МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
MUDBLOODS AND MURMURSHarry spent a lot of time over the next few days dodging out of sight whenever he saw Gilderoy Lockhart coming down a corridor. Harder to avoid was Colin Creevey, who seemed to have memorized Harry’s schedule. Nothing seemed to give Colin a bigger thrill than to say, “All right, Harry?” six or seven times a day and hear, “Hello, Colin,” back, however exasperated Harry sounded when he said it. Hedwig was still angry with Harry about the disastrous car journey and Ron’s wand was still malfunctioning, surpassing itself on Friday morning by shooting out of Ron’s hand in Charms and hitting tiny old Professor Flitwick squarely between the eyes, creating a large, throbbing green boil where it had struck. So with one thing and another, Harry was quite glad to reach the weekend. He, Ron, and Hermione were planning to visit Hagrid on Saturday morning. Harry, however, was shaken awake several hours earlier than he would have liked by Oliver Wood, Captain of the Gryffindor Quidditch team. “Whassamatter?” said Harry groggily. “Quidditch practice!” said Wood. “Come on!” Harry squinted at the window. There was a thin mist hanging across the pink and gold sky. Now that he was awake, he couldn’t understand how he could have slept through the racket the birds were making. “Oliver,” Harry croaked. “It’s the crack of dawn.” “Exactly,” said Wood. He was a tall and burly sixth year and, at the moment, his eyes were gleaming with a crazed enthusiasm. “It’s part of our new training program. Come on, grab your broom, and let’s go,” said Wood heartily. “None of the other teams have started training yet; we’re going to be first off the mark this year—” Yawning and shivering slightly, Harry climbed out of bed and tried to find his Quidditch robes. “Good man,” said Wood. “Meet you on the field in fifteen minutes.” When he’d found his scarlet team robes and pulled on his cloak for warmth, Harry scribbled a note to Ron explaining where he’d gone and went down the spiral staircase to the common room, his Nimbus Two Thousand on his shoulder. He had just reached the portrait hole when there was a clatter behind him and Colin Creevey came dashing down the spiral staircase, his camera swinging madly around his neck and something clutched in his hand. “I heard someone saying your name on the stairs, Harry! Look what I’ve got here! I’ve had it developed, I wanted to show you—” Harry looked bemusedly at the photograph Colin was brandishing under his nose. A moving, black and white Lockhart was tugging hard on an arm Harry recognized as his own. He was pleased to see that his photographic self was putting up a good fight and refusing to be dragged into view. As Harry watched, Lockhart gave up and slumped, panting, against the white edge of the picture. “Will you sign it?” said Colin eagerly. “No,” said Harry flatly, glancing around to check that the room was really deserted. “Sorry, Colin, I’m in a hurry—Quidditch practice—”
|
||||||||
|