Ми використовуємо умовні речення, щоб висловити, що дія в головному реченні може мати місце тільки якщо виконується певна умова. Вони вводяться сполучниками if, unless та as long as. Існує чотири види умовних речень:
The zero conditional – використовуємо коли результат умови завжди правдивий, як науковий факт.
If you heat ice, it melts.
The first conditional (для дійсних або можливих ситуацій).
Представлено схемою If A happens, B will happen
(present simple) (will in positive or negative + verb)
If you like entertainment, you will love the latest multimedia video games.
В головному реченні, ми можемо вжити модальне дієслово або наказовий спосіб дієслова.
If you want to create your own MP3 files from your CDs, you must have a CD ripper.
The second conditional (для можливих ситуацій).
Представлено схемою If A happened, B would happen
(past simple) (would in positive or negative + verb)
If you wanted to make a movie on your computer, first you would/you'd need to...
Якщо в умовному реченні з’являється дієслово be, то ми вживаємо were замість was, навіть якщо займенник I, he, she or it.
If I were you, I’d buy this type of software.
Тhe third conditional (про минулі ситуації) – ми говоримо про умову в минулому, що не відбулася. Ось чому немає ніякої можливості для цієї умови.
If I had seen her, I would have invited her.
Mixed conditionals вживається тоді, коли дія в головному реченні не була одночасною з дією в реченні умови.
If I were smarter, I would have graduated from Stanford.