МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Bagman looked slightly perturbed.“I’ll wait for you, Harry, shall I?” “No, it’s okay, Mr. Bagman,” said Harry, suppressing a smile, “I think I can find the castle on my own, thanks.” Harry and Krum left the stadium together, but Krum did not set a course for the Durmstrang ship. Instead, he walked toward the forest. “What’re we going this way for?” said Harry as they passed Hagrid’s cabin and the illuminated Beauxbatons carriage. “Don’t vont to be overheard,” said Krum shortly. When at last they had reached a quiet stretch of ground a short way from the Beauxbatons horses’ paddock, Krum stopped in the shade of the trees and turned to face Harry. “I vant to know,” he said, glowering, “vot there is between you and Hermy-own-ninny.” Harry, who from Krum’s secretive manner had expected something much more serious than this, stared up at Krum in amazement. “Nothing,” he said. But Krum glowered at him, and Harry, somehow struck anew by how tall Krum was, elaborated. “We’re friends. She’s not my girlfriend and she never has been. It’s just that Skeeter woman making things up.” “Hermy-own-ninny talks about you very often,” said Krum, looking suspiciously at Harry. “Yeah,” said Harry, “because we’re friends.” He couldn’t quite believe he was having this conversation with Viktor Krum, the famous International Quidditch player. It was as though the eighteen year old Krum thought he, Harry, was an equal—a real rival— “You haff never… you haff not…” “No,” said Harry very firmly. Krum looked slightly happier. He stared at Harry for a few seconds, then said, “You fly very veil. I vos votching at the first task.” “Thanks,” said Harry, grinning broadly and suddenly feeling much taller himself. “I saw you at the Quidditch World Cup. The Wronski Feint, you really—” But something moved behind Krum in the trees, and Harry, who had some experience of the sort of thing that lurked in the forest, instinctively grabbed Krum’s arm and pulled him around. “Vot is it?” Harry shook his head, staring at the place where he’d seen movement. He slipped his hand inside his robes, reaching for his wand. Suddenly a man staggered out from behind a tall oak. For a moment, Harry didn’t recognize him… then he realized it was Mr. Crouch. He looked as though he had been traveling for days. The knees of his robes were ripped and bloody, his face scratched; he was unshaven and gray with exhaustion. His neat hair and mustache were both in need of a wash and a trim. His strange appearance, however, was nothing to the way he was behaving. Muttering and gesticulating, Mr. Crouch appeared to be talking to someone that he alone could see. He reminded Harry vividly of an old tramp he had seen once when out shopping with the Dursleys. That man too had been conversing wildly with thin air; Aunt Petunia had seized Dudley’s hand and pulled him across the road to avoid him; Uncle Vernon had then treated the family to a long rant about what he would like to do with beggars and vagrants. “Vosn’t he a judge?” said Krum, staring at Mr. Crouch. “Isn’t he vith your Ministry?” Читайте також:
|
||||||||
|