МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Mrs. Weasley’s face fell slightly; broomsticks were expensive.“Not a really good one!” Ron hastened to add. “Just—just a new one for a change…” Mrs. Weasley hesitated, then smiled. “Of course you can… well, I’d better get going if I’ve got a broom to buy too. I’ll see you all later… little Ronnie, a prefect! And don’t forget to pack your trunks… a prefect… oh, I’m all of a dither!” She gave Ron yet another kiss on the cheek, sniffed loudly, and bustled from the room. Fred and George exchanged looks. “You don’t mind if we don’t kiss you, do you, Ron?” said Fred in a falsely anxious voice. “We could curtsey, if you like,” said George. “Oh, shut up,” said Ron, scowling at them. “Or what?” said Fred, an evil grin spreading across his face. “Going to put us in detention?” “I’d love to see him try,” sniggered George. “He could if you don’t watch out!” said Hermione angrily. Fred and George burst out laughing, and Ron muttered, “Drop it, Hermione.” “We’re going to have to watch our step, George,” said Fred, pretending to tremble, “with these two on our case…” “Yeah, it looks like our law-breaking days are finally over,” said George, shaking his head. And with another loud crack, the twins Disapparated. “Those two!” said Hermione furiously, staring up at the ceiling, through which they could now hear Fred and George roaring with laughter in the room upstairs. “Don’t pay any attention to them, Ron, they’re only jealous!” “I don’t think they are,” said Ron doubtfully, also looking up at the ceiling. “They’ve always said only prats become prefects… still,” he added on a happier note, “they’ve never had new brooms! I wish I could go with Mum and choose… she’ll never be able to afford a Nimbus, but there’s the new Cleansweep out, that’d be great… yeah, I think I’ll go and tell her I like the Cleansweep, just so she knows—” He dashed from the room, leaving Harry and Hermione alone. For some reason, Harry found he did not want to look at Hermione. He turned to his bed, picked up the pile of clean robes Mrs. Weasley had laid on it and crossed the room to his trunk. “Harry?” said Hermione tentatively. “Well done, Hermione,” said Harry, so heartily it did not sound like his voice at all, and, still not looking at her, “brilliant. Prefect. Great.” “Thanks,” said Hermione. “Erm—Harry—could I borrow Hedwig so I can tell Mum and Dad? They’ll be really pleased—I mean prefect is something they can understand.” “Yeah, no problem,” said Harry, still in the horrible hearty voice that did not belong to him. “Take her!” He leaned over his trunk, laid the robes on the bottom of it and pretended to be rummaging for something while Hermione crossed to the wardrobe and called Hedwig down. A few moments passed; Harry heard the door close but remained bent double, listening; the only sounds he could hear were the blank picture on the wall sniggering again and the wastepaper basket in the corner coughing up the owl droppings. He straightened up and looked behind him. Hermione had left and Hedwig had gone. Harry hurried across the room, closed the door, then returned slowly to his bed and sank on to it, gazing unseeingly at the foot of the wardrobe. He had forgotten completely about prefects being chosen in the fifth year. He had been too anxious about the possibility of being expelled to spare a thought for the fact that badges must be winging their way towards certain people. But if he had remembered… if he had thought about it… what would he have expected? Читайте також:
|
||||||||
|