Суб'єкти некомерційної господарської діяльності (неприбуткові організації)

Поняття суб'єктів некомерційної господарської діяльності варто розглядати з погляду суб'єктного складу некомерційної господарської діяльності, якій присвячена глава б розділу 1 ГК України (ст.ст. 52- 54), поняття непідприємницьких товариств та установ, закріплених у ст.ст. 83,85,86 ЦК України, і поняття неприбуткових організацій, закріплених у податковому законодавстві.

Положення ст. 52 ГК України визначають склад некомерційної господарської діяльності. Некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки в галузях (видах діяльності), в яких забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

У відповідності зі ст. 85 ЦК України непідпрнємницькими є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94 у п.11.1 ст. 7 визначає вичерпний перелік неприбуткових організацій. Зокрема, до неприбуткових установ й організацій належать:

а) органи державної влади України, органи місцевого самоврядування й створені ними установи або організації, які втримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;

б) благодійні фонди й благодійні організації, у тому числі громадські організації, створені з метою виробництва екологічної, оздоровчої, спортивної, культурної, освітньої й наукової діяльності, а також творчі союзи й політичні партії, науково-дослідні установи й вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації, які внесені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, заповідники, музеї-заповідники;

в) пенсійні фонди, кредитні спілки;

г) спілки, асоціації й інші об'єднання юридичних осіб, створені для представлення інтересів засновників, які утримуються лише за рахунок внесків таких засновників і не здійснюють господарську діяльність, за винятком одержання пасивних доходів;

д) релігійні організації, зареєстровані в порядку, передбаченому законодавством;

в) житлово-будівельні кооперативи, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, створені в порядку, визначеному законодавством ;

ж) професійні спілки, їх об'єднання й організації профспілок.

Виходячи з аналізу даних положень, можна дійти висновку, що суб'єктами некомерційного господарювання є ті суб'єкти, які систематично здійснюють самостійну господарську діяльність, спрямовану на досягнення економічних, соціальних й інших результатів без мети одержання прибутку. Дані суб'єкти створюються для виконання благодійних, культурних, наукових, управлінських функцій, функцій з охорони здоров'я громадян, задоволення їх духовних й інших нематеріальних потреб, захисту прав і законних інтересів тощо.

Варто звернути увагу, що розподіл суб'єктів господарювання на комерційні й некомерційні пов'язаний не з фактом одержання прибутку, а з метою його одержання, що визначається в установчих документах при створенні суб'єкта господарювання. Тому не виключена можливість отримання суб'єктами некомерційного господарювання прибутку (доходу), однак при цьому вони не можуть вільно розпоряджатися ним, розподіляти чистий прибуток між засновниками, а останній повинен спрямовуватися, як правило, на забезпечення статутних цілей діяльності організації.

Майно некомерційним суб'єктам господарювання може належати на праві власності й праві оперативного управління. Зокрема, казенні підприємства володіють, користуються й розпоряджаються державним майном на праві оперативного управління.

Можна погодитися з точкою зору B.C. Щербини з приводу того, що виділення в ГК й інших актах господарського законодавства неприбуткових організацій як самостійних суб'єктів, що можуть здійснювати певні види господарської діяльності, має найбільш важливе значення з погляду оподатковування цих осіб. Для господарського ж законодавства більш прийнятним є розподіл суб'єктів господарювання залежно від мети їхньої діяльності на підприємницькі (комерційні) і непідприємницькі (некомерційні). Цей висновок підтверджується й нормами ЦК України (ст.ст. 84 й 85).

Особливості створення, державної реєстрації та припинення діяльності суб'єктів некомерційного господарювання окремих організаційно-правових форм регламентується ГК України й низкою законів, а також у підзаконних нормативно-правових актах.

Діяльність иекомерційних суб'єктів господарювання регламентується окремими законодавчими актами. Зокрема, Законом «Про благодійність та благодійні організації» від 16.09.97 р. № 531/97. Цей Закон встановлює, що основними ознаками благодійних організацій є: а) недержавна організація, б) мета — здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб; в) неприбутковий характер діяльності. Закон України«Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.91 р. № 987 визначає, що релігійні організації створюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідати й поширювати віру. Вони в порядку, передбаченому законодавством, мають право для досягнення своїх цілей, що закріплені у статуті, засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі й інші підприємства, а також благодійні установи. Прибуток від такої діяльності обкладають податками в порядку Й розмірах, встановлених для підприємств громадських організацій. Закон України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 р. № 2365 закріплює, що політичні партії не мають права засновувати підприємства й займатися комерційною діяльністю, за винятком продажу пропагандистсько-агітаційних матеріалів і проведення суспільно-політичних заходів.

Крім зазначених вище законів, також дані питання регулюються: законами України «Про професійні спілки, їх правах та гарантії діяльності» від 15.09.99 p. № 1045, «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 р. N° 2908, «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866 тощо.

Всі ці закони поряд з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» також закріплюють некомерційний статус зазначених суб'єктів.

При цьому спеціальний режим оподатковування для некомерційних суб'єктів господарювання в частині звільнення від податку на прибуток виникає з моменту їх включення до Державного реєстру неприбуткових установ і організацій, відповідне положення про який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 232 від 11.07.97 р.

Разом з тим, невключения такої особи до зазначеного Реєстру не означає відсутність у нього некомерційного статусу. Як справедливо відзначив у цьому зв'язку Вищий господарський суд України, переглядаючи в касаційному порядку справу за участю некомерційної організації як відповідача, «сам по собі факт невнесення відповідача до Реєстру неприбуткових організацій може свідчити про порушення встановленого порядку реєстрації, однак не нівелює статусу відповідача як некомерційної організації й не є свідченням прибуткової діяльності відповідача».

За характером здійснюваної діяльності зазначені суб'єкти істотно відрізняються один від одного. Переважна більшість таких організацій виступає пасивним учасником у господарських відносинах, як правило, тільки одержуючи товари й послуги від суб'єктів підприємництва. В основному їхня діяльність опосередкована соціальними Цілями, як, наприклад, задоволення потреб власних членів у сфері культури, спорту, дозвілля й т.ін., залучення уваги громадськості до різних проблемних питань функціонування суспільства й держави, що характерно для громадських організацій; надання благодійними фондами допомоги нужденним категоріям населення за рахунок внесків, безповоротної фінансової допомоги, пожертвувань; захист професійними спілками трудових і соціально-економічних прав й інтересів своїх членів.

Однак діяльність інших некомерційних суб'єктів спрямована, насамперед, на досягнення конкретного економічного ефекту у вигляді, наприклад, утримання та обслуговування нерухомого майна, що є основним видом діяльності об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, будівництва житла — для житлово-будівельних кооперативів, кредитування й надання фінансових послуг — для кредитних спілок тощо.

Контрольні запитання:

1 У чому полягає поняття суб'єкта господарського права?

2 Як співвідносяться поняття суб'єкта підприємництва, суб'єкта господарювання й учасників відносин у сфері господарювання?

3 Назвіть ознаки і види суб'єктів господарювання.

4 У чому полягає правовий статус громадян — підприємців?

5 Що таке підприємство як основний господарюючий суб'єкт?

6 Які види підприємств передбачені законодавством України?

7 Визначте склад установчих документів суб'єктів господарювання.

8 У чому полягає правовий статус державних і комунальних унітарних підприємств?

9 Охарактеризуйте правовий статус казенних підприємств.

10 Дайте визначення й назвіть основні ознаки кооперативу як підприємства колективної власності.

11 Назвіть загальні етапи історії виникнення господарських товариств.

12 У чому полягає сутність і співвідношення різних видів господарських товариств?

13 Визначте правовий статус акціонерного товариства.

14 У чому полягає відмінність правового статусу товариств з обмеженою й додатковою відповідальністю?

16. Назвіть основні ознаки повного й командитного товариства.

17 Яке місце господарських об'єднань у системі організаційно- правових форм господарювання?

18 Охарактеризуйте поняття суб'єкта некомерційної господарської діяльності (неприбуткової організації).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Об'єднання підприємств	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.