приміщень, що не придатні для проживання, розглядужитлових спорів та ін.

Житлові правовідносини виникають, змінюються і припиняються відносно вже готового жилого будинку чи іншого приміщення, придатного для проживання людини. Вони не­однорідні, більшість із них мають майновий характер, скла­даються у сфері розподілу й користування житлом.

Усі вищеназвані житлові правовідносини регулюються системою норм житлових нормативно-правових актів, що складають житлове законодавство України

Систему нормативно-правових актів, що регулюють житлові відносини в Україні, складають Конституція України, Житловий кодекс України, Закон України «Про приватиза­цію державного житлового фонду» та інші закони, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти

Право громадян України на житло закріплено ст. 47 Конституції України Воно забезпечується розвитком і охороною всіх видів державного житлового фонду, утворенням ринко­вої системи житлового забезпечення громадян через приватизацію житла, справедливим розподілом жилої площі під контролем громадськості.

Конституційне право на житло вважається забезпеченим лише тоді, коли громадянин України має житло, що відповідає установленим нормам і придатне для проживання. За відсутності такої жилої площі та потреби в соціальному захисті громадянин визнається таким, що потребує покращення житлових умов і згідно з чинним законодавством може претендувати на одержання відповідного житла, яке надається за правом найму державою чи органами місцевого самоврядування безоплатно, або на забезпечення себе і своєї сім'ї житлом за власний кошт, але за доступну плату.

Основними завданнями житлового законодавства є регулювання житлових відносин з метою:

1) забезпечення конституційного права громадянина Ук­раїни на житло,

2) належного використання і збереження всіх видів жит­лового фонду,

3) зміцнення законності в сфері житлових відносин в умовах ринкової економіки.

Житловий кодекс України прийнято 30 червня 1983 р. введено в дію з 1 січня 1984 р. Він складається з семи розділів (193 статей):

Розділ І. Загальні положення.

Розділ II. Управління житловим фондом.

Розділ III. Забезпечення громадян житловими приміщеннями. Користування житловими приміщеннями.

Розділ IV. Забезпечення збереження житлового фонду його експлуатації та ремонту.

Розділ V. Відповідальність за порушення житлового зако­нодавства.

Розділ VI. Вирішення житлових спорів.

Розділ VII. Заключні положення.

У розділі І (Загальні положення) містяться норми права, що регулюють: право громадян України на житло; основні завдання житлового законодавства; систему нормативно-правових актів, що регулюють житлові правовідносини; жит­ловий фонд України і його види, інші загальні питання.

7. Порядок надання житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов.

У Конституції України зазначено: «Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою й органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону» (ст. 47).

У розділі III (Забезпечення громадян житловими приміщеннями. Користування житловими приміщеннями) Житлового кодексу України викладено правові норми, що закріплюють і регулюють порядок надання житла в будинках державного і громадського житлового фонду, забезпечення громадян жилими приміщеннями в будинках житлово-будівельних кооперативів і користування різними видами жилих приміщень.

Порядок надання житла громадянам України в користу­вання з державного та громадського житлових фондів передбачений у гл. 1 ЖК України. У ній закріплено право громадян на житло і на його одержання; вказано вік, з якого особа має суб'єктивне право; порядок визнання осіб такими, що потребують соціального захисту в питаннях забезпечення житлом.

"Згідно зі ст. 31 ЖК України, кожен громадянин України, який потребує поліпшення житлових умов, має право одержати в користування жиле приміщення в будинках житлового фонду (державного і громадського) в порядку, передбаченому законодавчими актами України. Жилі приміщення та­ким громадянам надаються переважно у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Законом установлюється вік, з якого громадянин України може здійснювати своє право на одержання житла. Дієздатність щодо реалізації такого права настає в особи з виповненням їй 18 років, а якщо особа зареєструвала шлюб чи стала до роботи в передбачених законом випадках, то й раніше.

Стаття 34 ЖК України до осіб, які потребують поліпшен­ая житлових умов, відносить осіб, які:

1) забезпечені житлом нижче від установленого в даній місцевості рівня;

2) проживають у приміщеннях, які не відповідають уста­новленим санітарним і технічним нормам;

3) хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, через що не можуть проживати в комунальних кварти­рах чи в одній кімнаті з членами своєї сім'ї;

4) проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або за договором найму в жилих приміщеннях житлово-будівельних кооперативів;

5) упродовж довгого часу проживають за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам за правом приватної власності;

6) проживають в гуртожитках.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання житла в будинках держав­ного і громадського житлового фонду.

Житлом забезпечуються згідно із загальною чергою, позачергово й першочергово. Право на заселення квартири дає тільки ордер.

Ордер на жиле приміщення — це письмове розпорядження на його заселення, що видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації. Він є єдиною підставою для заселення в надане жиле приміщення, видається лише на вільне жиле приміщення, має чітко встановлену форму.

Ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію і є підставою не тільки для заселення в житло, а й для укладення з відповідальним квартиронаймачем договору житлового найму.

Переглядів: 504