• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Публічні зобов'язання суб'єктів господарювання

Соціально-комунальні зобов'язання суб'єктів господарювання

Суб'єкти господарювання зобов'язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та

організовувати їх професійну підготовку.

Суб'єкти господарювання відповідно до частини четвертої статті 175 цього Кодексу можуть, незалежно від статутної мети своєї діяльності, брати на себе зобов'язання про господарську допомогу у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуговування, подавати іншу господарську допомогу з метою розв'язання місцевих проблем. Суб'єкти господарювання мають право брати участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом, та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій.

Суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єкт господарювання, який безпідставно ухиляється від виконання публічного зобов'язання, повинен відшкодувати другій стороні завдані цим збитки в порядку, визначеному законом.

Кабінет Міністрів України може у визначених законом випадках видавати правила, обов'язкові для сторін публічного зобов'язання, в тому числі щодо встановлення або регулювання цін. Умови зобов'язання, що не відповідають цим правилам або встановленим цінам, є недійсними.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Підстави виникнення господарських зобов’язань:

- з нормативно-правового акту;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод;

- внаслідок заподіяння шкоди;

- в наслідок подій, які з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Застосування господарських санкцій не звільняє суб’єкта від повного виконання зобов’язання. Сторона, яка має право вимоги може не приймати неналежно виконане зобов’язання. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання. Сторона, яка має право вимоги зобов’язана надати письмове свідчення про виконання зобов’язання повністю чи частково.

Допускається виконання зобов’язання третьою особою. Господарські зобов’язання виконуються за місцем діяльності суб’єктів чи наявності майна та ін.

Забезпечення виконання господарських зобов’язань:

- державою;

- банком;

- публічні гарантії виконання зобов’язання(банки, страхові компанії передають свою частину коштів для формування єдиного страхового фонду публічної застави).

Припинення господарських зобов’язань:

- за виконанням зобов’язання;

- за згодою сторін або в разі поєднання осіб;

- у разі неможливості виконання зобов’язання;

- недійсність господарського зобов’язання.

Під банкрутством розуміється пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов’язання перед бюджетом.

Суб'єктом банкрутства (далі - банкрутом) може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності. Не можуть бути визнані банкрутом казенні підприємства.

Щодо банкрутства державних комерційних підприємств законом передбачаються додаткові вимоги та гарантії права власності Українського народу.

Підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-кого з кредиторів чи боржника до господарського суду. Звернення в суд іде в разі, якщо боржник неспроможний протягом місяця з моменту пред’явлення вимоги задовольнити її.

Після прийняття заяви господарський суд протягом п’яти днів од дня її надходження виносить і надсилає божникові, кредиторам та банкам, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування, ухвалу про порушення провадження у справі.

За результатами попереднього засідання господарський суд ухвалою, в разі необхідності, призначає розпорядника майна боржника, а також зобов’язує заявника подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство.

Кредитори у місячний строк подають до суду вимоги до боржника та документи, які це підтверджують. Особи, які бажають перевести на себе борг(санація) повинні протягом цього ж часу подати заяву до суду. Якщо боржник сам звернувся до суду про визнання його банкрутом, то йому надається право вибору умов санації. При порушенні провадження про банкрутство, колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду, чи перетворення його в інше підприємство, за умови прийняття на себе боргів.

Переглядів: 1157