Методичні вказівки

Студентам потрібно вивчити главу ХУІ-А "Трудовий колектив" КЗпП України. Основні права, які складають зміст правового статусу трудового колективу в сфері трудового права, закріплені у главі ІІ «Колективний договір», XVI-А «Трудовий колектив», статтями 12, 52, 140, 142, 152, 160, 223, 252 КЗпП України, Законами України «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» тощо. В даний час до прийняття Закону України "Про трудові колективи" діє Закон СРСР від 17 червня 1983 року "Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями". Ряд повноважень трудових колективів закріплено також в законах "Про охорону праці", "Про вищу освіту", "Про наукову та науково-технічну діяльність", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про свободу совісті та релігійні організації", "Про переселення сімей у сільську місцевість та організований набір робітників" та ін.

Студенти повинні знати визначення трудового колективу. У відповідності зі ст. 252' КЗпП України трудовий колектив підприємства утворюють всі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

На даний час серед науковців немає єдиної думки й щодо видів трудових колективів, їх класифікації, внутрішньої структури.

Вчені розрізняють колективи за характером діяльності, за організаційною структурою, в залежності від їх складу та чисельності. Так, за характером діяльності розрізняють виробничі, наукові, навчальні, воїнські та т.п. колективи. За своєю організаційною структурою розрізняють трудові колективи, які виступають в якості первинних, у яких їх члени знаходяться в постійному безпосередньому трудовому контакті один з одним (наприклад, колектив виробничої бригади) і трудові колективи, які виступають в якості основних, що об’єднують робітників та службовців, які беруть участь у забезпеченні закінченого виробництва і являють собою певну систему об’єднання первинних колективів. Первинний колектив має відносну самостійність лише в межах основного колективу (групи працівників низових підрозділів підприємства, що виконують однорідні чи взаємопов’язані операції). Первинні колективи – це найменша, вже далі неподільна частина основного колективу. Окрім неї в організаційній структурі підприємства виділяють вторинні колективи, колективи третього та четвертого порядку. Під ними розуміють сукупність працівників, пов’язаних економічними та адміністративними відносинами в рамках певних структурних підрозділів (колектив філії, цеху, відділу тощо). Розрізняють малі, середні і великі колективи в залежності від їх чисельності.

Серед повноважень трудового колективу Законом України «Про колективні договори і угоди» передбачені такі: розгляд і обговорення проекту колективного договору, його схвалення і підписання уповноваженим представником (ст. 13).

Згідно Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» трудовий колектив наділяється правом: формування вимог найманих працівників (ст. 4); прийняття рекомендацій щодо оголошення чи не оголошення страйків на галузевому чи територіальному рівнях (ст. 19); уповноважувати представляти трудовий колектив особою, що очолює галузевий чи територіальний страйк (ст. 20).

Крім того, Конвенція МОП № 135 «Про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються» вказує, що поняття «представники працівників» означає осіб, яких визнано такими відповідно до національного законодавства чи практики, зокрема: а) представників професійних спілок, а саме представників, призначених чи обраних професійними спілками або членами таких профспілок; або б) виборних представників, а саме представників, вільно обраних працівниками підприємства відповідно до положень національного законодавства чи правил або колективних угод, і до функцій яких не входить діяльність, яку визнано як виключну прерогативу професійних спілок у відповідній країні. Сама назва вказаної Конвенції свідчить про те, що за представниками працівників визнаються певні права. Національне законодавство теж наділяє трудовий колектив відповідними правами.

У статті 142 КЗпП України передбачено, що правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілковим комітетом на основі типових правил.

Згідно зі ст. 153 КЗпП України трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів. Трудові колективи контролюють використання коштів, призначених на охорону праці.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці виконують уповноваженні найманими працівниками особи. Відповідно до Типового положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21 березня 2007 року №56, уповноважені з питань охорони праці обираються простою більшістю голосів, відкритим голосуванням та на строк, визначений загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства або цеху, зміни, дільниці, бригади, ланки тощо. Уповноваженим з питань охорони праці не може бути обраний працівник, який згідно з посадовими обов'язками відповідає за забезпечення безпечних та здорових умов праці. Кількість уповноважених з питань охорони праці визначається загальними зборами (конференцією) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі.

Повноваження трудового колективу всіх видів підприємств, де використовується наймана праця, реалізуються, якщо інше не передбачене статутом, загальними зборами (конференцією) та їх виборним органом, члени якого обираються таємним голосуванням на зборах (конференції) трудового колективу строком на два – три роки не менш як 2/3 голосів.

Компетенція і повноваження трудового колективу та його виборних органів визначені в статуті підприємства. У статуті підприємства визначається і орган, що має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та ін.).

Актуальним є питання про розмежування прав трудових колективів і профспілок на виробництві. Ця проблема – не нова для трудового права України. Наприкінці 80-х – на початку 90-х років вона була надзвичайно гострою у зв'язку із введенням Законом СРСР "Про державне підприємство" такого органу трудового колективу, як рада трудового колективу. Цій проблемі багато уваги приділив відомий український вчений проф. Р.І. Кондратьєв. Його висновки і пропозиції щодо критеріїв розмежування компетенції профкому і ради трудового колективу, про загальний принцип спрямування діяльності профспілок на захист прав працівників, а трудових колективів – на вирішення виробничих питань – залишаються актуальними і корисними сьогодні.

Ситуаційні задачі та завдання для самостійної роботи

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 6. Трудові колективи та їх повноваження	\|	Задача 1.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.