Геронтологія(від гр. gerontos – старий) – науковий напрямок, що вивчає проблеми старіння живих організмів та людини.
Геронтопсихологія – галузь геронтології та вікової психології, що вивчає взаємозв’язок при старінні загальних фізіологічних і психологічних особливостей поведінки, особистісні зміни, обумовлені змінами характеру діяльності та ціннісними орієнтаціями.
Геронтогенез – становлення старості, генетичний запрограмований процес, що супроводжується певними фізіологічними і психологічними змінами.
Біологічний вік, в якому розпочинається «старість» є період між 60-65 роками (цифра може бути в межах від 50 до 70). Більшість геронтологів визначають цифру 60-65 для визначення старості.
Згідно до міжнародної класифікації виокремлюють такі періоди геронтогенезу:
- похилий вік, (передпенсійний вік) (55/60-74);
- старечий вік (75-90 років);
- вік довгожителів (90 років і старші).
Згідно до періодизації Бернсайд пізню дорослість поділяють на чотири десятиліття.
Передстаречий період (від 60 до 69 років)
Перехідний період, виникає необхідність пристосування до нової рольової структури, скорочення доходів, зниження очікувань оточення, можливе погіршення стану здоров’я.
Старечий період (від 70 до 79 років)
Характерними є втрати друзів та рідних, хвороби, звуження кола спілкування, головна вікова задача – зберегти реінтеграцію особистості , досягнуту в попередніх десятиліттях.