• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань

виник у формі міжнародно-правового звичаю pacta sunt servanda (лат. — угоди слід дотримуватися) на ранніх стадіях розвитку дер­жавності, а в даний час відображається в численних двосторонніх і багатосторонніх міжнародних угодах.

Як загальновизнана норма поведінки суб'єктів зазначений принцип закріплений у Статуті ООН, преамбула якого підкрес­лює прагнення членів ООН створити умови, за яких можуть дотри­муватися справедливість і повага до зобов'язань, що випливають із договорів та інших джерел міжнародного права. Відповідно до п. 2 ст. 2 Статуту, «всі Члени Організації Об'єднаних Націй сумлінно виконують взяті на себе за дійсним Статутом зобов'язання, щоб за­безпечити їм усім у сукупності права і переваги, що випливають із належності до складу Членів Організації».

Розвиток міжнародного права підтверджує універсальний харак­тер принципу, що розглядається. Відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1968року, кожний чинний договір обов'язковий для його учасників і має ними сумлінно виконуватися. Більше того, учасник не може посилатися на положення свого вну­трішнього права як на підставу для невиконання ним договору.

Сфера дії розглянутого принципу помітно розширилася в останні роки, що було відбито у формулюваннях відповідних міжнародно-правових документів. Так, відповідно до Декларації про принципи міжнародного права 1970 року кожна держава повинна сумлінно виконувати зобов'язання, взяті нею відповідно до Статуту ООН, зобов'язання, що випливають із загальновизнаних норм і принци­пів міжнародного права, а також зобов'язання, що випливають із міжнародних договорів, які діють відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

У Декларації підкреслюється необхідність сумлінного дотри­мання насамперед тих зобов'язань, що охоплюються поняттям «загальновизнані принципи і норми міжнародного права» або випливають із них.

У Декларації принципів Заключного акта НБСЄ 1975 року держави-учасниці погодилися сумлінно виконувати свої зобов' язання з міжнародного права: як ті зобов'язання, що випливають із загаль­новизнаних принципів і норм міжнародного права, так і ті, що ви­пливають із відповідних міжнародному праву договорів або інших угод, учасниками яких вони є.

Зобов'язання «з міжнародного права», безумовно, ширше зобов'язань, що випливають із загальновизнаних принципів і «норм міжнародного права».

У різних правових і соціально-культурних системах існує своє розуміння сумлінності, що безпосередньо позначається на дотри­манні державами прийнятих зобов'язань. Концепція сумлінності дістала закріплення у великій кількості міжнародних договорів, ре­золюціях Генеральної асамблеї ООН, у деклараціях держав і т.д.

Юридичний зміст сумлінності слід виводити з тексту Віден­ської конвенції про право міжнародних договорів, головним чином з розділів «Застосування договорів» (ст.ст. 28-30) і «Тлумачення договорів» (ст.ст. 31-33). Застосування положень договору багато в чому визначається його тлумаченням.

Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань по­ширюється тільки на дійсні угоди. Це означає, що розглянутий принцип застосовується тільки до міжнародних договорів, укла­дених добровільно і на основі рівноправності.

Будь-який нерівноправний міжнародний договір насамперед по­рушує суверенітет держави і як такий порушує Статут ООН, оскіль-

ки Організація Об'єднаних Націй базується на принципі суверенної рівності усіх її членів, що, у свою чергу, взяли на себе зобов'язання розвивати дружні відносини між націями на основі поважання принципу рівноправності і самовизначення народів.

Переглядів: 611