• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ІКОНОГРАФІЯ

Іконографія (від грец. зображення, образ і пишу,) - спеціальна історична дисципліна, що вивчає різні зображення певної особи, події, фрагменти місцевості, виконані за допомогою мальовничих, скульптурних, графічних засобів, що розробляє прийоми і методи визначення вірогідності зображених історичних подій, їх датування, упізнання осіб з метою ефективного використання отриманих даних в історичних дослідженнях.

Об’єкт вивчення іконографії. - зображення на різних матеріалах (наскальні малюнки, мініатюри, гравюри, ілюстрації, малюнки на папері, портрети на полотні, скульптури і т.д.), що відносяться до різних епох. Образотворчі джерела як пам’ятники епохи своєрідно характеризують особливості суспільства, відбиваючи історичну дійсність. Вивчення їхнього комплексу вимагає наукового підходу, особливих методів дослідження різних по походженню творів мистецтва. Предметом іконографії є дослідження історії створення і виникнення малюнків, їхнього побутування, авторства, інтерпретації, форми фіксації, вироблення методик дослідження і використання іконографічних даних в історичному дослідженні. Так, при вивченні історії Київської Русі, її культури пам’ятники образотворчого мистецтва, зокрема мініатюри, займають істотне місце. Малюнки доповнюють, і досить істотно, тексти історичних пам’ятників. Слово «мініатюра» походить від латинського що значить «червона фарба» - кіновар, який офарблювали ініціали і заставки книг. Згодом під мініатюрами стали розуміти малюнки, що ілюструють текст. Цей термін застосовується і до портретів малого розміру, що звичайно писались на пластинках слонової кістки, картоні й інших матеріалах, і вказує на їхній малий розмір {від фр. малий, невеликий) Мініатюри з’явилися на Русі разом з літописною традицією.

Найбільш відомі і вивчені мініатюри ХIV-ХVII ст. Вивчення мініатюр, звірення їх по речовим пам’яткам дозволило авторові класифікувати їх по змісту, на такі що відображають: політичне життя ( прийом київськими князями послів, підписання договорів і ін.); соціально-економічну (збір данини, навчання грамоті, релігійні мотиви й ін.); розвиток сільського господарства і ремесла, виробничі процеси (плуги, лопати, ножиці, домашні тварини, ливарні форми, молотки, ковалі за роботою й ін..); військові укріплення і зброя (пушки, ядра, шаблі, мечі й ін.); одяг, явища природи (грім, сонце й ін..). Мініатюри розрізняються і по виду. У залежності від часу й епохи вони були різної форми: круглій, овальні, рідше квадратні, складні й ін. Однією з розповсюджених областей застосування художньої мініатюри є портрети. Це невеликі портретні зображення, виконані тонким пензлем на кістці, пергаменті, картоні, папері, металі, порцеляні із застосуванням емалі, гуаші, акварелі, рідше олійних фарб. Вони носили приватний характер і призначалися для конкретного власника. Мініатюра ХVIIІ-ХІХ ст. є чи не єдиним джерелом для персоніфікації історії. Найбільш відомі мініатюристи в Росії відрізнялися простотою і правдивістю зображення. Наприкінці ХVIIІ -Х1Х ст. видатними майстрами мініатюри були Г.И.Скородумов, В.Л.Боровиковський, А.Ритт, К.П.Брюллов, Л.И.Теребенєв.

Великий комплекс українських мініатюр вивчив Г.Н.Логвин, що присвятив їм спеціальну роботу. Він розглядав портрет у мініатюрі в нерозривному зв’язку з друкованими портретами історичних деталей. Книжкова мініатюра Древньої Русі, близька по стилю до сучасних їм іконам і фрескам, дала розвиток граверному мистецтву, хоча до ХVII ст. мініатюра і гравюра існували паралельно.

Гравюра - вид графіки, спосіб розмноження, друковане відтворення малюнка, виконаного різними прийомами гравіювання на дерев’яній, металевій або іншій основі. Дошка, оброблена фахівцем-гравером і покрита фарбою (друкована форма), може дати велике число відбитків (гравюр або естампів). Як вид графіки гравюра з’явилася в VI ст. в Китаї, а в Західній Європі - у ХIV ст. Її розквіт припадає на епоху Відродження. Одними з перших гравюр на Русі вважаються зображення апостола Луки і високомистецькі орнаменти в книзі «Апостол» (1564 р.), виконані Іваном Федоровим. З ХVІ ст. ілюстрації займають значне місце в першодрукованих книгах. Поступово поряд з орнаментальними заставками, гравюрами релігійного, житійного, морально-естетичного характеру у виданнях стали з’являтися історичні портрети і гравюри, що зображують побут і одяг, архітектуру ХVI - ХVIIІ ст. Розквіт української гравюри припадає на кінець ХVII - початок ХVII ст. і зв’язаний з ім’ям Л.Філіповіча.

У 1622 р. Касян Сакович опублікував у Лаврській друкарні цикл поминальних віршів на честь українського гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного, ілюстровані портретом Петра Сагайдачного, козака з рушницею, гербом війська Запорізького і сценою взяття козаками Кафи (Феодосії). Гравери ХVI - ХVII ст. створювали високомистецькі декоративні прикраси книг. Якщо для ХVI ст. була характерна гравюра на дереві, то у ХVIIІ ст. отримала поширення гравюра на металі.

Уявлення про ілюстрування стародрукованих видань в Україні в ХV - ХVIIІ ст. дає книга «Пам’ятки книжкового мистецтва: Каталог стародруків, виданих на Україні», підготовлена Я.Запаскою і Я.Ісаєвичем. Вона містить багато репродукцій прикрас і гравюр, у ній описані усі відомі книги, надруковані в Україні до 1700 р. кириличним і латинським шрифтами. У книгах ХVI - ХVIIІ ст. серед ілюстрацій поміщали різну символіку, герби. Майстри в складній ілюстрованій гравюрі зображували пам’ятники архітектури, одяг, побутові сцени. Каталог «Українські книги кирилівського друку ХVI- ХVIIІ ст.» містить цілий ряд таких ілюстрацій. Серед них зображення князів Давньої Русі, герби війська Запорізького, міста Львова, Львівського братерства, портрети Петра Могили, Петра Сагайдачного й ін. Гравери відображали предмети і сюжети навколишньої їхньої дійсності. Так, ілюстрації до «Учительного євангелія» (1637 р.) показують методи обробки землі і сівби того часу, відносини в суспільстві (притча про смерть) та ін. Гравіровані зображення, як у книгах, так і самостійні, давали поживу розуму й уяві не тільки грамотних, але і неписьменних людей, розширювали їх уявлення про природу, навколишнє середовище. Стародавні рукописні і друковані книги містять значний іконографічний матеріал. Сюжетна гравюра, що відбила елементи побуту, архітектури, обстановки того часу, як і реалістичний портрет історичних діячів, представляють велику джерельну цінність при дослідженні конкретних періодів історії. На початку ХVII ст. з’явилася перша книга без тексту, що складається з гравюр із сюжетними зображеннями. Вперше в практиці східнослов’янського друкарства Києво-Печерська друкарня випустила гравіровані аркуші з простими, нескладними для розуміння сюжетами і книги, що складаються з ілюстрацій. Власне гравюра, малюнок, картина, портрет, мініатюра ХV-XIX ст. є об’єктом дослідження джерелознавців, іконографічний матеріал заслуговує пильного вивчення як історичне джерело відповідного періоду. Особливу сферу іконографії являє собою книжкова ілюстрація, що характеризує соціально-історичний аспект визначеного твору. Малюнки, створені в різний час з натури або на підставі баченого художником, є об’єктом дослідження. Вони характеризують зовнішній вигляд, одяг і побут різних народів.

Одним з найбільш значних документів історії є портрет. По портретних зображеннях ми можемо судити не тільки про зображену людину, але і про епоху, у якій він жив. Слово «портрет» походить від давньофранцузького вислову, що перекладається «один в один». В образотворчому мистецтві портрет - це зображення визначеної конкретної людини (або групи людей), у якому відтворено її вигляд, розкрито внутрішній світ у його індивідуальній неповторності. Портретом називається окремий витвір живопису, скульптури або графіки, а також жанр образотворчого мистецтва. Виникнення портретного жанру в мистецтвознавстві прийнято відносити до ХІV - ХVII ст., хоча зображення людини, у тому числі і портретні, відомі і в глибоку давнину. Історія портрета - це відбитий в особах шлях людства в століттях. Вивчення портрета іконографічними методами може стати джерелом самих різних знань як про саму людину і її час, так і про побут і вдачу, соціальний стан, рід занять, про костюм і моду епохи, у яку жив зображений. Багата портретна спадщина, залишена майстрами різних століть, показує шлях усвідомлення людиною себе як особистості. Недарма Гегель стверджував, що прогрес живопису, починаючи з недосконалих досвідів, полягає в тім, щоб доопрацюватися до портрета. Дійсно, виникнення портретного жанру зв’язано з тими історичними етапами, коли людина прагне усвідомити себе як істоту неповторну в проявах своєї особистих якостей, зовнішності, темпераменту. Індивідуалізація людської суті складає одну з головних умов портретного мистецтва.

Виникнення портрета пов’язане з бажанням зберегти вигляд людини, уберегти її від забуття. Цьому служили надгробні зображення і похоронні маски, виконані з воску або алебастру (у Давньому Римі), із золота (у давньому Єгипті). Відомі фаюмські портрети, зроблені більш 2 тис. років тому восковими фарбами на дощечках, зображення померлих древніх єгиптян, а також «натрунні» портрети, що з’явилися в українському мистецтві в ХVII ст. і спочатку виконували роль своєрідних двійників покійного. Похоронні, меморіальні портрети мають свої витоки в глибокій давнині. Але чи були вони першими портретами в історії людства, однозначно сказати не можна. Невідомо також, де і коли був виконаний перший портрет. Існує легенда про юну гречанку, що розстаючись з коханим, обвела його профіль на стіні будинку. Це і був перший портрет, виконаний з натури, тобто з живої конкретної людини «на пам’ять». По суті всі портрети, коли б вони ні виконувалися і кого б ні зображували, зроблені «на пам’ять». Чи то портрет старійшини роду, могутнього правителя держави або войовничого полководця - усі вони створювалися для пам’яті нащадків. По численних портретах сьогодні можна більш яскраво і чітко уявити собі окремі історичні особистості, їхній вигляд, натуру, темперамент. Головну роль у створенні подібного враження грає майстерність художника, що виконав портрет. Наприклад, завдяки мистецтву художників епохи Відродження ми переконуємося в справедливості історичних свідчень про найвищих служителів церкви - пап Юлія II, Павла Ш, Інокентія X. Тривалий час, починаючи із древності, правом на портретування користувались владу імущі. Нерідко це було питанням престижу. У силу цих обставин портрет був свого роду суспільним привілеєм. Так, у давньому Єгипті пам’ятники-портрети ставили лише фараонам, в античній Греції ліпили портретні статуї знаменитих спортсменів, тоді як в основному зображення конкретних людей, навіть знаменитого Перикла, були ідеалізованими і були схожі один на одного (хоча і серед них зустрічаються такі неповторні образи, як портрет Сократа. Зовсім по-іншому представлені люди на римських портретах, реалістичних і часто безсторонніх. Відношення до людини в Давньому Римі було куди більш прозаїчним, чим у греків. Про це свідчить, наприклад, мармурове погруддя першого римського імператора Юлія Цезаря, що передає хворобливу утому на похмурому обличчі. З поширенням християнства портрет поступається місцем канонізованим образам бога-людини, поруч з яким зображення реальних людей - батьків церкви і государів різних країн - стають схожими на іконописні лики. Система церковних образотворчих канонів поширюється у всіх країнах, що прийняли християнство. Однак згодом священні лики здобувають яскраво виражені національні риси (прикладом тому можуть бути українські ікони ХVII- ХVIIІ ст., де часто в образах святих угадуються реально існуючі люди. Так, св. Уляна з ікони початку ХVIIІ ст. з іконостаса церкви с. Сорочинці на Полтавщині схожа на багату городянку, Христос на іконі «Перетворення» другої половини ХVI ст. із с. Яблонево на Львівщині зображений у білому одязі, що вишитий червоними візерунками). Щирий розквіт переживає портрет в епоху Ренесансу, коли художниками багатьох країн була створена галерея портретів, що відображають характери повнокровні й активні, радіючі життю і страждаючі в ньому. Портрет цього часу наочно показує шлях розвитку самосвідомості людини: від маленьких уклінних зображень донаторів (донатори - люди, що зробили багаті дарунки церкви або замовили ікону для неї.) у ніг святого до окремих, самостійних портретів (Леонардо да Вінчі і Мікеланджело, зображені Рафаелем у виді давньогрецьких філософів Платона і Геракліта в знаменитій фресці «Афінська школа», або портрет ігумена Красовського, виконаний також у техніку фрески на стіні Кирилівської церкви і Києві в ХVII ст.). Пізніше повсюдним стає звичай писати портрети не тільки правителів і їхніх наближених, але і людей, помітних своїми справами в науці і культурі, полководців і повстанців.

Але незважаючи на повсюдне поширення фотографії, а потім кіно і телебачення, розвиток новітніх комп’ютерних технологій, портрет в образотворчому мистецтві не втратив свого значення. Об’єктив фотоапарата всього лише безпристрасно фіксує те, що в нього потрапляє. Художник відбирає головне, те, що йому здається важливим і акцентує на ньому увагу. При цьому, хоче він того чи ні, виявляє своє власне бачення і сприйняття предмета відображення. Іноді портрет, виконаний рукою художника, як це не парадоксально, виглядає більш точним, ніж фото.

Вивчаючи мініатюри, гравюри, малюнки, портретний живопис, іконографія за допомогою специфіки своєї інформації сприяє створенню наочного уявлення про минуле людства. Іконографічний матеріал - це коштовне історичне джерело, що представляє суму знань про особистості, її місці в історичному процесі.

Тісно стикуються між собою нумізматика, геральдика, фалеристика, сфрагістика, вексилологія, філателія, які мають багато спільних і дотичних об'єктів вивчення, а також шляхів наукового дослідження.

У системі історичних наук загального, спеціального (допоміжного) циклів завжди і постійно існують певні зв'язки, зумовлені спільними науковими інтересами та використанням спільних об'єктів, джерел вивчення і дослідження.

СЛОВНИК ОКРЕМИХ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ

АВЕРС - лицьова сторона монети, медалі.

АКЦІЯ - вид цінних паперів, документ, який дає право на частку від основного капіталу акціонерного товариства.

АЛЬТЕРНАТИВА ІСТОРИЧНА - категорія історичного пізнання, яка вказує на можливість вибору в минулому і сучасному історичному процесі та незворотність історичного процесу.

АЛТИН - російська срібна або мідна монета й лічильна оди­ниця, яка дорівнювала 6 денгам. Карбувалась у 1654 р. та у XVII ст.

АРХЕОГРАФІЯ - наука про теорію і методику видання писем­них джерел, допоміжна історична дисципліна.

АРХЕОЛОГІЯ - наука, яка вивчає давнє суспільство за викоп­ними залишками, старожитностями.

АРХІВОЗНАВСТВО - наука про історію, теорію і практику архівної справи, допоміжна історична дисципліна.

АРШИН - одиниця вимірювання довжини, яка дорівнює 71, 12 см.

АСИГНАТИ, АСИГНАЦІЇ - цінні папери позики під нерухо­мість, землю.

БАНКНОТИ - назва паперових грошових знаків, які забез­печуються банківськими активами.

БАШЛИК - дрібна татарська монета, яка у XVII ст. дорів­нювала 1/2 або 1 копійці.

БЕЗМЕН - вагова одиниця, яка дорівнювала 2,5 фунта, або знаряддя зважування.

БЕРЕСТОЛОГІЯ - наука про письмена на бересті, допоміжна історична дисципліна.

БЕРКОВЕЦЬ - вагова одиниця, яка дорівнювала 100 пудам.

БІБЛІОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА - наука, яка обліковує, описує, оцінює та рекомендує друковані видання з історії; допоміжна історична дисципліна. Синонім: книгоописання.

БІЛОН - метал, з якого карбуються монети без вмісту або з незначним вмістом дорогоцінного металу.

БЛАЗОНУВАННЯ - опис герба за правилами.

БОНІСТИКА - наука про паперові гроші та цінні папери; допоміжна історична дисципліна.

БОРАТИНКА - мідний солід, монета 1659-1666 р., яка курсувала у Речі Посполитій.

БОЧКА - одиниця місткості в різні часи, яка вміщувала 10 відер, або 100 - 120 кг води; могла бути й іншої місткості, залежно від регіону.

БРАЦЛАВЕЦЬ - фальшива монета, яка у XVIII ст. дорівнювала тимфу.

БУКОВИНА ПІВНІЧНА - складова частина українських земель, яка історично склалась у басейні рік Дністра і Прута в межах сучасної Чернівецької області.

БУЛАВА - 1) стародавня зброя, палиця з металевою або кам'яною головкою; 2) гетьманська відзнака XVI-XVIII ст., яка ще мала назву пернач і шестопер; Б. менші за розмірами давались полковникам.

БУНЧУК - гетьманська регалія XVI-XVIII ст. у вигляді палиці з кулею або вістрям, прикрашеної китицями.

БУТТЯ ІСТОРИЧНЕ - категорія історичного пізнання, яка вказує на сукупність відомих фактів, подій, явищ історичного процесу, які існують незалежно від свідомості.

ВАЛЮТА - іноземні гроші та оцінені в них майнові цінності і платіжні засоби.

ВЕВЕРИЦЯ, або ВЕКША - у XIII ст. грошова одиниця Київської Русі. 1 гривня кун =150 вевериць, або векш.

ВЕКСЕЛЬ - вид цінного паперу, боргове зобов'язання, видане на визначену суму, яке за певних умов мусить бути оплачене.

ВЕКСИЛОЛОПЯ - наука про вимпели, прапори, знамена тощо; допоміжна історична дисципліна,

ВЕРЖЕННЯ - одиниця вимірювання довжини, яка дорівнює 20 сажням, або 42,5 м. Назва походить від слова «вергнути», або «кинути» камінь.

ВЕРСТА, або ПОПРИЩЕ - одиниця вимірювання довжини, яка дорівнює 750 сажням.

ВЕРШОК - у Київській Русі одиниця вимірювання довжини яка дорівнює 10,5 см.

ВИЛИВОК, ЗЛИВОК - рання форма металевих грошей.

ВИСОКОС - (від лат. вісекстус, або «другий раз шостий» день до початку наступних календ) додатковий день у календарному році юліанського і григоріанського календарів (365+1), який вставлявся між 23 і 24 фебруаріуса.

ВИТЬ - поземельна міра оподаткування, яка дорівнює 6-8 десятинам.

ВІДРІЗ - поземельна міра, яка дорівнює 3 десятинам.

ВІДРО - у різні часи одиниця місткості, яка дорівнює 10-12 кг води.

ВОЛЯ ІСТОРИЧНА - категорія історичного пізнання, яка визначає дієспрямованість різних сил на суспільство та їх наслідки.

В'ЯЗЬ - декоративне письмо, яке використовувалося для прикрашання рукописів, написів на виробах ремісників.

ГАРНЕЦЬ - міра місткості, яка дорівнює 3,23 л, 4 квартам.

ГЕНЕАЛОГІЯ - наука про походження та історію родів, окремих осіб та родинних зв'язків; допоміжна історична дисципліна.

ГЕОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА - наука про конкретну, перетво­рену людьми географію природи, економіки, населення; допоміжна історична дисципліна.

ГЕРБ - геральдичний знак держави, землі, міста, окремих родин та осіб.

ГЕРАЛЬДИКА - наука про герби; допоміжна історична дисципліна.

ГЕРМЕНЕВТИКА - наука про тлумачення змісту давніх або погано збережених текстів, які втратили первісний зміст; допоміжна історична дисципліна.

ГІМН - 1) урочиста хвалебна пісня на честь чогось або когось;

2) урочиста пісня як символ держави.

ГЛАГОЛИЦЯ (від слова «глаголити» - говорити) - один з ранньослов'янських алфавітів, витіснений кирилицею.

ГРИВНЯ (ГРИВНА)- 1) шийна прикраса з дорогоцінного металу; 2) вагова одиниця; 3) грошова одиниця Русі визначеної ваги і форми; 4) грошова одиниця УНР з 1919 р; 5) грошова одиниця України з 1996 р.

ГРИВНЯ КУН - грошова одиниця Русі, яка спочатку дорів­нювала 20 ногатам, 25 купам, або 50 резанам, пізніше = 20 ногатам = 50 кунам =150 векшам, або веверицям.

ГРИВНЯ (ГРИВЕНКА) СРІБЛА - у XIII ст. грошова одиниця Русі, яка дорівнювала 4 гривням кун, або 200 резонам.

ГРИВЕНИК (від гривні) - з 1699 р. срібна, потім мідно-нікелева Монета номіналом 10 копійок.

ГРІШ - з XV ст. срібна, білонова монета держав Європи; празький гріш - чеська монета на українських землях XIV-XV ст.

ГРОШІ - загальний еквівалент усіх товарів. Виконують такі функції: 1) міри вартості; 2) засобу обігу; 3) засобу платежу; 4) засобу накопичення і створення скарбів; 5) засобу міжнародної купівлі та продажу товарів, світових грошей.

ГРОШОВА ОДИНИЦЯ - основний номінал грошової системи: 1 долар, 1 франк, 1 марка, 1 гривня, 1 злотий, 1 крона, 1 рубль, 1 лев, 1 лей, 1 юань тощо.

ГРОШОВА СИСТЕМА - законодавче закріплена форма організації грошового обігу держави.

ГУРТ - ребро монети, медалі.

ДЕМОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА - наука про закономірності, передумови і характер розвитку народонаселення на різних історичних етапах; допоміжна історична дисципліна.

ДЕНГА - з XIV ст. срібна монета вагою 0,93 г, з XVI ст. 2 денги = 1 копійці; з 1839 - дєнєжка, яка дорівнює 1/2 копійки.

ДЕНЬ У ДОРОЗІ - одиниця вимірювання відстані: пішки 25 км, на коні - 50-75 км.

ДЖЕРЕЛО ІСТОРИЧНЕ - слід, наслідок матеріального і духовного життя та діяльності людини або суспільства, які використовуються в історичному дослідженні.

ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО ІСТОРИЧНЕ - галузь історичної науки, яка вивчає історичні джерела, розробляє методику і техніку їх дослідження; допоміжна історична дисципліна.

ДИНАРІЙ (ПЕНЯЗЬ) - дрібна білонова монета ХІV-ХV ст. 1 гріш =10 динаріям.

ДИПЛОМАТИКА (від слова «диплом» - документ) - наука про документальні, актові джерела; допоміжна історична дисципліна.

ДОЛЯ ІСТОРИЧНА - категорія історичного пізнання, яка визначає і зумовлює історичний процес на певному етапі; вказує на незворотність історичного процесу, який мав альтернативні шляхи.

ДОСВІД ІСТОРИЧНИЙ - категорія історичного пізнання, яка забезпечує вивчення, розуміння і використання матеріальних і духовних можливостей розвитку і вдосконалення людина та суспільства. Історичний досвід враховує практику історичного буття і є критерієм історичної правди та істини.

ДУКАТ - з 1284 р. золота монета Венеції у Європі в ХIV-XVIII ст., українська назва - червоне золото.

ДЮЙМ - одиниця вимірювання довжини яка дорівнює 2,54 см; 10 лініям, 100 точкам.

ЕМБЛЕМА - конкретне зображення фігур, живих і міфічних істот, різних предметів; видимий образ, втілений у малюнку.

ЕМБЛЕМАТИКА - наука про емблеми, їх створення і розвиток; допоміжна історична дисципліна.

ЕМІСІЯ - випуск цінних паперів, грошових знаків і монет.

ЕПІГРАФІКА - наука про написи на твердих матеріалах; допоміжна історична дисципліна.

ЗАГІН - у XVIII-XIX ст. народна міра довжини, яка дорівнює 5-6 десятинам.

ЗАКАРПАТТЯ - складова частина українських земель, яка історично склалась у західних відрогах Карпат у межах сучасної Закарпатської області.

ЗАСТАВКА - прикраса художнього оформлення початку рукопису.

ЗАХІДНА УКРАЇНА - складова частина українських земель, яка історично утворилась, від Карпат до Збруча з заходу на схід та від Прип'яті до Дністра з півночі на південь.

ЗІРКА - найдавніший символ людства, прийнятий гераль­дикою. Належить до астральних знаків і символізує: 1) вічність, 2) досягнення ідеалів. Зірки можуть бути з трьох і більше променів, а також різних кольорів.

ЗЛАТНИК - золота монета князя Володимира Святославовича і наступних князів Київської Русі Х-ХІ ст.

ЗОБНИЦЯ - псковська одиниця вимірювання сипучих тіл, яка дорівнює 152,88 кг. З XV ст. дорівнювала каді.

ЗОЛОТИЙ - лічильна одиниця, яка дорівнює 30 грошам у Польщі; також злотий.

ЗОЛОТНИК - вагова одиниця, яка спочатку містила 4,3 г, пізніше - 4,46 г. Золотник = 25 почкам = 100 пирогам.

ІДА - кожне 13 короткого або 15 число довгого місяця у римсь­кому календарі.

ІКОНОГРАФІЯ - зображення на історичних пам'ятках: руко­писах, монетах, медалях, скелях тощо; допоміжна історична Дисципліна.

ІМПЕРІАЛ - золота російська монета з 1775 р., 1 імперіал 15 рублям, а також 2/3 і 1/3 імперіала номіналом 10 і 5 рублів.

ІНІЦІАЛ - заглавна літера, яка в різні часи мала своє художнє або символічне втілення. Ним починали тексти, розділи, глави думки.

ІНДИКТ - порядковий номер у 15-річному циклі. Запозичена з Риму, де з метою оподаткування через кожних 15 років переоцінювалось майно громадян.

ІНДИКТІОН (ІНДИКТ) - проміжок часу тривалістю 15 років І. великий - цикл тривалістю 532 р., за яким в одні й ті ж числа юліанського календаря припадають ті ж дні тижня і фази Місяця 532=4х7х19, де 4 - цикл із трьох простих і одного високосного років; 7 - число днів тижня; 19 - місячний цикл.

ІСТИНА ІСТОРИЧНА - категорія історичного пізнання, яка ґрунтується на реаліях, що мають безсумнівну доказовість існування.

ІСТОРИЗМ - принцип наукового пізнання, який розглядає всі процеси суспільного життя в закономірному історичному розвитку.

ІСТОРИЧНА ЗАКОНОМІРНІСТЬ - категорія історичного пізнання, яка визначає факти, події та явища суспільного життя в історичній послідовності за принципом історизму.

ІСТОРІОГРАФІЯ- наукова дисципліна, яка вивчає історію історичної науки, нагромадження історичних знань, виникнення і розвиток історичної думки.

ІСТОРІЯ - наука, яка вивчає в хронологічній послідовності конкретний розвиток людського суспільства та його закономірності.

КАДЬ, ОКОВ - одиниця місткості сипучих тіл, яка дорівнює 260 кг.

КАЛЕНДА - перший день кожного місяця у Стародавньому Римі.

КАМІНЬ - вагова одиниця, яка дорівнює 32 фунтам.

КАНУН - переддень календ, нон та ід у римському календарі.

КАП - вагова одиниця, яка дорівнює 62,52 кг, 4 пудам.

КАРАТ (від назви насіння рожкового дерева) - 1) вагова одиниця дорогоцінних каменів; 2) одиниця проби для золотих лігатур; 24 карати = 1000 г метричної проби.

КАРБОВАНЕЦЬ - 1) з XVII ст. українська назва російського рубля; 2) грошова одиниця УНР.

КАРБУВАННЯ - виготовлення рельєфних контурів на монеті або металі шляхом тиснення за допомогою інструментів.

КАРТОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА - наука, яка займається вивчен­ням, складанням і використанням історичних карт, картосхем, атласів; допоміжна історична наука.

КВАРТНИК - у XIV-XV ст. польська лічильна одиниця, яка дорівнювала 1/4 скойця.

КИРИЛИЦЯ - абетка із 43-х літер, створена для позначення звуків слов'янської мови.

КІНОВАР - червона фарба, якою в давнину малювали ініціали, мініатюри та інші прикраси.

КЛЕЙНОДИ - українські національно-державні знаки, ознаки влади, які затверджуються законодавче: герб, гімн, прапор, булава, бунчук тощо.

КЛІТКА - поземельна міра , яка дорівнює 12 моргам.

КОДИКОЛОГІЯ - наука про історію рукописної книги; допоміжна історична дисципліна.

КОЛО МІСЯЦЯ - порядковий номер року у 19-літньому місячному циклі.

КОЛО СОНЦЯ - порядковий номер року у 28-літньому сонячному циклі.

КОНТАР - 1) вагова одиниця, яка дорівнює 3 пудам; 2) знаряд­дя зважування.

КОПА - лічильна одиниця, яка дорівнює 60 грошам, або 60 предметів.

КОПІЙКА - (назва від зображення воїна на коні зі списом (копьем); у XVII-XVIII ст. російська срібна, потім мідна монета.

КОРОБ'Я - 1) міра місткості сипучих тіл, яка дорівнює 114,66 кг; 2) новгородська поземельна міра - 1 десятина.

КОРОГВА, ХОРУГВА - 1) бойовий прапор, зокрема у козацькому війську; 2) церковне знамено із зображенням церковних символів.

КРАЄЗНАВСТВО ІСТОРИЧНЕ - галузь знання і навчальна дисципліна, яка вивчає історію певної території, розробляє комплексні науково-теоретичні та методичні основи пізнання історії краю.

КРИЖАК - у XVII-XVIII ст. українська назва таляра (патагона) Нідерландів із хрестом на все монетне поле.

КРИСТИНКА - у XVII-XVIII ст. українська назва півталяра Нідерландів з хрестом на все монетне поле.

КРУЖКА - одиниця місткості рідини, яка дорівнює 25 чаркам.

КУНА - грошова одиниця, срібна монета Київської Русі 1 гривня срібла = 25 кунам; 1 куна = 3 векшам.

ЛАН, ВОЛОКА - у XVI ст. поземельна одиниця в Західній Україні, дорівнює 30 моргам.

ЛАШТ (ЛАСТ) - вагова одиниця, яка дорівнює 72 пудам.

ЛЕВ - 1) поширений геральдичний знак, зокрема міста Львова; 2) українська назва турецької срібної монети - піастра, який дорівнював 60 копійкам.

ЛЕВОК - українська назва голландського таляра з левом на монетному полі.

ЛЕГЕНДА - напис на монеті, медалі, карті.

ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА - складова частина українських земель, яка історично склалась на лівому березі Дніпра, тобто Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська, частково Черкаська і Дніпропетровська області.

ЛІГАТУРА - 1) поєднання двох літер на письмі; 2) сплав двох або кількох речовин, які мають властивості металу.

ЛІКОТЬ (назва від ліктя людини) - міра довжини, яка відповідала відстані між кінчиками пальців і ліктьовим суглобом руки; залежно від розмірів п'яді лікоть = 2 п'ядям, або 38, 46, 54, 62 см.

ЛІНІЯ - міра довжини, яка дорівнює 2,54 мм.

ЛОТ - 1) давня одиниця ваги: 1 лот = 16 гранам; 16 лотів = 1 марці = 288 гранам; 2) порядковий номер лотової проби для срібних виробів та монет.

МЕДАЛЬ - монетоподібний пам'ятний знак з відповідними зображеннями і написами щодо подій та заслуг.

МЕМУАРИСТИКА - наука, яка вивчає твори про минуле, які ґрунтуються на спогадах та досвіді життя авторів: автобіографії, щоденники, листування, книги спогадів; допоміжна історична дисципліна.

МЕТА ІСТОРИЧНА - 1) орієнтир у розвитку суспільства; 2) орієнтир у теорії та практиці історичного пізнання.

МЕТР - одиниця вимірювання довжини, яка лежить в основі метричної системи мір: 1 м = 100 см == 1000 мм.

МЕТРИЧНА СИСТЕМА МІР ТА ВАГИ - сучасна система мір, в основу якої покладено метр і десятковий принцип співвідношення одиниць вимірювання: метр, квадратний метр, літр, кубічний метр, грам - основні одиниці вимірювання довжини, поверхні, місткості, об'єму, ваги.

МЕТРОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА - наука про історію складання і використання системи мір та одиниць вимірювання; допоміжна історична дисципліна.

МИСЛЕННЯ ІСТОРИЧНЕ - категорія історичного пізнання, яка забезпечує розуміння історичного процесу, сучасних тенденцій та перспектив і ґрунтується на історичних пам'яті, свідомості та досвіді. Історичне мислення проявляється на побутовому і професіональному рівнях: 1) побутовий рівень визначається історичними знаннями загального характеру і ставленням до історії держави, народу, краю; 2) професіональний рівень визначається рівнем підготовки кадрів історичної науки та якістю історичних досліджень.

МІНІАТЮРА - художні зображення, малюнки в рукописах.

МІСЯЦЬ - 1) назва супутника Землі; 2) календарна одиниця виміру часу, яка має ціле число діб; 3) синодичний М. - проміжок часу між двома однаковими фазами Місяця, який дорівнює 29,5 доби; 4) емболісмічний М. - вставний, тринадцятий місяць місячно-сонячного календаря.

МОНЕТА - виливок металу визначеної якості, ваги і форми, яка є засобом грошового обігу.

МОНЕТНА СТОПА - кількість монет певного номіналу, карбованих із визначеної кількості металу.

МОНЕТНЕ ПОЛЕ - поверхня будь-якого боку монети.

МОРГ - поземельна одиниця в Західній Україні у XVI ст.: М. «коронний» = 300 прутам, або 0,59 га; М. литовський = 0,71 га.

МУЗЕЄЗНАВСТВО - наукова дисципліна, яка вивчає проце­си збереження соціальної інформації та передачі знань шляхом використання музейних предметів - пам'яток історії та культури; розробляє теоретичні основи і практику музейної справи.

ПІВГРІШ (ПОЛУГРОШИК) - з XV ст. срібна або білонова польська і литовська монета, 1 півгріш =1/2 гроша.

НАСАДКА - міра місткості , яка дорівнює 2,5 відра води.

НЕОГРАФІЯ - наука про сучасне письмо; практично бере початок з часу запровадження уніфікованого громадянського шрифту.

НОВОДІЛ - назва рідкісних монет і медалей, повторно карбованих старими штемпелями.

НОГА - міра довжини, яка походить від назви частини людського тіла; 1 нога = 2 п'ядям.

НОГАТА - грошова одиниця Київської Русі; 20 ногат = 1 гривні кун.

НОМІНАЛ - позначена вартість монети.

НОНА - кожне 5-е короткого або 7-е число довгого місяця у римському календарі.

НУМІЗМАТИКА - наука про монети; допоміжна історична дисципліна, яка вивчає історію грошей та монетної справи.

ОБЖА - давньоруська міра поверхні, яка визначє площу, виорану одним конем; міра оподаткування: обжа = 5,9 або 15 десятинам, залежно від якості угідь.

ОБЛІГАЦІЯ - боргова розписка, цінний папір із твердими процентами.

ОКО - міра місткості від 1,0 до 1,5 літра рідини.

ОНОМАСТИКА - наука, яка вивчає імена, їх семантику і структуру в ході історичного розвитку; допоміжна історична дисципліна.

ОРДЕН - порядок, правило: 1) об'єднання осіб на основі визначених правил; 2) почесний знак, нагорода.

ОРЛИК, ОРЛЯНКА - українські назви західноєвропейських монет із зображеннями орла.

ОРНАМЕНТ - узор із упорядкованих елементів; прикраса в стародавніх рукописах. Використовувалися звіриний, рослинний, геометричний орнаменти у стилях старовізантійському, стародрукованому, бароко, рококо, ампір тощо.

ОРТ - у XVII-XVIII ст. срібна польська монета.

ОСЬМАК - українська назва польського гроша, який дорівнює 8 пенязям.

ПАЛЕОГРАФІЯ - наука про давнє письмо; допоміжна історична дисципліна, яка вивчає зовнішні ознаки рукописних пам'яток, історію та еволюцію письма, його характерні особливості.

ПАЛІМПСЕСТ - пергамент повторного використання, на якому збереглися попередній і наступний тексти.

ПАМ'ЯТЬ ІСТОРИЧНА - категорія історичного пізнання, яка ґрунтується на надбаннях матеріальної і духовної культури суспільства. Носіями П.І. є люди з їх життєвим досвідом, а також збережені свідчення, історичні джерела в архівах, музеях, бібліотеках приватних зібраннях тощо.

ПАПЕРОВІ ГРОШІ - грошові знаки на папері, номінальні знаки вартості, які мають вимушений курс.

ПАПІРОЛОГІЯ - наука про письмена грецькою і латинською мовами на папірусі, остраконах, дерев'яних табличках, тканині; допоміжна історична дисципліна.

ПЕЗО - у XVI-XVII ст. іспанська срібна монета.

ПІВТОРАГРОШОВИК (ПІВТОРАК) - у XVII ст. польська і литовська білонова монета, яка дорівнює 1,5 гроша.

ПІЗНАННЯ ІСТОРИЧНЕ - процес мислительної діяльності, спрямованої на дослідження, вивчення і розуміння історичного процесу. П.І. з одного боку - сума відомих фактів, з іншого - теорія, яка їх пояснює та узагальнює. Теорія і практика П.І. допомагає усвідомити і зрозуміти минуле та сучасність і прогнозувати майбутній розвиток суспільства.

ПІШАК - у XVIII-XIX ст. поземельна міра, яка дорівнює 11 моргам.

ПЛУГ - поземельна міра Русі, яка дорівнює 8 десятинам.

ПІВТАЛЯРОК - українська назва монети номіналом 1/2 таля­ра.

ПОЛТИНА - у XVII-XIX ст. російська срібна монета в 1/2 руб­ля.

ПОЛУШКА - з 1700 р. російська срібна і мідна монета, яка дорівнює 1/4 копійки.

ПОРТУГАЛ - золота монета вартістю 10 дукатів.

«ПОРЧА» МОНЕТ - процес збільшення монетної стопи.

ПОСТАВ - народна міра довжини, яка дорівнює 28 м.

ПОСТАТЬ (ОСОБА) ІСТОРИЧНА - категорія історичного пізнання, яка вивчає роль людини в суспільному житті та історич­ному процесі. Людина виступає як творець історії, дослідник історії, споживач історії. Вона може стати рушійною або гальмівною силою історичного процесу, залежно від місця, яке займає в суспільстві.

ПОЧКА - вагова одиниця: 1 почка = 4 пирогам = 0,17 г.

ПРАВДА ІСТОРИЧНА - категорія історичного пізнання, яка спирається на реалії, які ведуть до історичної істини.

ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА - складова частина українських земель, яка історично склалась на правому березі Дніпра, тобто сучасні Київська, Житомирська, Вінницька, Хмельницька, частково Черкаська і Дніпропетровська області.

ПРОБА - вміст дорогоцінного металу у сплаві, з якого виготовлено монету або ювелірний виріб; проба є : каратна, лотова, метрична.

ПРОСТІР ІСТОРИЧНИЙ - категорія історичного пізнання, яка визначає логічну послідовність і місце фактів, подій, явищ та забезпечує просторові уявлення людей; основний науковий принцип історичної географії.

ПРОЦЕС ІСТОРИЧНИЙ - рух суспільства в історичному та просторі, у сукупності фактів, подій, явищ суспільного життя.

ПРУТ - у XVI ст. поземельна одиниця в Західній Україні 300 прутів == 1 моргу.

ПУД - 1) одиниця ваги, яка дорівнює 40 фунтам, або 16,38 кг; 2) гиря для зважування.

ПУЗ - міра місткості сипучих тіл: 1 пуз == 14,33 кг.

П'ЯДЬ - міра довжини Київської Русі, назва якої походить від п'ятерні, долоні: п'ядь =19 см, велика п'ядь =22-23 см, п’ядь з «кувирком» =27 - 31 см.

РЕАЛЬНІСТЬ ІСТОРИЧНА - категорія історичного пізнання, яка спирається на об'єктивність подій, фактів, явищ суспільного буття.

РЕВЕРС - зворотний бік монети, медалі.

РЕЗАНА - грошова одиниця Київської Русі, частина дрібної срібної монети, утворена шляхом розрізання.

РІВНОДЕННЯ - перетинання Сонцем екліптики небесного екватора: 20 чи 21 березня - весняне рівнодення, 22 (у високосний рік) чи 23 вересня - осіннє рівнодення (тривалість дня і ночі - однакова).

РІЗА - поземельна міра, яка дорівнює 2 десятинам.

РІЗДВО ХРИСТОВЕ - початок ери від народження Ісуса Христа; церковне свято.

РІК БЕРЕЗНЕВИЙ - рік, який починався з 1 березня, на півроку пізніше вересневого року.

РІК ВЕРЕСНЕВИЙ - рік, який починався з 1 вересня, введений, на Русі з 1492 р.

РІК ВИСОКОСНИЙ - календарний рік, у якому число діб збільшено у порівнянні з простим роком.

РІК ПРОСТИЙ - рік юліанського і григоріанського календарів тривалістю 365 діб.

РІК СІРІУСА - проміжок часу між двома геліакічними сходженнями Сіріуса (Сотіса) тривалістю 1460 років, ще мав назву «Сотичний період», «Рік великий». Зірка Сіріус, або Сотіс, - альфа сузір'я Великого Пса.

РІК СОНЯЧНИЙ,абоТРОПІЧНИЙ - проміжок часу між двома послідовними проходженнями центра диска Сонця через точку весняного рівнодення. Для календарних рахунків прийнято значення року величиною 365,24220 доби.

РІК УЛЬТРАБЕРЕЗНЕВИЙ - рік, який починається раніше на півроку від вересневого.

РУБЛЬ - 1) рахункова грошова одиниця Московського кня­зівства, яка містила певну кількість денег; 2) з 1654 р. велика срібна монета; у XV-XVI ст. 1 рубль =33 алтинам і 2 денгам або 200 денгам; пізніше 1 рубль ==100 копійкам.

САЖЕНЬ - міра довжини: 1 сажень = 8 п'ядям, або 152, 176, 216, 218 см, залежно від розміру п'яді = 3 аршинам.

САРОС - проміжок часу, тривалістю приблизно 6585 і 1/3 доби, протягом якого послідовно повторюються сонячні та місячні затем­нення.

СВІДОМІСТЬ ІСТОРИЧНА - категорія історичного пізнання, яка спрямована на усвідомлення місця і ролі народу або особи на різних етапах історичного процесу.

СЕЛО - поземельна міра стародавньої Русі, розмір якої не встановлено.

СИМВОЛ - умовний знак, який концентрує в собі певне бачення і розуміння чогось в абстрактній формі.

СИМВОЛІКА - наука про виникнення, створення і викорис­тання символів; допоміжна історична дисципліна.

СКОЄЦЬ - польська лічильна грошова одиниця; 1 скоєць == 2 грошам == 1/24 гривні.

СОВИТА ЛІЧБА - спосіб зрівняти якісно різні монети за допомогою приплат.

СОЛІД - у XVI-XVIII ст. білонова і мідна дрібна монета європейських держав; 1 солід = 1/3 гроша.

СОТКА - одиниця місткості; 1 сотка = 2 шкаликам.

СОХА - давньоруська поземельна міра, яка дорівнювала площі, виораній трьома кіньми; 1 соха = 3 обжам. Використовувалась для оподаткування.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНЕ - метод дослідницької діяльності, який забезпечує виявлення, відбір, фіксацію і залучення фактів до процесу історичного пізнання.

СРІБЛЯНИК (СРІБНИК) - срібна монета Володимира Святославовича та наступних князів Русі.

СТІНКА - народна міра довжини, яка дорівнює 7 м.

СТОПА - міра довжини Київської Русі, яка відповідала ліктю.

СТУПІНЬ ЗБЕРЕЖЕННЯ МОНЕТ І МЕДАЛЕЙ - поняття, яке за класифікаційною системою визначає стан монети або медалі на даний момент. Існують 7-бальна і 15-бальна класифікація для нумізматів.

СФРАГІСТИКА - наука про печатки, штампи, тавра, пломби тощо як історичне джерело; допоміжна історична дисципліна.

СЬОДМАК - різновидність орта в Галичині.

ТАЛЯР (ТАЛЕР) - з 1518 р. велика срібна монета у Європі. На українських землях – «левки», «єфимки», які дорівнювали 29 г срібла.

ТЕКСТОЛОГІЯ - наука, яка вивчає твори писемності з метою їх подальшої публікації; допоміжна історична дисципліна.

ТЕНДЕНЦІЙНІСТЬ ІСТОРИЧНА - категорія історичного пізнання, яка визначає спрямованість дослідницького підходу до вивчення і висвітлення історичного процесу, фактів, подій чи явищ. Основою тенденційності є суб'єктивізм, а також недостатність знань.

ТИГЕЛЬ - посуд для виплавки зливків монетних металів.

ТИЖДЕНЬ - одиниця лічби часу сучасного календаря тривалістю 7 діб; існували Т. тривалістю 5, 6, 10, 13, 20 діб.

ТИМФ - дрібна білонова монета другої половинки XVII-XVIII ст.: 1 тимф = 30 грошів.

ТИРАЖ - 1) розмір емісії; 2) кількість випущених монет.

ТОВАРО-ГРОШІ - загальне поняття для всіх видів ранніх форм грошей, які були загальним еквівалентом. До них належали гроші продовольчі, хутряні, шкіряні, прикраси, тканини, знаряддя праці тощо.

ТОПОНІМІКА - розділ ономастики, наука про походження назв географічних об'єктів; допоміжна історична дисципліна.

ТОТЕМ - у первісному суспільстві знак, герб роду, племен ТОЧКА - міра довжини; 1 лінія = 10 точок.

ТРИЗУБ, ТРИАДЕНТ - 1) родовий знак Рюриковичів; 2) герб УНР з 1918 р. і України з 1992 р.

ТРИГРОШОВИК, ТРОЯК - українська назва польської і литовської срібної і білонової монети ХУІ-XVIII ст.; 1 трояк = 3 грошам.

УПРУГ - поземельна міра, площа, зорана упрягом волів за третину дня.

ФАКТ ІСТОРИЧНИЙ - категорія історичного пізнання, об'єктивна реальність, яка позначає велику групу явищ, залучених до історичного дослідження.

ФАЛЕРИСТИКА - наука про нагороди, яка вивчає історію орденів, медалей, знаків відзнаки; допоміжна історична дисципліна.

ФЕРТОН - у XIV-XVII ст. лічильна одиниця номіналом 12 гро­шів.

ФІЛАТЕЛІЯ - наука про марки і поштові знаки; допоміжна історична дисципліна, яка вивчає поштові відправлення, їх історію та використання.

ФІЛІГРАНЕЗНАВСТВО, ФІЛІГРАНОЛОГІЯ - наука, яка вивчає історію паперу і водяні знаки - філіграні; допоміжна історична дисципліна.

ФІЛІГРАНЬ - водяний знак паперу.

ФІЛОКАРТІЯ ІСТОРИЧНА - наука про фотонатурні та фотодокументальні картки і листівки як історичне джерело; допоміжна історична дисципліна.

ФІЛУМЕНІЯ - галузь, яка вивчає сірникові етикетки як історичне джерело; допоміжна історична дисципліна.

ФЛОРИН (від міста Флоренція) - у XV-XVIII ст. золота монета вагою 3,5 гр.; українська назва, як і дуката, «червоний золотий».

ФОЛЬКЛОРИСТИКА - наука, яка вивчає народну творчість як історичне джерело; допоміжна історична дисципліна.

ФУНТ - 1) історична одиниця ваги, яка дорівнює 500 гр.; введена як основна у 1857 р. для митних цілей; 2) вагова одиниця в Росії – 409 гр.

ХРЕСТ - символічний і декоративний знак, який має багато різновидів. Первиний варіант - дві перекрещені прямі. У геральдиці відомо більш як 200 різновидів хрестів.

ХРЕСТОВИК - українська назва рубля Петра І і Петра II з монограмою у вигляді хреста з 4-х літер «П».

ХІДЖРА - початок мусульманської ери. Відповідає 16 липня 622 р. за юліанським календарем.

ХРОНІКА - літопис, перелік подій у певній часовій, хроноло­гічній послідовності.

ХРОНОЛОГІЯ - наука про вимірювання і лічбу часу: 1) астро­номічна або математична - встановлює точний час за рухом небесних тіл; 2) історична - вивчає історію систем літочислення різних народів, виявляє зв'язок між подіями і часом.

ЦАЛЬ - міра довжини, яка дорівнює 2,48 см.

ЦІСАРСЬКИЙ - у XVIII ст. українська назва монети орта.

ЧАРКА - одиниця місткості рідин; 1 кружка =25 чаркам.

ЧАС ІСТОРИЧНИЙ - 1) категорія історичного пізнання, яка визначає послідовність і порядок фактів, подій, явищ історичного процесу, тривалість їх існування та вплив на суспільство; 2) поняття історичного процесу, яке використовується для розуміння і вивчення систем літочислення.

ЧВЕРТКА - українська назва 1/4 таляра.

ЧЕРВІНЕЦЬ - 1) золота монета Радянської Росії, яка відпові­дала за вагою 10 рублям царським; 2) банкнота радянської грошової системи у 30-ті роки XX ст.

ЧЕТВЕРТЬ - з XVII ст. 1/4 каді, одиниця вимірювання сипучих тіл; містила 4 пуди зерна.

ЧЕХ - українська назва монети - півторагрошовика.

ШАГ - у XVІІ-XVIII ст. українська назва тригрошобика.

ШЕЛЯГ - у XVII-XVIII ст. українська назва соліда.

ШКАЛИК - одиниця місткості, яка дорівнює 0,06 л; 1 сотка = 2 шкаликам.

ШОСТАК - з другої половини XVII ст. українська назва сріб­ної, білонової польської монети - шестигрошовика.

ШТОФ - одиниця місткості XIX ст., яка дорівнює 1,2 л; 1 штоф = 2 півпляшкам.

ЯВИЩЕ ІСТОРИЧНЕ - поняття, яке означає якісні зміни в історичному процесі і суттєво впливає на суспільне життя.

Переглядів: 1042