Шмуцтитул

Шмуцтитул (від німецького Schmutz-

titel, де Schmutz — брудний і Titel — заголовок) — окрема сторінка, де поміщають заголовок частини, розділу чи глави книги, а деколи окремих творів, які входять у збірник. В стародруках — це додатковий титульний аркуш, який розта-шовували перед основним титулом для охорони останнього від забруднення. Шмуцтитули потрібні, перш за все, читачеві.

Відділяючи частини чи твори один від одного, вони полегшу-ють пошук і підкреслюють їх відносну самостійність.

Художник, завдяки шмуцтитулові, може зробити оформ-лення книги виразнішим, багатшим.

Шмуцтитул може бути складеним, мальованим, комбіно-ваним, декоративним і сюжетно-ілюстрованим — залежно від виду видання. Текст шмуцтитулів оформляють аналогічно до оформлення титульного аркуша, шрифтом тієї ж гарнітури, але зменшеного кегля. Композиція рядків шрифту на шмуцтитулі повинна відповідати титульному аркушеві та системі рубрикації всієї книги.

Верстають шмуцтитул на непарній сторінці з пустим зворотом. Інколи з метою економії паперу зворот шмуцтитула задруковують. З тією ж метою в деяких виданнях шмуцтитул заміняють «шапкою» — заголовком зверху сторінки складання. Чисту не заверстану текстом сторінку перед шмуцтитулом залишати не можна.

Колонцифру, колонтитул, норму і сигнатуру на шмуцти-тулах не розміщують.

Рис. 26. Зразки шрифтового і сюжетно-ілюстрованого шмуцтитулів

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ігоря МІКУЛИ	\|	Текстові сторінки видання. Правила переносу з рядка в рядок. Спускова сторінка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.