Для виконання покладених завдань спеціалізовані формування мають у своєму складі — оперативні, допоміжні підрозділи, науково-дослідні організації та виробничі підприємства.

Комплектування спеціалізованих формувань ЦО здійснюється за контрактом із числа спеціалістів, які мають досвід роботи у надзвичайних ситуаціях.

До центральних спеціалізованих формувань відносяться воєнізовані формування, призначені для ведення аварійно-рятувальних робіт при ліквідації великих виробничих аварій, в тому числі при наявності СДОР, аварій на залізничному транспорті, наслідків стихійного лиха, а також наслідків пожеж, загазування, обвалів тощо. Крім того, цими частинами виконуються певні ліквідаційні, пошуково-рятувальні, монтажно-відновлювальні (під водою, в зонах лісових пожеж) роботи енергозабезпечення, надання медичної допомоги та інші.

До територіальних спеціалізованих формувань відносяться зведені рятувальні підрозділи, призначені для проведення специфічних робіт, пов'язаних з аваріями технологічного і природного характеру, а також для аварійно-відновлювальних робіт на об'єктах господарської діяльності.

Об'єктові спеціалізовані формування створюються на об'єкті господарювання і складаються із спеціалізованих підрозділів, які виконують завдання щодо ліквідації аварій та виконують аварійно-відновлювальні роботи у випадку надзвичайних ситуацій безпосередньо за профілем даного підприємства.

До спеціалізованих формувань та аварійних служб міністерств та відомств відносяться:

— пошуково-рятувальні формування (гірничорятувальні, газорятувальні, спеціалізовані буксири-рятувальники, водолазно-рятувальні та ін.);

— аварійно-відновлювальні формування (відновлювальні поїзди Укрзалізниці, державний аварійно-технічний центр Державного департаменту з питань атомної енергетики, аварійно-відновлювальні бригади у складі підприємств з обслуговування автошляхів, об'єктів електрозв'яку, електроенергетики, трубопровідного транспорту, комунального та водного господарств;

— формування та служба протипожежної охорони (державне протипожежне формування, позаштатні протипожежні формування);

—служба охорони громадського порядку;

— установи МВС України;

—служба медицини катастроф ;

— державна служба медицини катастроф (ДСМК).

Основне призначення медичної служби:

— надання громадянам безоплатної медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру;

— організовування і проведення комплексу санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у районах НС;

— координування роботи, спрямованої на забезпечення готовності лікувальних закладів, системи зв'язку та оповіщення, медичних та спеціалізованих формувань і закладів ДСМК до дій в екстремальних ситуаціях;

— здійснювати збір, аналіз, облік і надання інформації про медико-санітарні наслідки НС;

— забезпечувати збереження здоров'я персоналу, який бере участь у ліквідації наслідків НС;

— забезпечувати створення та раціональне використання резервів матеріально-технічних ресурсів для проведення заходів ДСМК;

— брати участь у підготовці медичних і немедичних працівників, на яких відповідно до законодавства покладено надання медичної допомоги у випадках виникнення НС;

— проводити науково-дослідну роботу, пов'язану з удосконаленням форм та методів організації надання екстреної медичної допомоги постраждалим у НС.

Для виконання цих завдань передбачається створити ДСМК на двох рівнях:

— державному рівні;

—територіальному рівні.

Сили і засоби державного рівня функціонально підлягають МОЗ і беруть участь у ліквідації наслідків НС, при яких можливості територіальних (областей, Автономної республіки Крим) органів та закладів охорони здоров'я не відповідають потребам і вимагають залучення додаткових сил та засобів.

Сили та засоби територіального рівня функціонально підпорядковані органам управління охорони здоров'я даної адміністративної території і самостійно ліквідують наслідки НС, які здатні ліквідувати своїми силами.

— військові частини за планами взаємодії: військові частини Міноборони, Держком кордону.

Невоєнізоване формування — це група робітників і службовців об'єкта, які об'єднані в окремий підрозділ і оснащені спеціальною технікою та майном, без звільнення їх від основної роботи і призначені для ведення РІНР під час виникнення надзвичайних ситуацій.

Невоєнізовані формування ЦО створюються в областях, районах, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До невоєнізованих формувань ЦО зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Невоєнізовані формування ЦО — складова частина сил Цивільної оборони. Загальна кількість формувань та їх чисельність визначаються на підставі "Методики розрахунків щодо потреби невоєнізованих формувань ЦО" з урахуванням характеру та обсягів завдань ЦО у воєнний час, наявності людських ресурсів, необхідних фахівців, техніки, матеріальних засобів. Базою створення невоєнізованих формувань є підприємства, установи і організації, їх робітники, матеріальні і технічні засоби.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організаційна структура цивільної оборони.	\|	За призначенням формування можуть бути загального призначення та забезпечення, за підпорядкованістю — територіальні та об'єктові.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.104 сек.